Микола Амосов: «Щоб бути здоровим - потрібно бути щасливим»
Микола Амосов колись говорив: "Для того щоб бути здоровим, потрібно п'ять умов - дотримуватися дієти, робити зарядку, не пити, не курити... Але головне - потрібно бути щасливим. Тому що тільки щаслива людина захоче дотримуватися дієти, робити зарядку..."
ЩАСТЯ - ЦЕ ВМІННЯ ОДЕРЖУВАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ
Кому потрібне нещасливе, хворобливе та ще і довголітнє існування? Безумовно, поняття про щастя у кожного своє. Але ми поговоримо про нього в сугубо медичному аспекті. А лікарі під цим поняттям розуміють стан, коли людина одержує задоволення від життя, незважаючи на труднощі, маючи сили і бажання боротися з ними, тобто коли людина «біологічно та соціально адаптована». І може вижити, зберігши здоров'я та цілісність своєї особистості, своє Я. А це не так просто.
ЩО ТАКЕ ПРИХОВАНА ДЕПРЕСІЯ
Починаємо саме з цієї теми, тому що тільки запобігши цьому порушенню або усунувши його, можна виконувати поради лікаря. Мета цієї статті - допомогти людям без медичної освіти розібратися у своїх відчуттях, допомогти собі і (або) своїм близьким. Багатьом людям у нашій країні соромно звертатися до лікаря-психотерапевта (його часто плутають із психіатром), сексопатолога. Гаючи час без допомоги фахівця, люди збільшують хворобу і цим позбавляють щастя себе та своїх близьких.
Слово «депресія» перекладається як «зниження». У медицині цим терміном визначають особливий стан - погіршення настрою, відсутність бажання жити, занепад загального життєвого тонусу, зменшення життєвої сили. Звісно ж, як короткочасний стан, це знайомо кожному. Хто у важкі хвилини не почував такого? Але якщо подібні відчуття залишаються надовго, коли вже і ситуація змінилася, і все начебто б добре - це вже хвороба. І лікує її тільки психіатр.
Але є ще депресивний синдром. Він належить до прикордонних станів. Це значить, що людина ще здорова, але вже на межі, на підході до хвороби. І психотерапевти добре справляються із цим порушенням без ліків і госпіталізації, якої всі так бояться.
Є лише одна складність - людина начебто не схожа на хворого. Виникає так званий «синдром малих ознак». Здоровій на вигляд людині не хочеться вставати, вмиватися, іти на роботу. Ні сама людина, ні її близькі не знаходять видимої причини такого поводження. Це або викликає конфлікти («чоловік-ледар»), або змушує звернутися до лікаря. Лікар зазвичай направляє такого хворого до психіатра або невропатолога. І після лікування людина повертається до життя.
Останнім часом все частіше і частіше стала проявлятися так звана прихована депресія (замаскована). Її особливість - нетипові прояви. Вона протікає під маскою іншого захворювання - соматичного (тілесного). Маски бувають найрізноманітнішими. Наприклад, хронічний гастрит, захворювання жовчного міхура, інших органів. Особливо це стосується вегето-судинної дистонії.
Під час найретельнішого обстеження фізичної хвороби не виявляють. Тоді хворому говорять: «Це у тебе на нервовому ґрунті, візьми себе в руки». І цим його остаточно добивають. Тому що людина не здатна «взяти себе в руки».
ЯКА РІЗНИЦЯ МІЖ ДЕПРЕСІЄЮ І СИМУЛЯЦІЄЮ
На відміну від симуляції для депресії характерно насамперед зниження всіх основних інстинктів. У першу чергу пропадає інтерес до їжі та сексу. І, за законом економії енергії, залози, відповідальні за виконання цих функцій - травлення, розмноження, захисту (імунна система) - не працюють або працюють неправильно. Що, до речі, у майбутньому може стати причиною і органічних захворювань.
Як наслідок порушення апетиту, обміну речовин - знижується загальна енергія, життєва сила. У випадку сумлінного відношення до роботи, родини людина намагається перемогти свою «слабкість», живе і працює понад снаги. Це є додатковим стресовим фактором, підвищується витрата живильних речовин, вітамінів вже не на життя, а на боротьбу із собою, своєю «лінню». Виникає відносний гіповітаміноз, коли споживання вітамінів нормальне, а витрата підвищена. Звідси слабкість, ще більша напруга і ще більше зниження всіх функцій. Все. Коло замкнулося. До речі, у випадку прихованої депресії часто виникає ожиріння (жінки люблять «заїдати» своє горе), пияцтво (але не плутати з алкоголізмом). Інакше кажучи, повільне, хронічне самогубство.
Причиною всього цього є тривала психоемоційна перенапруга - один потужний тривалий стрес. Сполучення психотравмуючих обставин із захворюваннями або голодуванням може спричинити депресивний невроз там, де в іншому випадку його не було б. Найбільшим таким фактором може стати хронічний страх - покарання, звільнення, хвороби або смерті близьких. Наприклад, в одному міністерстві під час скорочення штатів занедужали не ті, кого скоротили (вони почали діяти, шукати роботу), а ті, хто залишився. За два місяці постійного страху потрапити під імовірне скорочення у деяких співробітників розвинувся невроз.
Інша причина депресії - фрустрація, що перекладається на звичайну мову, як крах всіх надій. Ми спостерігали це у щирих комуністів, вчителів історії, батьків (виховували, виховували...), учасників афганської та іншої воєн. Виникає відчуття, що «життя прожите даремно...»
Синдром «досягнення мети» іноді називають синдромом Мартіна Ідена, героя однойменної повісті Джека Лондона. Він все життя поклав на досягнення мети, а коли досяг її, то зрозумів, що вона не заслуговувала принесених жертв.
ЯК ДОПОМОГТИ БЛИЗЬКІЙ ЛЮДИНІ?
Погано те, що хворий не завжди здатний правильно оцінити свій стан. Йому не спадає на думку звернутися до лікаря або вже не вистачає сил на пошук фахівця. Тому родина, друзі можуть і повинні прийти йому на допомогу!
Як поводитися в подібних випадках з близькими, щоб не скривдити, а допомогти? Потрібна моральна підтримка, а не слова типу «всім погано», «а в мене теж...». Для попередження неврозу цього буває достатньо.
Але якщо порушення вже виникло, цього вже мало.
Ви повинні від співчуття перейти до діючої допомоги. Навести довідки, довідатися, де і коли приймає психотерапевт. Піти до нього, обговорити проблему. Хворого потрібно вести на прийом до вже конкретно призначеного часу, до знайомого лікаря, щоб відгородити від додаткової психотравми. Хворого варто залишити з лікарем наодинці. Вони разом оберуть тактику спілкування і лікування.
Найголовнішим засобом запобігання депресії є щастя.
Тому бажаю читачам щастя, але прошу врахувати і наведену вище інформацію.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 9371 |
© Газета Домовик 2012-2023