Види грунтів, їхні особливості та способи поліпшення
Кожний з нас, хто хоч трохи знайомий з біологією, розуміє, що успіх вирощування садово-городніх культур залежить відразу від сукупності безлічі різнобічних факторів. Кліматичні умови, строки посадки, сорт, своєчасність і грамотність агротехнічних прийомів - ось далеко не все, що впливає на врожай.
Одним з основних моментів, що часто грають домінуючу роль наприкінці закладки саду й розбивки городу, є тип ґрунту. Саме від того, який на вашій ділянці ґрунт, буде залежати можливість вирощування тих або інших культур, необхідність у тих або інших добривах, частота поливів і прополок. Так, так! Усе це може мати істотні відмінності і йти на користь або на шкоду, якщо не знати з яким ґрунтом маєш справу.
ОСНОВНІ ВИДИ ҐРУНТІВ
До основних видів ґрунтів, з якими найчастіше зіштовхуються городники, належать: глинистий, піщаний, супіщаний, суглинний, вапняний і болотистий. Кожний з них має як позитивні, так і негативні властивості, а значить відрізняється в рекомендаціях з поліпшення та добору культур. У чистому вигляді вони зустрічаються рідко, в основному в комбінації, але з перевагою певних характеристик. Знання цих властивостей складає 80% успіху гарного врожаю.
ГЛИНИСТИЙ ҐРУНТ
Визначити глинистий ґрунт досить легко: після перекопування він має крупногрудкувату щільну структуру, у дощі масно липне до ніг, погано поглинає воду, легко злипається. Якщо зі жмені такої землі (вологої) скачати довгу ковбаску - її можна легко зігнути в кільце, при цьому вона не стане розсипатися на частини або тріскатися.
У зв'язку з високою щільністю, такий ґрунт вважається важким. Він повільно прогрівається, погано вентилюється, має низький коефіцієнт водопоглинання. Тому вирощувати на ньому культури досить проблематично. Однак, якщо глинистий ґрунт грамотно окультурити, він здатний стати досить родючим.
Щоб полегшити і збагатити даний вид ґрунту, рекомендується періодичне внесення піску, торфу, попелу і вапна. Пісок знижує показники вологоємності. Попіл збагачує живильними елементами. Торф розпушує і збільшує водовбирні властивості. Вапно знижує кислотність і поліпшує повітряний режим ґрунту.
Скільки чого вносити - питання індивідуальне, прямо пов'язане з показниками саме вашого ґрунту, які точно можна визначити тільки в лабораторних умовах. Але, у цілому: піску - не більше 40 кг на 1 м2, вапна - близько 300-400 г на м2, під глибоку перекопку один раз на 4 роки (на ґрунтах зі слабокислою реакцією), для торфу і попелу обмежень немає. Якщо є вибір органіки, то кращим варіантом для підвищення родючості глинистих ґрунтів є кінський гній. Не марним буде й висів сидератів, таких як гірчиця, жито, овес.
Рослинам на глинистих ґрунтах доводиться нелегко. Погане прогрівання коренів, недолік кисню, застій вологи, утворення ґрунтової кірки працюють не на користь урожаю. Але все-таки дерева і чагарники, маючи досить потужну кореневу систему, даний тип ґрунтів переносять добре. З овочів на глині непогано себе почувають картопля, буряк, горох і топінамбур.
Для інших культур можна порекомендувати високі грядки, посадку на гребенях, застосування меншої глибини закладення насіння і бульб у ґрунт, висадження розсади похилим способом (для кращого прогрівання кореневої системи). Серед агротехнічних прийомів, особливу увагу на глинистих ґрунтах необхідно приділяти розпушуванню і мульчуванню.
ПІЩАНИЙ ҐРУНТ
Піщаний ґрунт належить до легких видів ґрунтів. Впізнати його так само не важко буде: він пухкий, сипучий, легко пропускає воду. Якщо жменю такої землі взяти в руки й спробувати сформувати грудку - нічого не вийде.
