Айстри: світло осінніх зірок
Осінній сад гарний якоюсь особливою, доброю й сумною красою. Гіркуватий запах листя, що в’яне, переплітається з ароматом свіжості, пожухлі стебла літніх рослин відтіняють буйні фарби пізніх квітів. І неможливо собі представити цю картину без різнобарвних айстр, що розпускаються яскравими «зірками» серед осінньої безмовності. Ці прості й милі квіти, здається, не приховують у собі ніякої загадки. Однак познайомившись із їхньою історією, можливо, ви зможете інакше глянути на ці невигадливі рослини, що так звично прикрашають осінній сад.
Мало хто здогадуються про те, що айстри - одні з найдавніших рослин, відомих людині. Їхній скромній красі найшлося місце в культурі самих ранніх цивілізацій. Зокрема, розкривши знайдену близько Сімферополя царську гробницю, вік якої обчислюється більш ніж двома тисячоріччями, учені-археологи серед малюнків гірлянд із листів аконіту, лавра й шишок сосни з подивом виявили зображення айстри.
Айстра у стародавніх греків була присвячена богині любові Афродіті, що персоніфікує божественну красу й нев’янучу юність.
Давньогрецькі міфи говорять, що коли ця богиня ступає на землю, сонце починає променіти яскравіше й усюди розпускаються дивні квіти. Крім того, айстра вважалася амулетом, що приносить удачу. Ці квіти в античну епоху висаджували в спеціальні вазони у входу в будинок або в храм, щоб ніжні земні «зірки» забезпечували прихильність небесних світил.
На своїй батьківщині - у Китаї - айстра з давніх часів була дуже значимою й шанованою рослиною. Прадавні китайці вірили, що запах палаючих листів айстри виганяє змій, а її квіти допомагають закоханим знайти щастя.
Назва героїні нашої розповіді відбулася від грецького «asteros» - зірка. Спостережливі й романтичні прадавні люди помітили подібність квітки із зіркою - яскраво-жовта середина, від якої в усі сторони розбігаються гострі проміннячка-пелюстки.
Імовірно, звідси й бере походження найкрасивіша стародавня притча про те, що айстри виросли з порошин, що впали із зірки. Ця зворушлива історія, звичайно, як і безліч інших легенд, пов’язана з любов’ю - найдужчим і хвилюючим людським почуттям, ще в стародавності заворожувала своєю незбагненністю філософів, поетів і вчених.
Гарна сяюча зірка, нудьгуючи на нічному небі, побачила одного разу молоду пару й почула ніжний шепіт визнань. Вона, соромлячись своєї поведінки, однак не могла відірватися від настільки негарного заняття - так великодушні й прекрасні були слова закоханих. Від сорому й розчулення в зірки навіть з’явилися сльози, які вона упустила на землю. Ранком на тому місці, де стояли, обнявшись, закохані, з’явилися яскраві квіти, схожі на зірки.
Втім, авторство подібної легенди історія приписує так само паризькому астрономові Олександру Кассіні, що зіграв особливу роль у долі цих квітів. У талановитому вченому інтерес до небесних тіл дивно сполучався з любов’ю до рослин. Кассіні досяг такого значного успіху у дослідженні сімейства складноцвітих, що їх деякий час навіть хотіли назвати його іменем. В 1862 році Кассіні, захопившись ботанікою, вивчаючи сімейство айстрових, виділив однолітню айстру в окремий рід і назвав її каллістефус, що в перекладі з давньогрецького означає «прекрасний вінок». Кассіні не придумав цю назву, а знайшов у старих записах ботаніка Жюсьє - цим словом за сторіччя до нього називав айстри, привезені з Китаю, чернець Інкарвіль. У часи мандрівок цього ченця, що ввійшов завдяки квітам в історію, про Китай були самі суперечливі відомості. Лише деяким з європейців удалося побувати там, тому що в’їзд у цю країну для іноземців був строго заборонений. Одними з перших потрапили в загадковий мир священики - мандрівні проповідники. Вони не тільки намагалися поширювати християнство серед місцевих жителів, але й вивчали норови й звичаї китайців, історію й культуру країни, рослинний і тваринний мир. Це було нелегко, і часом священики-місіонери змушені були діяти хитрістю й підкупом.
