Кір - хвороба дитяча, але небезпечна по-дорослому
Фахівцями відзначається, що цього року захворюваність кором в Україні виросла на 70 відсотків, у порівнянні з торішніми показниками. Правда, експерти стверджують, що це сезонне й абсолютно нормальне явище для дитячих колективів. З настанням холодів і заморозків кір має відступити. Дай то бог, звичайно. Але ми теж, мабуть, не повинні сидіти, склавши руки. Давайте дізнаємося у фахівця, що і як робити при цьому недузі? Отже, розмовляємо з педіатром - кандидатом медичних наук Вікторією Орестівною Боднарчук.
- Що провокує кір?
- Збудником кору є РНК-вірус роду морбілівірусів, сімейства параміксовірусів. Усі відомі штами вірусу належать до одного сировару. Їхня антигенна структура подібна зі збудниками парагрипу й епідемічного паротиту. Найбільш важливі антигени - гемаглютинін, гемолізин, нуклеокапсид і мембранний білок.
Незважаючи на нестійкість до впливу зовнішнього середовища відомі випадки поширення вірусу на значні відстані зі струмом повітря по вентиляційній системі - у холодну пору року в одному окремо взятому будинку. Ослаблені штами коревого вірусу використовуються для виробництва живої протикоревої вакцини.
- Як відбувається передача інфекції?
- Шлях передачі кору - повітряно-краплинний, вірус виділяється в зовнішнє середовище у великій кількості хворою людиною зі слизом під час кашлю, чихання й таке інше.
Джерело інфекції - хворий кором у будь-якій формі, який заразний для навколишніх з останніх днів інкубаційного періоду (останні 2 дні) до 4-го дня висипань. З 5-го дня висипань хворий вважається незаразним.
- Хто найбільше підданий ризику занедужати кором?
- Кором хворіють переважно діти у віці 2-5 років і значно рідше дорослі, що не перехворіли цим захворюванням у дитячому віці. Новонароджені діти мають колостральний імунітет, переданий їм від матерів, якщо ті перехворіли кором раніше. Цей імунітет зберігається перші 3 місяці життя. Після перенесеного захворювання розвивається стійкий імунітет, повторне захворювання кором людини, без супутньої патології імунної системи, є сумнівним, хоча й такі випадки описані. Більшість випадків кору спостерігаються в зимово-весняний (грудень-травень) період з підйомом захворюваності кожні 2-4 роки.
У теперішній час у країнах, що проводять тотальну вакцинацію проти кору, захворювання зустрічається у вигляді одиничних випадків або міні-епідемій.
- Які симптоми кору?
- Існуючі клінічні класифікації виділяють типову форму кору різних ступенів важкості й атипичну форму. Типова форма дозволяє виділити три послідовні періоди клінічних проявів кору: катаральний період, період висипання й період реконвалесценції (період пігментації).
Катаральний період починається гостро. З'являються загальне нездужання, головний біль, зниження апетиту, порушення сну. Підвищується температура тіла, при важких формах вона досягає 39-40 °С. Ознаки інтоксикації у дорослих хворих виражені значно більше, чим у дітей. З перших днів хвороби відзначають нежить із рясними слизовими, іноді слизово-гнійними виділеннями. Розвивається нав'язливий сухий кашель, у дітей він часто стає грубим, «гавкаючим», супроводжується осиплістю голосу й (у ряді випадків) стенотичним диханням.
Період висипання змінює катаральний період. Характерна поява яркої плямисто-папульозної висипки, що має тенденцію до злиття й утворення фігур з ділянками здорової шкіри між ними. У перший день елементи висипки з'являються за вухами, на волосистій частині голови, потім у той же день виникають на обличчі та шиї, верхній частині грудей. На 2-й день висипання сип покриває тулуб і верхню частину рук. На 3 добу елементи екзантеми виступають на нижніх кінцівках і дистальних відділах рук, а на обличчі бліднуть.
Період реконвалесценції (період пігментації) проявляється поліпшенням загального стану хворих: їх самопочуття стає задовільним, нормалізується температура тіла, поступово зникають катаральні симптоми. Елементи висипки бліднуть і вгасають у тому ж порядку, у якому вони з'являлися, поступово перетворюючись на ясно-коричневі плями. Надалі пігментація зникає за 5-7 днів. Після її зникнення можна спостерігати висівковидне лущення шкіри, в основному на обличчі. Пігментація й лущення також є діагностично важливими, хоча й ретроспективними ознаками кору.
- А які ускладнення кору можливі?
- Найбільш часте ускладнення кору - пневмонія. Ларингіти й ларинготрахеобронхіти у дітей молодшого віку можуть вести до розвитку неправильного крупу. Зустрічаються іноді стоматити. Менінгіти, менінгоенцефаліти й поліневрити частіше спостерігають у дорослих, ці стани звичайно розвиваються в періоді пігментації. Найбільш грізним, але, на щастя, рідкісним ускладненням (частіше у дорослих) буває коревий енцефаліт.
- Як проводиться діагностика кору?
- Лабораторним методом. У ранній термін хвороби вірус виявляється методом імунофлюоресценції. Для виявлення специфічних протикоревих антитіл використовується реакція гемаглютинації. Виділення вірусу з носоглоткових змивів і постановку серологічних реакцій у клінічній практиці застосовують рідко, оскільки їх результати носять ретроспективний характер.
Кір слід диференціювати від краснухи, скарлатини, псевдотуберкульозу та інших захворювань, що супроводжуються появою шкірних висипань. Кір відрізняє комплекс основних клінічних проявів у катаральному періоді: інтоксикація, нежить з рясними виділеннями, нав'язливий грубий, «гавкаючий» кашель, осиплість голосу, виражений кон’юнктивіт з набряклістю вік, ін'єкцією судин склер і гнійним відокремлюваним, фотофобія. Дуже важливою диференційно-діагностичною ознакою, характерною для кору, є спадна послідовність висипань.
- Як слід проводити лікування недуги?
- Лікування кору є симптоматичним, у випадку розвитку пневмонії або інших бактеріальних ускладнень показані антибіотики, у важких випадках крупу використовуються кортикостероїди. Для профілактики та лікування можуть використовуватися великі дози вітаміну А.
Неускладнені форми частіше лікують вдома. Госпіталізують хворих з важкими й ускладненими формами, а також за епідеміологічними показниками. Тривалість постільного режиму залежить від ступеня інтоксикації і її тривалості. Спеціальної дієти не потрібно. З інтоксикацією борються призначенням великої кількості рідини. Проводять догляд за порожниною рота й очима. Виключають подразнюючий вплив прямого сонячного і яскравого штучного світла. Також призначають антигістамінні й симптоматичні препарати.
- У чому полягає профілактика захворювання?
- Тотальна дворазова вакцинація дітей протикоревою вакциною у віці 1 рік і 6 років. Для активної імунопрофілактики кору застосовують живу кореву вакцину (ЖКВ), яку прищеплюють дітям, що не хворіли кором, з 15-місячного віку. Ревакцинацію проводять так само, як і вакцинацію, однократно в 6 років, перед вступом у школу. Її ціль - захистити дітей, у яких з тієї або іншої причини імунітет не сформувався. Імунізація не менше 95 відсотків дітей забезпечує гарний захисний ефект. Для контролю над станом імунітету населення проводять вибіркові серологічні дослідження. На жаль, вакцинація дітей в Україні сьогодні значно відстає від необхідного показника, що й приводить до спалахів захворювання. Пасивну ж імунопрофілактику проводять уведенням протикоревого імуноглобуліну.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 3211 |
© Газета Домовик 2012-2023