Вирощування імбиру
Зараз без особливих проблем у магазинах можна купити висушені й оброблені відповідним чином дрібно нарізані і розмелені корені імбиру. Ця пряна приправа використовується в кондитерських виробах і для додання приємного специфічного запаху напоям.
Сама рослина - культура вологих субтропіків. Гарний ріст і наростання великих цибулин відбуваються лише при рясному зволоженні і високій температурі повітря. А ось до світла імбир не дуже вимогливий і може успішно зростати в тінистих місцях. Багато любителів успішно вирощують імбир у своїй квартирі.
У імбиру справжнього (Zingiber officinale) - багаторічної трав'янистої рослини сімейства імбирних (Zingiberaceae) - розгалужені горизонтальні кореневища. Стебла висотою до 1-1,5 метри та листя до 20 см довжиною, що щільно обхоплюють пагін. Правда, про цвітіння в кімнаті говорити не приходиться. Втім, ми втрачаємо не багато, квітує імбир досить непоказно. Розмножують імбир діленням. Викопані кореневища очищують від землі і трохи підсушують. Потім гострим ножем акуратно перерізують «перемичку». Відділені частини корисно підсушити до утворення коркової тканини або припудрити зрізи деревним попелом, щоб уберегти від загнивання.
Імбиру потрібен пухкий, живильний ґрунт з невеликим додаванням піску. Структурна дернова земля, листяний перегній і річковий пісок у пропорції 1:2:1. Оскільки кореневище імбиру розташоване практично біля поверхні ґрунту, то і посуд для нього беруть широкий і плаский. Цілком підходять неглибокі вазони або невеликі подовжені кювети. Не забувайте про дренаж. У підготовлену кювету висотою 15-20 см насипають дрібного гравію (1 см), попередньо прикривши черепками отвір для стоку води. Гравій прикривають річковим піском (1,5-2 см). І, нарешті, горщик заповнюють субстратом. Перед посадкою кореневище витримують у рожевому розчині перманганату калію протягом 2-3 годин. Саджають його на таку глибину, щоб шар землі над ним не перевищував 2 см. Рясно поливають ґрунт. Через 1,5-2 тижні з ґрунту показуються молоді пагони. І отут потрібно не забувати поливати. Дуже швидко наростає досить велика маса зелені, тому не допускають пересушування земляної грудки.
І підживлення імбиру потрібне як повітря. Рекомендується протягом всієї вегетації (у кімнатних умовах у імбиру вона триває з кінця березня по кінець жовтня) раз на декаду «давати» коров’як, розведений у пропорції 1:10. Починаючи з серпня органіку чергують з калійними добривами. Це необхідно робити для того, щоб краще сформувалися нові бульби. Протягом всієї вегетації імбиру необхідне обприскування, інакше через сухість повітря в кімнаті починає підсихати листя. Роблять це ввечері, коли прямі сонячні промені не обпалюють листя. Інакше маленькі водяні крапельки можуть спровокувати опіки.
Розпушування ґрунту сприяє кращому росту як надземної частини рослини, так і кореневищ. Тому протягом усього періоду росту через день після поливу рихлять ґрунт на глибину до 1 см. Наприкінці вересня листя імбиру починає злегка розвалюватися в різні боки, начебто він готується зачахнути. З цього моменту зменшують полив і зовсім припиняють обприскування. Як тільки листя повністю пожовкне і почне відпадати, приступають до збирання врожаю. Насамперед припиняють полив. Коли земляна грудка висохне, її вибивають із ємкості, де перебувала рослина. Кореневища очищають від залишків ґрунту, видаляючи придаткові корені, і 2-3 дні просушують на сонці.
Частину висушених кореневищ можна відправити на кухню, а частина послужить посадковим матеріалом у наступному році. Зберігають їх при температурі не нижче 2-4°С. Або ж укладають у паперовий пакет і прибирають у холодильник на поличку, де зазвичай тримають овочі. Приємно, що імбир, вирощений у кімнаті, нічим не поступається тому, котрий продають на ринку.
ВИКОРИСТАННЯ ІМБИРУ
Корінь імбиру має неповторний смак і аромат. У тісто імбир уводять або наприкінці замісу, або на початку, у страви з м'яса - за 20 хвилин до готовності, у соуси зазвичай імбир додають перед закінченням теплової обробки.
Імбирний чай роблять так: 1,2 л води, 2 ст. л. дрібно натертого імбиру, 6 ст. л. цукру або 5 ст. л. меду, 4 ст. л. лимонного або апельсинового соку, щіпка меленого чорного перцю, порізане листя м'яти (за бажанням). У закипілу воду кидаємо натертий імбир. Додаємо і розчиняємо цукор або мед. Ретельно проціджуємо, потім додаємо перець і лимонний (апельсиновий) сік. Подаємо гарячим.
При заколисуванні в транспорті та при морській хворобі приймати по 1-1,5 г імбиру (половина чайної ложки) у чай або мінеральну воду.
Позбутися від головного болю можна, якщо змішати половину чайної ложки імбиру з теплою водою до утворення пасти. Пасту накласти на чоло до носових пазух. Відчуття печіння абсолютно нормальне і не шкідливе.
Застудні захворювання відмінно лікуються імбирним чаєм з лимоном і медом (при мокрому кашлі можна додати корицю і гвоздику).
У випадку шлункового розладу розвести півсклянки натурального білого йогурту половиною склянки кип'яченої води, додати по чверті чайної ложки імбиру і мускатного горіха.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 10532 |
© Газета Домовик 2012-2023