Так було й в 1728 році, коли в Китай прибув французький чернець Нікола Інкарвіль. На відміну від інших, він мав особливе завдання від директора королівського саду Тріанон у Версалі Жюссьє. Протягом шести місяців Жюссьє навчав Інкарвіля основам ботаніки, умінню розпізнавати, описувати й вирощувати рослини. Потайки, ховаючись від очей чиновників китайського імператора, Інкарвіль вимінював і купував рослини, які потім пересилав у Францію. В одній з посилок потрапили у Версаль і насіння айстри садової. Ця рослина звернула на себе увагу французьких садівників і, зокрема, власників відомої садової фірми Вільморенов. Дуже скоро з’явилися перші сорти, і айстра по праву стала називатися садовою. Квіти, виведені з насіння айстр, виявилися великими, яскравих кольорів, з жовтою серединкою. Здавалося, що суцвіття їх схожі чи то на звичайну ромашку, чи то на квітки півонії або маргаритки, то на кошики хризантем з вигадливо вигнутими пелюстками.
У цей час айстра китайська в дикому вигляді росте тільки в Китаї і Японії, а у квітництві використовується безліч її гібридних форм і сортових різновидів.
Цікаво, що в ботанічній системі два різні роди рослин у побуті й у квітницькій практиці однаково йменуються айстрами: каллістефуси - айстрами однолітніми, або китайськими, а справжні айстри - багаторічними.
ОДНОЛІТНІ АЙСТРИ
Мабуть, саме каллістефусу належить першість по різноманітності форм, розмірів і забарвленню квіток. Перші різноманітні по забарвленню рослини були отримані англійськими квіткарями, але справжньою «зіркою» айстра стала, лише потрапивши у Францію. Вирощені у Франції, у королівському саду Тріанон, вони за великі і яскраві квітки, схожі на настільки улюблені європейцями маргаритки були названі «королевами маргариток». Садівники не дуже помилилися: і айстра, і маргаритка з одного досить численного сімейства складноцвітих. Особливість рослин цього сімейства в тому, що так звані квітки в них - не квітки, а суцвіття-кошики, наповнені тісно притиснутими друг до друга маленькими тризубчатими квіточками. Тільки в крайових квіточок по одній великій пелюстці.
АЙСТРИ У КВІТНИКАХ
Високі й середньорослі айстри добре виглядають у групах на газонах і в комбінації із чагарниками; низькорослі більш підходять для бордюрних посадок. Айстру альпійську, крім бордюрів і міксбордерів, висаджують на гірках і кам’янистих ділянках. види, що сильно розростаються, розміщують окремо.
Садівники Франції зайнялися селекцією нової рослини. Вважається, що махрову форму айстр із кулястим суцвіттям першим вивів версальський садівник Трюффо. C тих пір махрові форми айстр йменуються айстрами Трюффо.
Надалі садівники й селекціонери багатьох країн внесли свій внесок у створення різноманіття культурних форм і сортів цієї чудової рослини - на сьогоднішній день у світі їх відомо більш чотирьох тисяч. Широко відомі й поширені сорти айстр, створені німецькими садівниками ще в XIX столітті. Втім, і на сьогоднішній день німці відносно виведення нових сортів айстр «поперед планети всієї».
Прекрасні сорти айстр створені в США, де айстра була особливо модною у садівників у середині XX століття. Виведені за океаном сорти відрізнялися тим, що були високими на зріст і мали великі густомахрові суцвіття. Це садові групи Каліфорнійська велетенська, Флаффі, Американська кущова й Американська красуня. Сьогодні селекцією айстри займаються в Україні, Данії, Нідерландах, Франції, Німеччині, Польщі, Чехії й у деяких інших країнах.
Усього налічується близько 4000 сортів однолітньої айстри. У промисловому квітництві використовується близько 200 сортів, що відрізняються формою куща, будовою й різноманітним забарвленням суцвіть. У цей час тільки в каталогах різних фірм пропонується понад 300 сортів, а в колекціях їх налічується набагато більше, понад 600.
Великим «плюсом» однолітніх айстр є можливість їх пересадження в період бутонізації й на початку цвітіння, що дозволяє широко використовувати цю культуру в оформленні квітників, балконів і ваз. Гарні айстри в зрізанні й при вигонці провесною.
Незважаючи на те, що однолітні айстри - прикраса квітників ще наших бабусь, вони й зараз нітрохи не втрачають своєї актуальності, оскільки восени краса багатьох рослин вгасає, а айстри ще довго цвітуть, до самої появи «білих мух».
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 3272 |
© Газета Домовик 2012-2023