Усі якості, що властиві піщаним ґрунтам, є і їхнім плюсом, і їхнім мінусом. Такі ґрунти швидко прогріваються, добре аеруються, легко обробляються, але разом з тим швидко охолоджуються, скоро пересихають, слабко втримують у зоні коренів мінеральні речовини (живильні елементи вимиваються водою в глибинні шари ґрунту). У результаті цього вони бідні на наявність корисної мікрофлори та погано придатні для вирощування будь-яких культур.
Щоб підвищити родючість таких ґрунтів необхідно постійно піклуватися про поліпшення їхніх ущільнюючих і сполучних властивостей. Регулярні внесення торфу, компосту, перегною, глиняного або бурового борошна (до двох відер на 1 м2), застосування сидератів (із закладенням у ґрунт), якісне мульчування вже через 3-4 роки дають гідний стійкий результат.
Але навіть якщо ділянка ще тільки в процесі окультурення, на ній можна вирощувати моркву, цибулю, дині, полуницю, смородину, плодові дерева.
Трохи гірше на піщаних ґрунтах будуть себе почувати капуста, горох, картопля та буряк, однак якщо вдобрювати їх швидкодіючими добривами, у малих дозах і досить часто, то можна домогтися гарних результатів.
Для тих, хто возитися з окультуренням не хоче, існує інший спосіб можливості облагороджування даних ґрунтів - створення штучного родючого шару шляхом глинування. Для цього, на місці грядок, необхідно влаштувати глинистий замок (викласти глину шаром 5-6 см) і на нього насипати 30-35 см супіщаного або суглинного ґрунту, узятого з боку.
СУПІЩАНИЙ ҐРУНТ
Супіщаний ґрунт - ще один варіант легкого за механічним складом ґрунту. За своїми якостями він схожий з піщаними ґрунтами, але містить трохи більший відсоток глинистих включень, а значить має кращу утримуючу здатність до мінеральних і органічних речовин, не тільки швидко прогрівається, але й довго втримує тепло, менше пропускає вологу і повільніше пересихає, добре аерується та легко піддається обробці. Визначити його можна тим же методом здавлювання жмені вологої землі в ковбаску або грудку: якщо вона формується, але погано втримує форму - перед вами супіщаний ґрунт.
Рости на таких ґрунтах може все, при звичайних методах агротехніки та виборі районованих сортів. Це один з непоганих варіантів для садів і городів. Однак прийоми підвищення і підтримки родючості для даних ґрунтів так само не виявляться зайвими. На них рекомендовано регулярно вносити органіку (у звичайних дозах), висівати сидеральні культури, проводити мульчування.
СУГЛИННИЙ ҐРУНТ
Суглинний ґрунт - найбільш підходящий вид ґрунтів для вирощування садово-городніх культур. Він легко піддається обробці, містить великий відсоток живильних елементів, має високі показники повітро- і водопровідності, здатний не тільки зберігати вологу, але й рівномірно розподіляти її по товщі горизонту, добре втримує тепло. Якщо взяти пригорщу такої землі в долоні і скачати її, то можна легко сформувати ковбаску, яку, однак, не можна зігнути в кільце, тому що при деформуванні вона розвалиться.
Завдяки сукупності наявних властивостей, суглинний ґрунт не потрібно поліпшувати, а необхідно тільки підтримувати його родючість: мульчувати, вносити під осінню перекопку гній (3 -4 кг на 1 м кв.) і, у міру потреби, підживлювати висаджені на ньому культури мінеральними добривами. Вирощувати на суглинних ґрунтах, можна все.
ВАПНЯНИЙ ҐРУНТ
Вапняний ґрунт належить до категорії бідних ґрунтів. Зазвичай він має ясно-коричневий колір, велику кількість кам'янистих включень, характеризується лужним середовищем, при підвищених температурах швидко нагрівається і пересихає, погано віддає рослинам залізо та марганець, може мати важкий або легкий склад. У вирощуваних культур на такому ґрунті жовтіє листя та спостерігається незадовільний ріст.
