Канни - елегантність і невибагливість

У XVI столітті канни потрапили в Європу, але їхні садові сорти були виведені французькими й італійськими селекціонерами лише наприкінці XIX століття. У наших садах вони з'явилися у часи правління Петра Першого. У середині минулого сторіччя зусиллями наукових співробітників Микитського ботанічного саду були отримані нові красивоквітучі сорти й гібридні форми канн. Канни являють собою досить великі рослини з потужними кореневищами, величезним листям сизо-зеленого або фіолетового кольору й високими квітконосами, які увінчані яскравими квітками. Пелюстки у канн бувають забарвленими у всілякі відтінки жовтогарячого, рожевого, бежевого, червоного, жовтого й малинового кольору. У середовищі любителів садівництва канни цінуються за свій ефектний вигляд, тривале цвітіння, підвищену стійкість до хвороб, шкідників і спекотних умов зростання.

Фахівці розділяють канни на 3 основні групи залежно від їхнього росту. До першої групи відносять низькорослі (0,7-1,6 метри) канни Крозі, які відрізняються гарними квітками, що за формою нагадують квітки гладіолуса. Представники другої групи - це високорослі (1,5-3 м) листяні дрібноквіткові канни, головною прикрасою яких є їхнє велике листя зеленувато-фіолетового або фіолетового кольору. Третя група містить у собі орхідеєподібні канни, що досягають у висоту 2 метрів з мальовничими квітками висотою близько14 см, схожими на квітки орхідеї.

Канни є досить теплолюбними і світлолюбними. Для висадження канн на ділянці вибирають найосвітленіше й тепле місце, до того ж добре захищене від холодних вітрів. Після цього на дно підготовленої лунки глибиною 50 см, кладуть кінський гній, потім шар землі з перегноєм (20 см), а зверху присипають піском, щоб охоронити кореневища від гниття. Зверху укладають кореневище канн й засипають шаром землі, рясно поливають. Оскільки канни - рослини тропічних широт, у спекотну погоду їх варто часто поливати, випереджаючи поливи прополкою й розпушуванням ґрунту. Для забезпечення повноцінного цвітіння протягом усього періоду вегетації канни вдобрюють один раз на місяць, по черзі застосовуючи повне мінеральне й органічне добрива. Щоб подовше продовжити цвітіння канн, варто вчасно видаляти на квітконіжках засохлі квіти. До кінця літа полив рослин поступово скорочують для того, щоб до моменту викопування зовсім його припинити. Після настання перших заморозків стебла рослин зрізують на висоті близько 15 см, а кореневища викопують разом із грудкою землі й добре просушують. Зберігають їх у підвалі, уклавши рядами в ящик і засипавши сухим піском. Оптимальна температура для зберігання - 5-6 С.

Якщо ви все-таки зважитеся завести канни у себе в саду, повірте, всі зусилля, які були вкладені в їхнє вирощування, будуть виправданими. Яскраві, елегантні квітки й велике листя канн додадуть вишуканості вашому квітнику, і послужать відправною крапкою в доборі колірної гами для всієї ділянки.