Як позбутися пластикових пакетів
У ЄС хочуть обмежити використання пластикових пакетів, посилаючись на те, що пластик, час розкладання якого становить кілька сотень років, завдає шкоди екології. Як це можна зробити?
Тривалість його життя складає у середньому 25 хвилин, потім він відправляється в сміттєвий кошик. Така доля більшості поліетиленових пакетів. Німецька екологічна організація Deutsche Umwelthilfe (DUH) підрахувала, що у світі щорічно використовується трильйон пакетів із пластику. І лише десята частина з них піддається вторинній переробці.
Тільки у 2010 році в Європі, за даними DUH, було зроблено 750 тисяч тонн одноразових пластикових пакетів. Це відповідає вазі 625 тисяч легковиків. Найжахливіше, що час розкладання пластику складає кілька сотень років - для порівняння, паперовий квиток на автобус розкладається протягом декількох тижнів. Навіть консервній банці потрібно менше часу - за даними Міжнародної морської організації (Internationale Seeschiffahrts-Organisation), предмети з жерсті повністю розпадаються приблизно за 100 років.
ЄВРОКОМІСІЯ ПРОТИ ПАКЕТІВ
Тому Єврокомісія вимагає обмежити виробництво пластикових пакетів. Європейський комісар з питань навколишнього середовища Янез Поточник наполягає на тому, щоб у майбутньому й зовсім заборонити їх. "Пластикові пакети - символ нашого суспільства, що звикло все викидати, - заявив на початку листопада Поточник, - ми використовуємо їх протягом короткого часу, а потім вони століттями забруднюють навколишнє середовище".
На "пластиковій голці" сидить не тільки Європа - з цією проблемою довелося зіткнутися й більшості країн, що розвиваються. Чим багатшою стає держава, тим більше вона виробляє продукції, а значить, і сміття. Дуже добре це видно на прикладі азіатських країн з перехідною економікою, стверджує керівник підрозділу ресурсної політики в Союзі захисту навколишнього середовища Німеччини (NABU) Беньямін Бонгардт.
За його словами, у таких держав як Індонезія або Філіппіни є достатньо грошей на виробництво товарів, але там відсутні структури, відповідальні за утилізацію відходів. Енергетичне використання пластикового сміття - зокрема, шляхом спалювання - для них занадто дороге, додає експерт з питань екологічного рециклінгу в Товаристві міжнародного співробітництва (GIZ) Еллен Гунзиліус.
«НУЛЬОВА ТОЛЕРАНТНОСТІ» ДО ПАКЕТІВ
Найбільше сміття в країнах, що розвиваються, виробляють жителі міст. У науковому журналі "Nature" було опубліковане дослідження канадського вченого Даніеля Хорнвега, у якому стверджується, що городянин викидає в середньому вдвічі більше сміття, чим житель села. За звання найбільшого у світі "смітника" можуть поборотися сміттєві полігони Бордоіль Пон’єнте в Мехіко й шанхайський Лаоганг. На обох смітниках щодня опиняється порядку 10 тисяч тонн сміття.
Столиця Руанди Кігалі багато років буквально тонула в пластику. Пакети лежали всюди, забруднювали вулиці, перекривали водостоки. Сьогодні Кігалі - у списку найчистіших міст Африки. П'ять років тому ООН вручила адміністрації міста почесну нагороду за її успіхи в проведенні політики "нульової толерантності" у відношенні до пластику.
Сьогодні всі, хто приїздить в Руанду, піддаються ретельній перевірці. Всі пластикові пакети вилучаються та відразу знищуються. "У Руанді ця політика працює, однак лише за рахунок високого рівня контролю, - говорить Еллен Гунзиліус. - Більш ефективним засобом є податки на одноразові пластикові пакети, які діють, наприклад, у таких країнах як Фінляндія, Данія або Ірландія".
ПОДАТОК НА ПЛАСТИК
В Ірландії в даний момент стягується податок на пластикові пакети в розмірі 22 центів. "Він був потрібний не для того, щоб зібрати більше грошей у державну скарбницю, - пояснив DW Беньямін Бонгардт, - а для того, щоб змінити відношення громадян. З тих пір, як в Ірландії з'явився цей податок, виробництво пластикових пакетів значно знизилося". Дійсно, якщо раніше середньостатистичний ірландець купував і викидав 328 пакетів на рік, то тепер - усього 20. Для порівняння, громадяни Євросоюзу використовують у середньому 198 пакетів на рік.
Міська влада Мехіко й зовсім ввела заборону на пластикові пакети. Власників магазинів змушують платити штраф, якщо вони безкоштовно видають їх своїм клієнтам. Співробітник екологічної організації Deutsche Umwelthilfe Томас Фішер, однак, відноситься до цієї заборони скептично: "Закон є, але на практиці його рідко виконують. У Мехіко банальним чином не вистачає контролерів".
Еллен Гунзиліус також дотримується думки, що заборонами проблему не вирішити: "У багатьох країнах люди просто не усвідомлюють, якої величезної шкоди пластик наносить природі. Тому там не бачать необхідності в тому, щоб обмежити використання пакетів. Заборони й податкові санкції діють тільки тоді, коли промисловість і населення розуміють, навіщо це потрібно".
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 7274 |
© Газета Домовик 2012-2023