Психосоматика: у чому суть проблеми?

13 березня 2013

Хто не знає виразу «всі хвороби від нервів»? Вплив психоневрологічних навантажень на організм людини як провокуючий фактор розвитку соматичних, тобто тілесних нездужань ніколи не викликав сумнівів у лікарів. Втім, головними причинами всіх захворювань медична наука протягом століть вважала або хвороботворні мікроорганізми, або негативний вплив зовнішнього навколишнього середовища - механічні ушкодження, голодування, виснажливі умови роботи і т.п. Однак у середині минулого століття в медичних колах сформувалася думка, що існує вплив психологічних факторів на виникнення і перебіг соматичних захворювань. З'явився навіть термін - «психосоматичні захворювання».

Щоб розібратися з цією категорією хвороб ми звернулися за допомогою до доктора медичних наук, професора Тетяни Володимирівни КОСТЯНТИНОВИЧ. Що ж таке психосоматичні захворювання?

- Психосоматичні захворювання - це захворювання, у розвитку яких провідну роль грають психологічні фактори, у тому числі й психологічний стрес.

Термін «психосоматичний» походить від двох грецьких слів, «psyche» - «душа» і «soma» - «тіло». А психосоматика - це напрямок у медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних факторів на виникнення й перебіг соматичних, тобто тілесних, захворювань.

- Що викликає психосоматичні захворювання?

- Причинами психосоматичних захворювань у більшості випадків насамперед стають розумові процеси хворого, а не будь-які інші фізіологічні причини. Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів, як гнів, тривога, депресія, почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична.

Таким чином, психосоматичне захворювання є змушеним станом організму, викликаним наявністю психологічних проблем.

- Звідки відбувається сама назва «психосоматика»?

- Вперше клас психосоматичних захворювань виділив на початку п'ятидесятих років минулого століття доктор Ф.Александер. Спочатку це була «класична сімка» психосоматики. У яку входили: інфаркт міокарда, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, нейродерміти і ревматоїдний артрит. Але згодом список психосоматичних захворювань значно розширився.

Сьогодні навіть традиційна медицина визнає, що сімдесят п'ять відсотків всіх захворювань є психосоматичними, тобто мають як фізичні, так і емоційні або ментальні причини. Це дозволяє сміливо відносити психосоматичні розлади до хвороб цивілізації.

В Україні психосоматична медицина як науковий напрямок стала активно розвиватися на початку 90-х років ХХ століття. Це, в основному, стосується лікарів і вчених, що працюють у сфері психіатрії, психології та невропатології. Об'єктом їхньої уваги стають саме психосоматичні розлади - психогенно або переважно психогенно обумовлені порушенням функції внутрішніх органів і систем організму.

Дотепер практично поза полем зору лікарів соматичних стаціонарів залишається велика група захворювань, об'єднана в «соматопсихічні захворювання», при яких виникають різного роду соматовегетативні, соматопсихічні функціональні порушення, а також відбувається зміна характеру особистості внаслідок гострих або хронічних захворювань внутрішніх органів.

До соматопсихічних захворювань належать обструктивні захворювання легенів (зокрема бронхіальна астма (БА) і хронічні обструктивні захворювання легенів (ХОЗЛ), есенціальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, пептична виразка та ін.

- Які саме захворювання належать сьогодні до психосоматичних?

- Зараз до психосоматичних захворювань відносяться наступні захворювання:

1. Класичні захворювання внутрішніх органів: артеріальна гіпертензія, бронхіальна астма, виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт, ревматоїдний артрит, нейродерміт, з деякими обмеженнями - ішемічна хвороба серця та цукровий діабет.

2. Захворювання з міні-мальною органічною поразкою структурних елементів організму: діскінезія жовчовивідних шляхів, функціональний розлад шлунка, синдром подразненого товстого кишечнику, психогенні запори й поноси, дисфагія, нейроциркуляторна астенія, кардіоспазм, невроз сечового міхура, синдром неспокійних ніг, гіпервентиляційний синдром та деякі інші. Психіатри називають такі захворювання вісцеровегетоневрозами, органними неврозами.

3. Традиційно психіатричні захворювання й синдроми: нервова анорексія, булімія, дисморфофобія, іпохондрія, конверсійні розлади, соматоформні болючі розлади, соматизіровані особистісні розлади, синдром соматоформної вегетативної дисфункции, соматоформна депресія, нозогенні особистісні розлади, ятрогенні особистісні розлади, порушення «прихильності» (комплайнса»), зміна умови життя при різних захворюваннях, сексуальні дисфункції.

4. Ряд ендокринних (гіпертиреоз, діабет, дисфункції яєчників і т.п.) та імунологічних захворювань.

- Які ж причини виникнення психосоматичних захворювань?

- Поштовхом до розвитку психосоматичних захворювань є важкі життєві ситуації, що викликають негативні емоції, які людина зазнає протягом тривалого часу.

Емоції, як позитивні, так і негативні, говорять мовою тіла, і навіть якщо людина спробує їх сховати, її міміка, тон голосу, погляд, блідість або почервоніння шкіри, постава та навіть хода розкажуть про її переживання більше, ніж вона сама. І немає в організмі такої тканини, органа або системи, що залишалася б незачепленою емоціями.

Наприклад, страх може приводити до зміни частоти та сили серцевих скорочень, викликати пітливість, провокувати шлунково-кишкові розлади, впливати на діяльність дихальної системи, викликаючи відчуття нестачі повітря, приводити до затримки сечовипускання або, навпаки, провокувати мимовільне виділення сечі та навіть дефекацію.

Таким чином, у будь-який момент життя стан тіла людини являє собою втілену історію пережитих нею фізичних і емоційних травм, накопиченого життєвого досвіду, поглядів і уявлень.

- Як відбувається лікування психосоматичних захворювань? Чи існують специфічні підходи до терапії таких хворих?

- У психосоматиці основним методом лікування є психотерапія. А будується вона на наступних принципах: загальне заспокоєння хворого (боротьба з невротизацією пацієнта), корекція його афективних розладів, побудова оптимальної з погляду терапії внутрішньої картини хвороби, вселяння хворому віри в благополучний результат терапії, дотримання режиму й посилення захисних сил організму.

При психосоматичних захворюваннях перевага віддається різним видам невербальної психотерапії (тілесно-орієнтовна терапія, гештальт-терапия, трансова терапія і т.п.)

Психотерапія проводиться паралельно з медикаментозним лікуванням.

Особливості розвитку психосоматичних хвороб диктують і своєрідність терапевтичного втручання.

Насамперед, необхідно зняти безпосередню сомато-вегетативну реакцію організму (підвищення артеріального тиску, біль у серці, відкриття виразки).

Потім необхідно застосувати психотропні засоби (транквілізатори, антидепресанти, снодійне), опосередковано стабілізуючи фізичні функції.

Крім того, весь процес лікування ушкоджених органів і систем повинен супроводжуватися курсом психотерапії, спрямованої на корекцію особистості хворого, його реакції на навколишній світ, урегулювання відносин у родині і т.п. Тільки весь лікувальний комплекс може сприяти видужуванню. Для втілення цього комплексу в життя необхідні консультація й допомога психотерапевта, психіатра або психоневролога.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 11203 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Схожі статті

Також у розділі «Коментар фахівця»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...