Клематис, або гілка винограду
Початок культивування клематисів у Західній Європі відносять до XVI сторіччя, а в Японії культура клематисів має ще більш тривалу історію. До нас клематиси завезли на початку XIX століття як оранжерейні рослини. У результаті селекційної роботи були створені прекрасні сорти та форми, у яких ще більше підкреслюється неповторне зачарування цих чудових рослин.
Клематис належить до сімейства лютикових. Назва цієї рослини походить від грецького слова «clematis», що означає «гілка або пагін винограду».
Клематиси - ліани, чагарники або трав'янисті багатолітники із деревіючими гнучкими стеблами, які можуть відмирати на зиму або зимувати під укриттям. Залежно від величини квітки, розрізняють дрібноквіткові (до 5 см у діаметрі) і крупноквіткові (більше 5 см у діаметрі) клематиси. Видові рослини розмножують насінням, а сортові - діленням куща або живцюванням.
РОБОТИ З ДОГЛЯДУ ЗА ДОРОСЛИМИ КЛЕМАТИСАМИ
Квітень. Із середини місяця потрібно дуже поступово знімати зимові вкриття. Квапитися не варто. Якщо ви знімете все вкриття, паростки клематисів з'являться над землею, а цілком імовірний мороз погубить кореневу шийку, найбільш уразливу частину рослини. Розщеплення кореневої шийки від весняних морозів - найбільш часта причина загибелі клематисів.
Травень. Час весняної ревізії рослин. Можна пересадити молоді саджанці на постійне місце та розділити старі кущі. Розпушування, прополка. Необхідно встановити нові підпори під клематиси або перевірити надійність старих. У міру відростання пагонів їх прикріплюють до опор.
Червень - активний ріст клематисів. Прополка, розпушування, підв'язка батогів до опор. Корисно пролити клематиси вапняним молоком і підживити гнойовою рідотою.
Липень. Пишне цвітіння усіх клематисів у вашому саду. У суху погоду необхідний полив. Поливати потрібно рідко, але рясно. Один раз на 2 тижні можна підживлювати гнойовою рідотою і мінеральними добривами.
Серпень. Доцільно у підживлення додати попіл. Це сприяє кращому визріванню батогів і поліпшує зимостійкість рослин. Підживлення органічними добривами і азотом поступово припиняють. У серпні важливо стежити за здоров'ям кущів. Така хвороба, як зів'янення клематисів, найчастіше проявляється саме в серпні.
Вересень. Розпушування ґрунту, прополка. Підживлення припиняють. Можна пересаджувати рослини на більш вдалі місця.
Жовтень. У середині місяця починають осінню обрізку клематисів. Важливо переконатися, що коренева шийка закрита землею. Якщо вона знаходиться на поверхні, то її потрібно присипати перегноєм або компостом. При зниженні температури повітря починають поступово вкривати рослини.
Листопад. При настанні стійких заморозків, у суху погоду, закінчують укриття клематисів на зиму. Одна із серйозних небезпек - настання морозів до випадання снігу. При постійному сніжному покриві клематиси взагалі не мають потреби в укритті, але морози після відлиги можуть ушкодити рослину.
ПОСАДКА
Оскільки клематиси можуть рости на одному місці більше 20 років, заздалегідь дуже глибоко готують землю. Звичайно копають ями розміром не менше 60х60х60 см. До верхнього шару землі, вийнятого з ями і очищеного від коренів багаторічних бур'янів, підмішують 2-3 відра перегною або компосту, по 1 відру торфу та піску, 100-150 г суперфосфату, 200 г повного мінерального добрива, бажано 100 г кісткового борошна, 150-200 г вапна або крейди, 200 г попелу. На легких ґрунтах додають більше торфу, листяний перегній і глину. Якщо ґрунт на ділянці вологий, щільний або глинистий, то на дно ями насипають 10-15-сантиметровий шар щебеню, битої цегли або грубозернистого піску. Ретельно перемішану земляну суміш зсипають у яму та ущільнюють.
