Амариліс і його родичі
Амариліси - цибулеві рослини, що дуже красиво квітують. Листя у них лінійчато-язиковидне. Великі квіти з чудовим запахом сидять на високих трубчастих квіткових стрілках, що зібрані по декілька у парасольці. Від ваги квітконіжки вигнуті. Великі цибулини можуть утворити 1-2 квіткові стрілки з 3-4 квітами на кожній.
Справжній амариліс, хоча і менш ефектний у цвітінні, чим гібридні його форми, широко поширюється завдяки його здатності квітувати в кімнатах восени. Він має дуже великі цибулини грушоподібної форми. Влітку цибулини знаходяться у стані повного спокою і повинні зберігатися в сухому місці. На початку осені ці цибулини садять по одній або по дві у горщики і ставлять на добре освітлене вікно. Посадку виконують так, щоб цибулини більше чим наполовину виступали над ґрунтом. Полив дають помірний, поки не виросте квіткова стрілка, що досягає у них 40-50 см. У міру росту квітконіжки полив посилюють до появи квітів.
Після того як амариліс відцвітає і листя почнає жовтіти, горщики переносять у більш прохолодну кімнату, полив зменшують, а потім і зовсім припиняють. Коли листя поступово засохне, цибулини виймають з горщиків, очищають від землі і зберігають у сухому місці до висаджування.
Особливої уваги для кімнатної культури заслуговують крупноквіткові форми амариліса гібридного походження, отримані в результаті схрещування різних первісних видів. З них широко культивується в кімнатах амариліс смугастий. Всі крупноквіткові амариліси віднесені ботаніками до роду гіпеаструм. Влітку ці рослини тримають біля відкритих вікон або на зовнішньому підвіконні, захищаючи їх (особливо горщики) від прямих променів сонця. Полив виконують рясний. Із закінченням росту, ще до настання холодних ночей, рослини необхідно внести у кімнату з температурою 10-12°С. У цей час вони проходять період спокою. Корені у цибулин у період тимчасового припинення росту не відмирають; вони вимагають помірного поливу, такого, щоб тільки не пересихала земля.
Сорти, у яких листя відмирає, рекомендується тримати при більш сухому мікрокліматі. Рослини з листям, що зберігається на зиму, розташовують у більш освітлених місцях.
Цибулини в стані спокою можна тримати довго, якщо їх не внести в теплу кімнату. Початок вегетації залежить від того, коли ми хочемо отримати квітучі рослини.
Найбільш розкішною рослина буває при початку вегетації не раніше березня. У теплій кімнаті з цибулини починає відростати квіткова стрілка. При цьому поливати починають лише тоді, коли стрілка досягає 8-10 см висоти. При більш ранньому поливі стрілка зростає повільно, а йде у ріст листя. У деяких сортів листя з'являється лише під час цвітіння. Поливи поступово посилюють, застосовуючи теплу воду.
Після закінчення цвітіння та засихання квіткової стрілки цибулини потрібно пересадити у свіжу живильну землю. Ґрунтова суміш повинна складатися з листяної, перегнійної, глинясто-дернової землі, узятих нарівно, з додаванням піску і деревного вугілля. Стару землю обережно зчищають з коренів. Поламані корені і частини, що загнили, відрізають гострим ножем. Горщики беруть нові або добре вимиті та пропарені в гарячій воді старі. Розмір горщика повинен бути такий, щоб вільно розмістилося все коріння. Цибулина при посадці повинна бути зануреною в землю, приблизно, на одну третину своєї висоти. При посадці слід дотримуватися обережності, щоб не поранити цибулини, які від цього захворюють. Їх поливають і тримають на вікнах теплої кімнати. У червні вже виносять амариліси на відкрите повітря, рясно поливають і обприскують їх трохи теплою водою. Рослини дуже чутливі на підживлення їх добривами.
Великою помилкою при вирощуванні амарилісів є розташування їх у період зимового спокою в теплих приміщеннях, де їх не перестають поливати. При цьому вони розвиваються неправильно: розвивають слабке листя, поступово виснажуються, а якщо іноді і зацвітають, то дають малопривабливі квіти.
Їх розмножують дитинками, які відокремлюють від цибулин при їхньому пересадженні. Кращі дитинки ті, що вже мають коріння. При штучному запиленні амариліси дають насіння, яке варто висівати в лютому.
До сімейства амарилісових належать гарні кімнатні рослини - валота пурпурна, неріне і панкрацій.
Валота пурпурна має не дуже великі цибулини і довге темно-зелене листя. У серпні-вересні виростає квіткова стрілка близько 25 см довжини, і на верхівці з'являються гарні червоні квіти, що утворюють у великих рослин парасольку. Рослина взимку не припиняє свого росту, тому полив продовжують, хоча поливають з обережністю. У цей період валоту можна помістити позаду більш вимогливих до освітлення рослин і в прохолодній кімнаті.
Навесні, коли починає рости нове листя, рослини пересаджують і ставлять ближче до світла. Полив потроху збільшують. Наприкінці травня валоти корисно виставити на злегка затінене зовнішнє підвіконня, де вони можуть розквітнути. Цибулини утворюють дитинки, які варто відокремлювати при пересадженні і садити по декілька в горщики для дорощування. Через один-два роки їх розсаджують по одній в малі горщики, і рослини незабаром починають квітувати.
Неріне - має стрічкоподібно-лінійне листя і великі вировидні квіти на довгих квітконіжках і з довгими тичинками. Квіти в кількості 10-12 шт. утворюють суцвіття - парасольку. Розквітає наприкінці літа блискучими червоними квітами.
Характерною рисою цієї рослини є те, що листя виростає повністю вже після цвітіння. Полив до зими зменшують, а потім зовсім припиняють. Цибулини під час їхнього спокою зберігають у сухому місці.
Для посадки на цвітіння беруть великі цибулини. Садять їх у червні в горщики так, щоб цибулина на 1/3 була над землею. Краща земля - дернова і листяна з піском. Спочатку поливають мало, а після появи листя полив посилюють. Через 25-30 днів виростає квіткова стрілка, висотою до 35-40 см.
Розмножують неріне дитинками цибулин.
Панкрацій - вічнозелена рослина, що має довгасте, знизу широке ланцетовидно-еліптичне яскраво-зелене листя. Має прекрасні трубчасті білі квіти з вузькими довгими лінійними вигнутими вниз пелюстками. Квіти сидять на міцній стрілці, дуже запашні. Їхній аромат нагадує запах ванілі.
Панкрацій розквітає зазвичай взимку, але великі цибулини можуть квітувати вдруге влітку. Узимку рослину тримають у теплих кімнатах і добре поливають. При підсиханні землі в горщику листя обвисає. Навесні та влітку панкрацій вимагає рясного поливу, причому у піддонниках завжди повинна бути вода.
Розмножують панкрацій дитинками, які відокремлюють при пересадженні. Якщо дитинки мають хоч маленькі корінці, вони незабаром приживаються і починають квітувати через 3-4 роки. Краща земля для вирощування панкраціумів - суміш листяної, перегнійної землі, старої глини та піску. Пересадження рослин виконують навесні, але не щороку. Після пересадження вони довго вкорінюються і менше квітують. Люблять рідкі підживлення.
На амариліс дуже схожа низька цибулева рослина з великими пониклими квітами пурпурно-червоного кольору — спрекелія чудова. Вона придатна для ранньої вигонки. Цибулини її зберігаються в сухому підвалі. Спрекелію часто неправильно називають амарилісом.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 10233 |
© Газета Домовик 2012-2023