Герань підвищує згортання крові та лікує запалене горло

Справедливості заради слід зазначити, що за назвою “герань” ботаніки розуміють пеларгонію. Усього триста років тому цю рослину стали вирощувати як декоративну. До цього пеларгонія росла в дикій південноафриканській місцевості, де й зараз зустрічається близько 280 видів чагарників і напівчагарників пеларгонії. Крім того, зараз із декількох материнських видів виведені гібриди – домашня, садова, запашна та інші.

Удома герань розводять заради гарних квіток і запаху. Причому особливо ароматні сорти саме не мають квіток. А у запашних сортів досить злегка потерти листя, щоб відчути освіжаючий рожевий, лимонний, яблучний або м’ятний аромат. Пеларгонія настільки багата ефірними оліями, що деякі сорти тільки й вирощують для парфумерів. У принципі, будь-яка герань не особливо примхлива. Їй би лише побільше світла й помірний полив.

Але не тільки оліями заслужила любов ця рослина. У ній також у великій кількості містяться кислоти, камедь, крохмаль, пектин, цукор і таніни. Враховуючи такий склад, з листків і коріння можна готувати настої й настойки. Препарати з герані прискорюють процес рубцювання тканин, перешкоджають секреції рідин, при прийманні усередину сповільнюють усмоктування заліза й інших мінералів. Крім того, вони застосовуються у вигляді полоскань ротової порожнини й горла при лікуванні фарингіту, підвищують згортання крові, справляють в’язку дію, зменшують носову кровотечу, лікують кровотечі в ротовій порожнині. Для приготування настою одну чайну ложку здрібнених листків заливають склянкою окропу, настоюють 2-3 години й проціджують. Для полоскань настій розводять водою в пропорції 1:4. Настойку готують із коріння. 10 г сировини заливають 1/2 склянки 70%-ого спирту й настоюють від 5 до 7 днів. Застосовують її по 30-40 капель у день.

Мати вдома такого лікаря дуже зручно. Тим більше що він “ під рукою” цілий рік. Однак слід врахувати, що препарати з герані не рекомендуються при вагітності, схильності до діареї, а також людям похилого віку.