Сентябринка – зірка осіннього саду
Айстра віргинська своє ласкаве ім'я сентябринки заслужила завдяки своїй надзвичайній здатності рясно квітувати з вересня аж до першого заморозку. Якщо ви не проти прикрасити свою ділянку пишними багаторічними кущами сентябринок білого, лілового, блакитного, волошкового, рожевого й фіолетового кольору, але поки не знаєте, із чого почати, ця стаття для вас.
Батьківщина довгостроково квітучого багатолітника із сімейства Айстрових – східні землі Північної Америки. У наших краях невибаглива рослина освоїлася без зусиль, і сьогодні яскраву сентябринку можна зустріти скрізь.
Міцний кущ айстри віргинської нагадує за формою перевернену піраміду. Потужний стовбур обрамляють сильно розгалужені прямостоячі пагони з густим листяним покривом. Сидячі листяні пластини темно-зеленого кольору мають лінійно-ланцетну форму.
Секрет привабливості багатолітника криється в кількості квіток – на одній гілці розпускається величезна безліч акуратних маленьких «сонечок» від 1 до 5 см у поперечнику. Коли під квітучим убранням губиться листя, кущ стає схожим на великий подарунковий букет. Декоративний вигляд квітучих сентябринок зберігається дуже довго – бутони витримують зниження температури до -5°С, потім вони відтають і продовжують красуватися далі. А якщо після короткочасного похолодання вертається тепла погода, айстри будуть квітувати навіть якщо ненадовго випаде сніг.
У багатоликої айстри безліч сортів – багатий асортименти представлений і величезними напівчагарниками близько 2 м висотою, і компактними трав'янистими кущиками, які не доростають і до 30 см. На заході літа кущі сентябринок покриваються численними бутонами, а вже в середині вересня квітують настільки пишно і яскраво, що дух захоплює. Невеликі круглі квіти близько 2 см у діаметрі представлені суцвіттями кошиків.
Зовсім некапризний багатолітник – бажаний гість у кожному саду. Осінні квіти підходять для групових і одиночних посадок, ними оформляють бордюри, алеї, а також підніжжя декоративних чагарників, які дивляться на південь. Зі зрізаних суцвіть виходять гарні букети, які зберігають свіжий вигляд до 2 тижнів. Щоб квітуча садова прикраса простояла в кімнаті довше, з гілочок у міру необхідності видаляють листя і щодня міняють воду. Для підживлення зрізаних пагонів слід розчинити у воді цукровий пісок (1 щіпка), пару кристалів марганцевокислого калію або 1 таблетку ацетилсаліцилової кислоти.
ПОСАДКА СЕНТЯБРИНОК
Сентябринки вміють добре пристосовуватися, тому їх посадкою можна зайнятися в будь-який сезон року, але найкраще присвятити цій процедурі час навесні або ранньою осінню, коли заморозки уже або ще виключені. Комфортніше за все багаторічна рослина буде почувати себе на відкритій ділянці, де ніщо не створює перешкоду для сонячних променів: сентябринки з жадібністю ловлять тепло осіннього сонця.
Місце з родючою землею має бути захищене від холодного вітру і від скупчення поталої води на поверхні землі. Склад ґрунту не має для сентябринок особливої важливості. Посадкові лунки викопують на відстані 50 см одна від іншої і відразу ж обгороджують місце посадки, оскільки у волелюбного багатолітника сильний повзучий корінь, і без належної уваги рослина може перетворитися на звичайний бур'ян. Оптимальна глибина посадкової ямки для куща сентябринки складає приблизно 25 см. У перші 10-14 днів після посадки кущі сентябринок поливають через день. 1 раз на 3-4 роки чагарник потребує пересадження.
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ДОГЛЯДУ
Незважаючи на невибагливість рослини, елементарним доглядом за сентябринкою не можна зневажати, тим більше, що це не відніме багато часу:
Для стимуляції рясного цвітіння кущі потрібно періодично обновляти, тобто ділити їх 1 раз на 3-4 роки. У ході процедури рослину викопують і обрізають слабкі, старі або ушкоджені пагони, потім ділять материнський кущ на частини. Кожна ділянка повинна мати по 3-4 повноцінні бруньки, щоб швидко піти в ріст.
