Алергічний риніт: що робити?
Алергічний риніт (АР) - один з найбільш часто розповсюджених видів респіраторних алергій у світі. Висока поширеність (майже 30 відсотків дорослої популяції) визначає значні щорічні витрати вітчизняної охорони здоров’я на діагностику і лікування цього захворювання. Стандартна базова терапія недуги включає комбінацію пероральних антигістамінних препаратів (АГП) і інтраназальних кортикостероїдів (ІКС). Але існує низка питань, дуже важливих при виборі успішної стратегії лікування: наскільки доцільно одночасне використання АГП і ІКС? Чи ефективною є монотерапії АГП? У яких випадках можна уникнути призначення засобів додаткової терапії? Про це ми розпитали фахівця - лікаря-алерголога Галину Семенівну ХРИСТИЧ.
- Отже, що ж таке алергічний риніт?
- Алергічний риніт (АР) - являє собою запальну реакцію слизової оболонки носа у відповідь на вплив різних алергенів, яка проявляється набряком, свербіжем, ринореєю, чханням.
- Як перебігає і розвивається алергічний риніт?
- Ну, перш за все, АР класифікується відповідно до виду і характером впливу алергенів (сезонний, цілорічний, епізодичний), частотою (постійний, персистуючий) і виразністю симптомів (легкий, помірний, важкий).
При сезонному АР алергізація відбувається не постійно, а протягом певного періоду часу. Тривалість дії змінюється у залежності від виду та локалізації алергенів. Іноді буває важко диференціювати сезонний і цілорічний алергійний риніт, так як у пацієнтів унаслідок критичного впливу кількох сезонних алергенів симптоматика може проявлятися цілий рік.
Відповідно, сезонний алергічний риніт може мати як тимчасовий, так і постійний перебіг. Наприклад, вплив деяких алергенів (зокрема, цвілі) може бути і сезонним, і багаторічним. У свою чергу, цілорічний АР може додатково супроводжуватися впливом декількох сезонних алергенів. Тому першорядне значення при виборі найбільш підходящого методу лікування мають вираженість, частота і тяжкість клінічних проявів.
- Як же має відбуватися лікування?
- Як стратегію немедикаментозного лікування пацієнтам із алергічним ринітом часто рекомендують ухилення від контактів із алергеном. Цікаво зазначити, що більшість заходів, спрямованих на зниження вмісту алергенів у приміщенні, не мають значного клінічного впливу на кожного окремо взятого пацієнта. Пацієнтам, сенсибілізованим (тобто таким, які мають підвищену чутливість) до професійних алергенів, ухилення від них, безумовно, рекомендовано. Якщо ж це неможливо, вплив зазначених алергенів має контролюватися.
Сольові розчини для назального застосування давно використовуються як немедикаментозні іригаційні методи при АР. Результати систематичного огляду ефективності використання таких розчинів при гострих респіраторних інфекціях верхніх дихальних шляхів показали мінімальний вплив іригаційних методів на носові виділення.
Іншим немедикаментозним методом лікування АР є акупунктура. За даними контрольованих досліджень, цей метод продемонстрував хороші результати у забезпеченні контролю деяких симптомів АР при мінімальному ризику заподіяння шкоди пацієнту.
- А що можна сказати про медикаментозну терапію цієї недуги?
- Медикаментозна терапія застосовується відповідно до науково обгрунтованих методичних рекомендацій. Алгоритм лікування алергічного риніту передбачає покроковий підхід «так-ні», заснований на наявності закладеності носа як основної скарги і тяжкості перебігу захворювання. При наявності назальної обструкції (нежиті, кажучи простіше) як основної скарги для базисної терапії використовують ІКС. Якщо назальна обструкція не є домінуючою на тлі інших симптомів АР, лікування починають з антигістамінних препаратів. При необхідності досягнення більш повного контролю алергії можлива комбінована терапія інтраназальних кортикостероїдів з уже згаданими антигістамінними препаратами. Що стосується такого аспекту, як тяжкість перебігу захворювання, то у разі його легкого перебігу застосовують пероральні АГП, при помірному або тяжкому перебігу хвороби для базисної терапії використовуються інтраназальні костікостероїди, а якщо виникне необхідність - комбінована терапія.
Інтраназальні костикостероїди на даний час рекомендуються як препарати першої лінії терапії у пацієнтів з помірною та важкою симптоматикою, а також у хворих, котрі в основному скаржаться на закладеність носа. Тривалість дії цих препаратів - 3-36 годин після інгаляції першої дози, при цьому безперервне використання більш ефективне, ніж прийом у переривчастому режимі.
Пероральні антигістамінні препарати рекомендовані як препарати першої лінії у пацієнтів з помірними симптомами АР, які в основному скаржаться на свербіж у носі і чхання. При цьому для контролю симптомів кращі антигістамінні препарати другого покоління, оскільки вони не проникають через гематоенцефалічний бар’єр у порівнянні із препаратами першого покоління, а отже, мають більш м’які седативні властивості або не володіють ними зовсім, як, наприклад, левоцетиризин.
Вони забезпечують швидкий початок дії (у середньому 15 хвилин, для левоцетиризину максимальна концентрація досягається вже за 1 годину після прийому), їх приймають 1 раз на день, крім цього вони відпускаються без рецепта. При цьому безперервний прийом препаратів кращий за переривчасті курси лікування. Важливо також, що безпека антигістамінних препаратів 2-го покоління доведена у разі використання в педіатричній практиці.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 2401 |
© Газета Домовик 2012-2023