Цитомегаловірус може викликати інфекції широкого діапазону тяжкості
Цитомегаловірус - це досить поширене вірусне захворювання, яке, між тим, відомо далеко не кожному. Цитомегаловірус, симптоми і характерні ознаки якого визначаються, перш за все, станом імунної системи, при нормальному її стані може взагалі ніяк себе не проявляти. Не виявляти і не чинити жодного шкідливого впливу на організм вірусоносія. Примітно, що у цьому випадку єдиною особливістю вірусоносія є можливість передачі цитомегаловірусної інфекції до іншої людини. Як же це відбувається? Чим небезпечний для нас цитомегаловірус? Яким має бути лікування? На ці питання нам відповів фахівець - лікар-вірусолог Михайло Васильович СІРКО.
- Які причини захворювання?
- Зараження цитомегаловірусом відбувається через сперму, слиз каналу шийки матки, слину, кров і грудне молоко. Немовлята заражаються від своїх матерів під час пологів або через грудне молоко. Діти заражаються один від одного у дитячих садках (зазвичай через слину). Дорослі нерідко заражаються при статевих контактах і поцілунках.
Варто зазначити, що для зараження потрібні тривале, тісне спілкування або багаторазові контакти, тому підхопити вірус не так вже й просто.
Цей вірус широко поширений серед людей. Антитіла до цитомегаловірусу виявляють у 10-15 відсотків підлітків. До віку у 35 років ці антитіла виявляють вже у 50 відсотків людей.
У людей із нормальним імунітетом цитомегаловірус у переважній більшості випадків перебігає безсимптомно, не завдаючи ніякої шкоди.
Іноді в осіб із нормальним імунітетом цей вірус викликає так званий мононуклеозоподібний синдром. Цей синдром виникає через 20-60 діб після зараження і триває 2-6 тижнів. Виявляється він високою температурою, ознобом, стомлюваністю, нездужанням і головним болем. У більшості випадків мононуклеозоподібний синдром закінчується повним одужанням.
В осіб із ослабленим імунітетом (ВІЛ-інфіковані; хіміотерапія з приводу злоякісних новоутворень; імуносупресивна терапія при трансплантації внутрішніх органів) цитомегаловірус викликає важкі захворювання (ураження очей, легенів, травної системи і головного мозку), які можуть призводити до смерті.
При зараженні плода під час вагітності (але не під час пологів) можливий розвиток вродженої цитомегаловірусної інфекції. Остання призводить до важких захворювань і уражень центральної нервової системи (відставання у розумовому розвитку, приглухуватість). У 20-30 відсотках випадків дитина гине. Вроджена цитомегаловірусна інфекція спостерігається майже виключно у дітей, матері яких під час вагітності вперше заражаються цитомегаловірусом.
- Які симптоми захворювання є найбільш характерними?
- Лише близько 17 відсотків із загального числа заражених дітей відчуває різну симптоматику, відповідну інфекції.
Цитомегаловірус проявляється у вигляді жовтяниці, збільшення внутрішніх органів у розмірах (селезінка, печінка), зниження гемоглобіну і зміни складу крові на біохімічному рівні, у важких формах перебігу хвороби може спровокувати порушення у ЦНС. Крім цього, можуть розвинутися ураження слухового апарата й очей.
Часто відзначається поява рясної висипки у дітей вже протягом перших годин з моменту народження при наявності у них інфекції. Зачіпає вона шкірні покриви в області тулуба, обличчя, ніг і рук. Крім того, цитомегаловірус нерідко супроводжується і кровотечею пупкової ранки поряд із виявленням у калі крові.
Поразка головного мозку призводить до тремтіння ручок і до судом, відзначається підвищена сонливість.
- Як проводиться діагностика?
- Діагностування захворювання проводиться за допомогою ряду специфічних досліджень, орієнтованих на виявлення даного вірусу. Сюди входять не тільки лабораторні методи, але також і вивчення клінічних особливостей.
Культуральний посів - за його допомогою визначається можливість виявлення вірусу у взятих зразках слини, сперми, крові, сечі, загального мазка. Тут не тільки виявляється актуальність наявності вірусу, а й складається комплексна картина, яка вказує на його активність. Крім того, за рахунок проведення цього аналізу стає зрозумілим, наскільки ефективна використовувана проти дії вірусу терапія.
Світлова мікроскопія. За допомогою даного методу із використанням у ньому мікроскопа є можливість виявлення гігантських клітин цитомегаловірусу.
ІФА. Даний метод грунтується на виявленні антитіл до цитомегаловірусної інфекції. При імунодефіциті його не використовують, тому, що цей стан виключає можливість вироблення антитіл.
Діагностика ДНК. Тканини організму досліджуються на предмет виявлення ДНК вірусу.
- Як проводиться лікування?
- На сьогоднішній день методу лікування, за допомогою якого повністю усувається з організму цитомегаловірус, не існує. При нормальному стані імунної системи і відсутності активності з боку вірусу, лікування, як такого, не потрібно. У разі виявлення в організмі цитомегаловірусної інфекції, в обов’язковому порядку застосовувати антивірусну терапію не потрібно.
Курс лікування потрібен в обов’язковому порядку при гепатиті, розладі слухових і зорових органів, пневмонії, енцефаліті, жовтяниці, підшкірних крововиливах і недоношеності (у разі вродженої форми цитомегаловірусу).
Лікування, як правило, передбачає використання препаратів у вигляді свічок, а також ряду противірусних препаратів. Тривалість прийому, як і дозування, визначаються виходячи з індивідуальних особливостей і стану хворого.
- Чи можна говорити про профілактику цитомегаловірусної інфекції?
- Можна. Профілактика або превентивне лікування (активний моніторинг пацієнтів за рівнем вірусного навантаження і призначення противірусних препаратів пацієнтам із ознаками інфекції) є ефективними способами запобігання розвитку цитомегаловірусної інфекції у пацієнтів після трансплантації органів або у реципієнтів гемопоетичних клітин. Використовувані препарати включають ганцикловір, валганцикловіру і фоскарнет.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 1952 |
© Газета Домовик 2012-2023