Сентябринки добре справляються з короткочасною посухою, і з вдячністю приймають воду під час рясних, але не дуже частих поливів. Холодну воду рослина не любить, тому перед поливом важливо переконатися, що вода досить прогрілася на сонці. Займаючись посадкою сентябринок, висадіть їхні кущі окремою групою на деякій відстані від інших культур – через свою природну посухостійкість квітучі кущі забирають усю вологу з ділянки, на якій ростуть.
Для рясного цвітіння сентябринкам потрібні підживлення: у весняну пору року використовують добрива на основі азоту (наприклад, Кеміра універсал), а влітку – калійвмісні склади. Пригощаючи овочі або полуницю курячим послідом, не забудьте залишити трохи рідкого добрива і для сентябринок – вони це неодмінно оцінять. Прекрасно пасує багаторічному чагарнику підживлення рідким коров’яком. Протягом літа сентябринки вдобрюють 2 – 3 рази, ретельно просапуючи ґрунт під ними.
Регулярне розпушування ґрунту під кущами й очищення ділянки із сентябринками від бур'янистої трави – необхідний захід для збереження їх привабливого вигляду.
Дорослим кущам сентябринок потрібна весняна або осіння обрізка. Особливо ця процедура актуальна для екземплярів, які встигнули сильно розростися й розвалитися. Сильне загущення до того ж знижує інтенсивність цвітіння. Після обрізки зіпсованих і старих пагонів під сентябринки підсипають перегній або компост. Здорові зрізані частини можна відсадити.
РОЗМНОЖЕННЯ
Сентябринки практично всіх сортів можна розмножити шляхом ділення куща, і це найбільш продуктивний метод. Кущ викопують повністю й ділять на необхідну кількість «дитинок» або просто підкопують 1-2 частини із краю материнського куща й відокремлюють їх гострою лопатою, а ямки, що залишилися після них, заповнюють землею. На кожній відділеній частині має бути по 1-2 бруньки. Після цієї процедури й доросла рослина, і її молоді саджанці поливають. Таке пересадження можна практикувати щорічно або 1 раз на 2-3 роки навесні або восени.
Є й інші способи розмноження сентябринок: насінням, зеленими живцями, відрізками коренів. Однак садівники використовують їх досить рідко, оскільки всі вони трудомісткі й не завжди виправдовують очікування. Наприклад, щоб спробувати розмножити кущі насінним способом, насіння сентябринки потрібно купити в магазині, оскільки в природніх умовах воно в більшості випадків не визріває, а якщо й устигає дійти до потрібного стану, то швидко втрачає схожість. Посадковий матеріал з магазину також може не зійти.
Найбільш надійним методом розмноження сентябринок залишається ділення куща. Молоді кущики добре приживаються і швидко йдуть у ріст на родючому пухкому ґрунті.
ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ
У рослини міцний імунітет до впливу комах-шкідників, однак сентябринки не обійшло стороною захворювання, типове для всіх представників айстрового сімейства. Гарний і сильний кущ може «з'їсти» борошниста роса. Якщо не відреагувати відразу, хвороба грибкового походження із блискавичною швидкістю поширюється по рослині.
Запобігти захворювання важко: небезпечні грибкові спори передаються від рослини до рослини повітряним шляхом, через поливну або дощову воду, через рукавички, руки й леза, якими обрізали заражені екземпляри.
Основний симптом борошнистої роси – поява на поверхні листя плям білого нальоту. Їх навіть спочатку можна стерти пальцем, як пил. Але через якийсь час вогнища захворювання проступають знову, причому ще в більшій кількості, чим колись. Борошниста роса швидко захоплює нові площі і незабаром перебирається на стебла та квітконіжки. Якщо нічого не вчинити, рослина загине.
У боротьбі з небезпечним грибковим захворюванням допоможуть фунгіциди синтетичного походження або будь-які засоби на основі міді. Хворий кущ потрібно обробити ними ввечері або похмурим днем. Для профілактики захворювання здорові кущі сентябринок потрібно періодично обробляти мідним купоросом або бордоською рідиною.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 4210 |
© Газета Домовик 2012-2023