У центрі ями встановлюють міцну тверду опору. Натягнута мотузка отут не годиться, вона не захистить молоді тендітні батоги від поривів вітру. Засипавши яму ґрунтом приблизно наполовину, роблять горбок, на якому розправляють корені клематиса в сторони й униз. Притримуючи рослину рукою, підсипають суміш до коренів, стежачи за тим, щоб клематис був посаджений із заглибленням. Тільки тоді у нього розів'ється центр кущіння, на якому надалі і закладаються нові бруньки, утворюються пагони і коріння. Такі кущі краще переносять суворі зими, менше страждають від спеки. Чим крупніший саджанець, тим глибшою має бути посадка. Молоді одно-дворічні рослини заглиблюють на 8-12 см і нижню пару бруньок, більш дорослі та ділені кущі - на 12-18 см. Посаджені ж урівень із поверхнею клематиси недовговічні.
МІСЦЕ РОЗТАШУВАННЯ
Клематиси - рослини світлолюбні. Якщо світла недостатньо, не тільки не доможешся гарного цвітіння, можна й зовсім його не дочекатися. Тому їх найкраще саджати на сонячних або злегка затінених в полуденні години ділянках. Лише в південних районах, де клематиси часто страждають від перегріву ґрунту, їх саджають у півтіні. При групових посадках кожна рослина має отримувати достатньо світла, а відстань між кущами бути не менше 1 метра.
Вітер - страшний ворог клематисів не тільки влітку, але й узимку: він ламає та плутає пагони, ушкоджує квіти. Там, де взимку здуває сніг, висаджувати клематиси - не краща ідея. І в низинах, де накопичується холодне повітря, клематиси почувають себе незатишно. Клематиси дуже вимогливі до вологи: під час росту їм потрібний рясний полив. У той же час, вологі, заболочені ділянки з високим стоянням ґрунтових вод (менше 1,2 м) для них не придатні, навіть якщо вода застоюється лише ненадовго.
ДОГЛЯД
Навесні клематиси проливають вапняним молоком (200 г вапна на 10 л води на кв. м). У суху погоду клематиси поливають не часто, але рясно, стежачи за тим, щоб струмінь води не потрапляв у центр куща. Підживлюють клематиси не менше чотирьох разів за сезон після поливу повним мінеральним добривом з мікроелементами з розрахунку 20-40 г на 10 л води або розведеним коров’яком, що перебродив (1:10). Мінеральні й органічні підживлення чергують. Влітку раз на місяць рослини поливають слабким розчином борної кислоти (1-2 г) і марганцевокислого калію (2-3 г на 10 л води), а також обприскують кущі сечовиною (0,5 ст. ложки на 10 л води). Пристовбурні кола мульчують торфом, перегноєм або тирсою, щоб захистити від перегріву і пересихання ґрунту. Навесні лише перший час ліани направляють по опорі в потрібний бік та підв'язують. Інакше пагони, що відростають, переплетуться настільки сильно, що розплутати їх не вдасться ніякими силами. Восени перед укриттям на зиму кущі клематисів обрізають і ретельно очищають від старого листя. Перші два-три роки молоді екземпляри вимагають особливо ретельного догляду: восени або ранньою весною до кущів підсипають добре перепрілий гній, змішаний з будь-яким калійним і фосфорним добривом, а також деревним попелом (по жмені кожного на відро перегною), рідкі підживлення роблять кожні 10-15 днів невеликими дозами.
РОЗМНОЖЕННЯ
Існує два основних способи розмноження усіх рослин: насінний і вегетативний. Насінний - це посів насіння, при вегетативному способі використовуються частини рослин: корені, відводки стебел, зелені та здеревілі живці.
• Насінням
Насінням розмножувати гібридні крупноквіткові клематиси не можна, тому що вирослі саджанці не повторюють властивостей і сортових ознак материнської рослини, спосіб придатний тільки для розмноження видових дрібноквіткових клематисів.
• Ділення куща
Це найпростіший спосіб розмноження клематисів, доступний кожному любителеві квітів. Ділити кущі можна через 5-6 років після посадки, восени або навесні. Якщо кущ дуже великий і викопати його неможливо, то треба підкопати його з одного боку і лопатою відокремити частину рослини. Достоїнства такого способу розмноження: отримані рослини швидко починають квітувати. Недоліки: передаються усі хвороби материнського куща, в окремих випадках рослини погано приживаються через порушення балансу коренів і пагонів.
Ці чудові рослини стають усе більш популярними завдяки своїм незвичайно гарним великим квіткам різноманітних розцвічень і незвичайної тривалості цвітіння. І крім того, більшість сортів відрізняється гарною зимостійкістю, невибагливістю та довговічністю.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 6935 |
Схожі статті |
Також у розділі «Декоративні рослини » |
© Газета Домовик 2012-2023