Крупноквіткові жоржини
Крупноквіткові жоржини, які в європейських країнах ще називають "dinner plate dahlias" (що в перекладі з англійської означає жоржини розміром з обідню тарілку), котрі користуються особливою популярністю серед квіткарів-аматорів, не дуже жалують ландшафтні дизайнери. Помпезні кущі з величезними квітками, затьмарюючи всіх конкурентів, у центрі уваги на будь-яких клумбах. Увібравши у себе неуявне багатство фарб, неймовірну розмаїтість форм суцвіть, а також невгасаючу декоративність протягом усього сезону, жоржина недарма заслужила звання квіткової королеви. Особливо її варварська пишність проявляється на заключному святі фарб, кидаючи виклик зимі, що наближається.
Можна любити або не любити жоржини, але треба віддати їм належне - це найяскравіші та найшикарніші осінні квіти.
Для успішного вирощування крупноквіткових жоржин необхідно знати всього кілька особливостей їхнього зростання, а також освоїти прийоми формування кущів, що дозволяють звернути невгамовну енергію квітки в потрібному напрямку й одержати гарні рослини з міцними стеблами й величезними ефектними квітками.
На кореневій шийці жоржинових бульб зазвичай знаходиться багато ростових крапок, які, потрапивши в оптимальні умови, постійно проростають. І якщо вчасно не втрутитися в цей процес, з них виростуть потужні, зелені, пізно- і малоквітучі кущі з тонкими пагонами. Звичайно такі проблеми виникають на третій рік вирощування, коли на зберігання закладають не маленькі молоденькі бульбочки, а великі екземпляри, отримані з великих гнізд, що розрослися. Тому вже при пророщенні бульб кількість паростків на них регулюють, залишаючи потрібну кількість найдужчих пагонів і прибираючи слабкі якомога раніше. Далі в період росту періодично видаляють зайві стебла, що відростають від кореневої шийки.
Досвідчені квіткарі в отриманих з бульб жоржин залишають певну кількість стебел, що залежить від розміру суцвіть: з величезними, розміром з обідню тарілку (понад 25 см) - по 1-3; з великими (20-25 см) - по 2-4; із середніми (15-20 см) - до 5-7-ми; з маленькими (10-15 см) -до 8-10-ти; з мініатюрними (менше 10 см)-до 10-12 стебел.
В отриманих з живців - одне стебло, але іноді, для додання пишності кущу, прищипують верхівку рослини над третім вузлом і тоді вона розвивається у два стебла.
З початком розгалуження кущі пасинкують, тобто видаляють з листяних пазух бічні паростки. Проводять цю процедуру раз на тиждень, поки не покажуться бутони в пазухах листя головних стебел.
У жоржин, що потужно розвиваються, для формування добре розвинених кущів немаловажне значення має видалення в серпні нижнього листя (на висоту 30-40 см), особливо якщо вони закривають кореневу шийку. Це забезпечує доступ світла, тепла й повітря до коренів, запобігає розвитку хвороб, сприяє кращому визріванню бульб і не допускає сильного стовщення стовбура.
Щоб одержати не просто великі, а гігантські суцвіття, потрібно видаляти й зайві бутони. Зазвичай на кожному пагоні залишають один або два. Вважається, що краще видалити середній, тоді бічні пагони утворять більші суцвіття на довгих квітконіжках, придатні для зрізання. Можна видалити два бічних, залишивши центральний бутончик, у цьому випадку ви одержите вже не просто "обідню тарілку", а справжній "капелюх", але на більш короткій і щільній квітконіжці. За можливістю не затягуйте із проведенням цих прийомів. Маленькі бутони видаляються легко і практично безболісно для рослин. Кущі не зазнають стрес і не втрачають живильні речовини, а швидко нарощують залишені як пагони, так і бутони.
Видалення зайвих бутонів називається пінцировкою. Цей прийом застосовують в основному при вирощуванні жоржин на зрізання або для показу на виставках. Зазвичай на квітковому пагоні в жоржини розвивається три бутончики, з яких центральний завжди розвивається швидше. Якщо бутончики не видаляти, першим розкриється середній - на короткій квітконіжці, а вже потім два інших, що піднімаються над ним.
Регулярного видалення вимагають і відцвілі суцвіття. Як правило, їх обрізають до бічного пагона, що формується. Вони не тільки псують зовнішній вигляд рослини, але й роблять цвітіння менш рясним і тривалим.
Наприкінці серпня - початку вересня, після того як під жоржини внесли останнє фосфорно-калійне підживлення, їх підсапують, як картоплю. Це охороняє бульби, кореневу шийку і нижню частину стебла від підмерзання восени.
Квапитися з викопуванням не варто. Поки жоржини стоять у квітах, любуйтеся осіннім феєрверком, а заодно розвішуйте етикетки на кущі. Після зрізання верхньої частини стебел розібратися з сортами буде набагато складніше.
Прибирають бульби на зберігання зазвичай після перших осінніх заморозків, причому зів'янути і почорніти повинні не тільки суцвіття, але й вегетативна частина рослин. І якщо висадження жоржин навесні збігається зі строками посадки картоплі, то прибирання на зимівлю - з часом викопування моркви і гладіолусів. Важливо не чекати потім відлиги - з підвищенням температури волога із загиблих стебел надійде в бульби, через що вони будуть погано зберігатися.
Для початку верхню частину жоржин зрізують, залишаючи над кореневою шийкою стебла довжиною не менше 10 см. Потім рослини підкопують з усіх боків (на відстані не менше 30 см від стебла). Витягати їх за пеньки не можна, щоб не ушкодити квіткові бруньки, що знаходяться на кореневій шийці. Очищені від ґрунту та просушені бульби обробляють фунгіцидами і відправляють на зимівлю в підвал, лоджію, що не промерзає, або в холодильник. Оптимальна температура зберігання 3-5°С тепла.
Частіше перевіряйте, у якому стані перебувають бульби, що зберігаються, і вчасно коректуйте умови зберігання: обприскуйте водою або, навпаки, провітрюйте і підсушуйте.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 4268 |
© Газета Домовик 2012-2023