Шрінкфляція, вона ж даунсайзінг. Як обманюють покупців
«Не розумію, раніше купувала три пачки сиру й виходила гора сирників, а зараз їх ледь вистачає на всю родину. Те ж з ікрою. Бувало, купиш на свято баночку й доїдаєш її кілька днів, а тепер і на один раз недостатньо», — обурюється киянка Аліна.
Вага — параметр, на який ми практично не звертаємо уваги, коли купуємо в супермаркеті звичні нам молоко або крупи, а виробники й раді старатися: у ті ж пляшки й коробочки вони кладуть на 20, 50, 100, а то й 200 грамів продукту менше. А от ціна колишня або навіть вище. Чи можна боротися з цим трендом та чи вважати це за обман покупців, розбиралися «Вєсті».
ХВИЛЯ «СКОРОЧЕНЬ»
У радянський час пачка сиру важила 250 г, зараз удачею буде знайти 200-грамову, а деякі виробники скоротили вагу взагалі до 180 г. Те ж зі сметаною — у маленькій скляночці її залишилося ледве більше половини.
«Я купую внучці дитячі кисломолочні сирки. У моєму дитинстві вони важили рівно 100 г, тепер це 90, 85 г. Є маленькі сирки в шоколаді, там вага взагалі 35 г», — наводить приклад маркетолог Тамара Дзюба.
Молоко, кефір, йогурти, рослинна олія — замість літра одержите на 130 мл менше. Плитка шоколаду давно не 100 г, а 85 г. Легше стали впакування із сипучими продуктами, соками, морозиво, торти. До речі, «Київський» від фабрики екс-президента Порошенко змарнів до 850 г ще в 2017-му, а з того часу його фабрична ціна виросла на 120 грн.
Нова хвиля «скорочень» прокотилася зовсім недавно. Найпомітніше «схудли» плавлені сирки — спочатку до 90 г, а зараз до 70-75 г. Великі упаковки кисломолочного сиру були по 400 г, сьогодні — 350 і ні грама більше. Стислися в об’ємі й сири в розсолі. Ціни, на перший погляд, залишаються колишніми, але ця видимість уявна, адже щоб одержати, приміром, 200 г плавленого сиру, тепер доведеться купити три, а не два сирки.
ДАУНСАЙЗІНГ
Ідея скорочувати вагу або обсяг продуктів при збереженні впакування — не нова. Уперше такий прийом наприкінці 70-х застосували американські виробники, і в нього є наукова назва — шрінкфляція (від англійського shrink — скорочувати) або даунсайзінг (буквально — зменшення розміру). У деяких країнах ведеться офіційна статистика, скільки продуктів піддалися шрінкфляції. Траплялися навіть скандали. Приміром, виробники Toblerone — шоколадок, які зазвичай продаються в д’юті-фрі, — спробували змінити їхню своєрідну форму, збільшивши відстань між «піками». Хитрість дозволила зменшити вагу батончика на 12%. Виробники запевняли: хотіли, щоб шоколад залишався доступним для споживачів, але ті не оцінили — форму й вагу шоколадки довелося повернути.
Найчастіше необхідність скорочувати вагу продуктів в упаковках пояснюють ростом витрат, але по факту це лише спосіб замаскувати ріст цін, розрахований на неуважність і довірливість покупців.
«Коли ціна росте, покупці відштовхуються від неї, але вони не дивляться, скільки там грамів. Припустимо, кілограмове впакування коштує 35 грн, а 850 г — 32 грн, люди думають, що це дешевше, і беруть за 32 грн. У результаті те на те й виходить», — приводить розрахунки «Вєстям» виконавчий директор Спілки споживачів України Максим Несміянов.
Тамара Дзюба звертає увагу, що ціни в Україні взагалі не відповідають розвитку економіки. «Економіка в нас падає, вона не розбудовується, але ціни в нас ростуть навіть непропорційно тій інфляції, яка є», — розповідає вона «Вєстям».
