Стара знайома - пеперомія
Ці невеликі (а є й зовсім мініатюрні) рослини відомі квіткарям здавна. І хоча за кількістю видів вони випереджають, наприклад, такий великий рід, як фікус, але подібної популярності не отримали, ніколи не були особливо модними, однак і в безодню забуття не поринали.
Про пеперомії як про звичайні кімнатні рослини писав ще наприкінці позаминулого століття відомий німецький садівник Макс Гесдерфер. Їх можна було знайти навіть серед убогих асортиментів квіткових магазинів радянських часів. І сьогодні, незважаючи на бурхливий потік екзотики, що линула до нас в останнє десятиліття із Заходу, вони продовжують користуватися попитом.
Правда, із приблизно 1000 видів в аматорській культурі одержали поширення не більше п'яти. Але, завдяки розмаїтості зовнішнього вигляду та постійній появі нових форм, любителю цих рослин є що вибрати в магазині.
Пеперомії, безсумнівно, мають ті якості, які допомагають їм, незважаючи на капризи моди, залишатися «на плаву». Вони привабливі, оригінальні й досить невибагливі. Ті види, що поширені в культурі, компактні, і навіть у найменшій кімнаті для них завжди можна знайти місце.
Ці сукулентного вигляду рослини, що належать до сімейства Перцевих (Piperaceae), поширені в субтропіках і тропіках обох півкуль, але більшість видів походить із тропічних регіонів американського континенту. Вони являють собою наземні або епіфітні (поселяються на порохнявих стовбурах дерев) багатолітники з дрібними непоказними квітками, зібраними в качановидні суцвіття. Виключенням із правила можна назвати пеперомію Фразера, або пеперомію резедоцвітну (Pfraseri, syn. P. resedaeflora) з білими кулястими суцвіттями, що приємно пахнуть. Але треба пам'ятати, що квітки утворюються тільки в умовах короткого дня.
Головне декоративне достоїнство пеперомій - їхнє листя, щільне, соковите, з глянцем, різноманітної форми та забарвлення.
Стебла можуть бути максимально вкороченими, і тоді рослина утворить компактний, немов купина, кущик; або вони більш-менш прямостоячі, м'ясисті, що згодом вилягають, рясно гілкуються, а у видів з мутовчато розташованим листям - досить довгі з великими міжвузлями.
Пепероміям для успішного росту в кімнатних умовах необхідним є тепло протягом усього року (у всякому разі, узимку – не нижче плюс 18°С). Види з зеленим листям погано переносять пряме сонячне світло (п. клузієлиста, п. магнолієлиста, п. туполиста).
У будинку вони можуть задовольнятися північними вікнами, на південних влітку буде потрібним сильне притінення або на цей час варто прибрати рослини в менш освітлене місце. Строкаті ж форми виявлять себе лише на яскравому світлі.
Поливають пеперомії помірно, даючи просихати субстрату, особливо взимку. Надлишок вологи в ґрунті приводить до загнивання коренів і навіть стебел.
Особливо примхливими щодо цього є дрібні види з укороченими стеблами, що мають слабку кореневу систему (п. зморщена, п. сріблиста).
У кімнатній культурі вони більш важкі ще й тому, що мають потребу у високій вологості повітря. Для них дуже корисні обприскування теплою водою, але вона не повинна затримуватися в субстраті, котрий готують живильним, дуже пухким, волого- і повітропроникним.
Суміш складають з листяної землі, перегною, торфу та грубозернистого піску (3:1:1:1). Підживлюють пеперомії цілий рік: навесні та влітку 2 рази, восени й узимку 1 раз на місяць будь-яким повним мінеральним добривом для декоративно-листяних кімнатних рослин (1-1,5 г/л). Пересаджують щорічно навесні або влітку. Це необхідно для заміни субстрату на свіжий, тому що за рік він ущільнюється й засолюється.
Розмножують рослини зазвичай вегетативно – живцями і відводками, що у крупних видів не складає великих труднощів. У дрібних розеткових пеперомій беруть листяні живці з укороченими до 1 см черешками.
Вкорінюють у парничку в легкому субстраті при температурі не нижче 20°С.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 6394 |
Схожі статті |
Також у розділі «Кімнатні рослини» |
© Газета Домовик 2012-2023