Осінні підживлення винограду

Зазвичай у цей час вносять під кущі попіл та фосфорно-калійні добрива, зашпаровуючи їх у ґрунт розпушуванням. Потім 1-2 полива - і результат починає проявлятися. І як помітили спостережливі виноградарі, у різних сортів при однакових підживленнях ефект різний.

Так червоноягідні сорти стають значно смачнішими та гарнішими, якщо їм дають більше калійних добрив. А білоплідні сорти краще та сильніше реагують на посилення фосфорного живлення.

Подібні підживлення підвищують вміст цукру, кількість дубильних і ароматичних речовин і посилюють забарвлення плодів.

Впливає на ефективність підживлень, смак врожаю і погода. Так під час спеки мускат у ягодах може перегоріти, і мускатні сорти виявляться пріснуватими - без своєї шляхетної «ізюминки».

Таке явище давно помітили французи. На їхню думку, саме на північній межі вирощування кожний сорт демонструє свої найкращі смакові якості. Тобто в їхній шкірочці не встигають згорати ароматичні речовини. Цим у Франції пояснюють сильну конкуренцію з боку німецьких виноробів, у яких менш сприятливі погодні умови, а вино виходить прекрасним.

Отже, ідеальне співвідношення фосфору та калію, необхідного винограду, - 1:2, тобто калію завжди потрібно у два рази більше, ніж фосфору. Якщо сорт білий - калію беруть менше, якщо червоний - більше.

Тому для осінніх підживлень часто застосовують плантафол 0-25-50, де 25% фосфору і 50% калію. Це майже ідеально для всіх сортів. Але препарат, як і всі імпортні добрива, має високу вартість.

Замінити його можна монокалій фосфатом, де фосфору 52% і калію 34%. Він дешевше, але елементи живлення містяться не у хелатній формі та повільніше діють на рослини.

Дуже часто ці препарати використовують комплексно: монокалій фосфат вносять у ґрунт по 30-50 г на 10 л води, а плантафолом обприскують по листям (30 г на 10 л води).

Але якщо їх не знайдете - цілком можна обійтися попелом із пічки або діамофоскою.