Щоб поліпшити структуру і підвищити родючість вапняних ґрунтів необхідно регулярно вносити органічні добрива, причому не тільки під основну обробку, але й у вигляді мульчі, висівати сидерати, застосовувати калійні добрива.
Вирощувати на даному виді ґрунтів можна все, але при частому розпушуванні міжрядь, своєчасних поливах і продуманому застосуванні мінеральних і органічних добрив. Від слабкої кислотності будуть страждати: картопля, томати, щавель, морква, гарбуз, редька, огірки й салати, тому підживлювати їх потрібно добривами, схильними підкисляти, а не підлужувати ґрунт (наприклад, сульфатом амонію, сечовиною).
БОЛОТИСТИЙ ҐРУНТ
Болотисті або торф'яні ґрунти, так само знаходять застосування під розбивку садово-городніх ділянок. Однак, назвати їх гарними для вирощування культур досить складно: елементи живлення, що містяться в них, мало доступні для рослин, воду вони поглинають швидко, але так само швидко і віддають, погано прогріваються, часто мають високий показник кислотності. Зате, такі ґрунти добре затримують мінеральні добрива і легко піддаються окультуренню.
Щоб поліпшити родючість болотистих ґрунтів необхідно наситити землю піском (для цього необхідно проводити глибокі перекопки так, щоб підняти пісок з нижніх шарів) або глиняним борошном, на особливо кислих варіантах застосовувати рясне вапнування, піклуватися про підвищення в землі вмісту корисних мікроорганізмів (вносити гній, гнойову рідоту, компост, не обходити стороною мікробіологічні добавки), не забувати про калійно-фосфорні добрива.
Якщо закладати сад на торф'яних ґрунтах, то краще висаджувати дерева або в ями, з індивідуально закладеним під культуру ґрунтом, або в насипні пагорби, висотою від 0,5 до 1 м.
Під город ретельно окультурювати землю, або, як у варіанті з піщаними ґрунтами, закладати глиняний прошарок і вже на нього засипати перемішаний з торфом суглинок, органічні добрива та вапно. А от якщо вирощувати тільки аґрус, смородину, чорноплідну горобину і садову суницю, то можна нічого і не робити - тільки поливати й висапувати бур'яни, тому що дані культури на таких ґрунтах вдаються й без окультурення.
ЧОРНОЗЕМИ
І, звичайно ж, говорячи про ґрунти, складно не згадати про чорноземи. На наших дачних ділянках вони зустрічаються не так часто, але гідні особливої уваги.
Чорноземи - це ґрунти високої потенційної родючості. Стійка зернисто-грудкувата структура, високий вміст гумусу, великий відсоток кальцію, гарні водовбирні та водоутримуючі здатності дозволяють рекомендувати їх, як кращий варіант для вирощування сільськогосподарських культур. Однак, як і будь-які інші ґрунти вони мають властивість виснажуватися від постійного використання, тому вже через 2-3 роки після їхньої розробки, на грядки рекомендується вносити органічні добрива, висівати сидерати.
Крім того, чорноземи складно назвати легкими ґрунтами, виходячи з цього, їх часто розпушують внесенням піску або торфу. Так само вони можуть бути кислими, нейтральними і лужними, що так само вимагає свого коректування.
Щоб зрозуміти, що перед вами дійсно чорнозем необхідно взяти жменю землі і стиснути її в долоні, на руці має залишитися чорний жирний відбиток.
Дехто плутає чорнозем з торфом - отут теж існує прийом для перевірки: мокру грудку ґрунту потрібно віджати в руці і покласти на сонці - торф висохне миттєво, чорнозем же буде довго втримувати вологу.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 31445 |
© Газета Домовик 2012-2023