У ЧОМУ ПРИЧИНА
За словами Несміянова, коли ціни різко ростуть, у виробників є кілька варіантів розв’язання проблеми. «Зменшити кількість товару, знизити його якість або почати робити ще більш низькоякісний продукт, тобто фальсифікат. Компанії воліють іти на менший об’єм, чим знижувати якісні характеристики продукції або робити підроблений товар», — пояснює він у коментарі «Вєстям».
Якщо ж економічних причин скорочувати вагу, а значить, підвищувати ціну продукту, немає, то можна припустити, що виробники намагаються заробити, страхуючи себе від майбутніх ризиків.
У питанні даунсайзінгу у виробників діє кругова порука: один починає, а інші повторюють те ж саме. «Це чисто маркетинговий хід, він працює як непрямий податок. По суті справи, це така офіційна недовага», — говорить Дзюба.
Проте називати даунсайзінг обманом не можна. «Якщо виробник написав чесно, то це вже провина покупця, що він не дочитав. І ніхто не зобов’язаний вказувати покупцеві на меншу вагу — уся інформація є на маркуванні», — попереджає Несміянов.
БУДУТЬ ДРОБИТИ НА ПОРЦІЇ
Зрозуміло, що скорочувати вагу продукту нескінченно не можна, але й тут існують способи викрутитися. «Якщо немає можливості непомітно скоротити з літра або кілограма до півкілограма, тоді робиться міні-версія продукту об’ємом у пів літра, а з неї — версія 450 г або 470 г», — викриває виробників Тамара Дзюба.
За словами Максима Несміянова, межі, до яких компанії можуть зменшувати продукт, залежать від купівельної здатності народу.
«Вага може зменшуватися аж до однієї порції. Тут мова йде про те, до якого рівня народ буде зубожіти. Якщо взагалі до ручки - ніхто нічого собі не дозволить купити, дози продуктів будуть смішні, маленькі. Крім того, існує економічна обґрунтованість знаходження компанії на ринку. Якщо вони приходять до того, що купівельна спроможність супер низька, тоді з ринку будуть іти зовсім, і з’явиться дефіцит. Тоді ввімкнеться держава й займеться держрегулюванням - це її улюблена тема. Коли повний хаос, як з бензином, вони починають думати про держрегулювання”, - нагадує співрозмовник видання.
“Фактично в нас скасували держрегулювання цін, тому що воно неправильно працювало, Антимонопольний комітет, держоргани по захисту прав споживача. Під час карантину нам обіцяли, що буде контроль, але нічого не вийшло, у нас просто повністю зламалася держава й фактично в нас правлять картелі - звичайний споживач цього не бачить”, - продовжує він.
ЯК ВПЛИНУТИ
На жаль, проти виробників українці безсилі й не мають від них ніякого юридичного захисту - останнє слово залишається за компаніями. Покупці на власний розсуд можуть бойкотувати нахаб, але навряд чи від цього буде користь.
“Ніяких судових позовів їм пред”явити неможливо, можна тільки сказати: “Я не буду це купувати, цього виробника не хочу, тому що він мене обманює”, але оскільки всі роблять точно так само, то особливого ефекту це не має”, - пояснює маркетолог.
Не спрацює й рекомендація шукати менш відомі торговельні марки, які заради лояльності покупців будуть випускати продукти звичної ваги.
“Якщо ви зараз підете шукати ковбасу невідомої торговельної марки, то потрапите на підробку. Те ж саме стосується й кисломолочного сиру, і твердого сиру, і кондитерських виробів”, - застерігає Максим Несміянов.
Залишається тільки бути більш уважними або просто упокоритися. “Люди звикають. Прийшли, начебто б пачка звичного об”єму. Подумаєш, сто грамів не вистачає - п’ять столових ложок. Або побачили пляшку олії не літрову, а 870 грамів, Що їм залишається робити? Усі інші пляшки - такі ж”, - резюмує Тамара Дзюба.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 4468 |
© Газета Домовик 2012-2023