Рогатий імбир
Імбир у перекладі з санскритської означає «рогатий», що пов'язано, скоріше за все, з формою імбирного кореня. Він став однією з найперших пряностей, які досягли Середньоземноморського узбережжя, а китайцям і індійцям був відомий із древніх часів.
Місця його зростання арабські купці тримали в секреті. Чимало пролетіло століть, поки в XIII столітті знаменитий венеціанець Марко Поло познайомився з цією рослиною в Китаї й одночасно з Поголотті описав її для європейців.
Спектр поширення імбиру був дуже великим. Спочатку кореневище використовувалося тільки в медицині. Його використовували для боротьби зі старінням, приписували йому властивість підвищувати статевий потяг. Говорять, що португальці щедро годували імбиром своїх рабів, щоб збільшувати їхню плідність.
Одночасно імбир був чудовою пряністю, особливо популярною в середні століття. Найпоширеніша в той час медична школа в Салерно несамовито радила вживати імбир, щоб завжди почувати приплив сил і бути молодим.
Згодом кулінарні традиції та смаки людей змінилися. Імбир уже не вживається так часто й у таких великих кількостях, як раніше. Хіба тільки імбирний єль та імбирний хліб як вироблялися, так і виробляються в англомовних країнах. Але й сьогодні імбир цінується за його пікантний смак.
Головними виробниками імбиру є Індія й Китай. Однак, він вирощується також у Японії, В'єтнамі, Західній Африці, Нігерії, Аргентині, Бразилії, Австралії.
КОРИСТЬ
Спектр лікувальних властивостей, якими володіє корінь імбиру, досить широкий, він виконує:
- протизапальну дію;
- спазмолітичну дію;
- знеболюючу дію;
- розсмоктуючу дію;
- збудливу дію;
- потогінну дію;
- загоюючу дію;
- тонізуючу дію.
Також імбир володіє сильною антиоксидантною і заспокійливою дією, підвищує імунітет і захищає організм від паразитів.
Вживання імбиру в їжу поліпшує секрецію шлунка, підвищує апетит, знімає всі симптоми «морської» хвороби (не тільки нудоту, але й слабкість, запаморочення), зменшує кількість холестерину в крові та знижує артеріальний тиск. Також імбир корисний як профілактичний засіб проти розвитку злоякісних пухлин (рака).
Ще древні відзначали, що імбир здатний «розпалити внутрішній вогонь», він є афродизіаком, підвищує потенцію, рятує від фригідності та безплідності. Імбир застосовують при застудних захворюваннях, для зняття симптомів токсикозу при вагітності, при ниркових, жовчних, кишкових коліках, при відрижці й болях у животі. Він очищає організм від токсинів і шлаків, внаслідок чого поліпшує загальне самопочуття, з'являється «свіжий» колір обличчя, поліпшується зір, пам'ять і гострота розуму.
Якщо жувати свіжий імбир після їжі, він надовго освіжить ваш подих і позбавить багатьох проблем у ротовій порожнині. Деякі люди не можуть жувати імбир через його «пекучість», тоді можна просто протерти («почистити») зуби імбиром, це не менш корисно.
Імбир - це перший засіб проти будь-якого болю (головного, м'язового), який можна застосувати в домашніх умовах. Порошок імбиру, змішаний з водою (виходить паста) або натертий імбир, прикладають у вигляді компресу на місце локалізації болю.
ЗАСТОСУВАННЯ
Імбир вживають у різному виді: свіжий корінь, сухий корінь (у вигляді порошку), маринований. З нього готують відвари, настої, цукати (зацукрований імбир), пиво, єль. Імбир додають у кондитерські вироби та м'ясні страви, чай, роблять соуси і маринади.
Імбир застосовують як поодинці, так і в комплексі з різними травами та пряностями: м'ятою, мелісою, лимоном, медом.
ПОСАДКА
Кореневища імбиру можна придбати в магазині або на ринку. Якщо на кореневищі є сплячі бруньки, то їх можна «розбудити», опустивши кореневище на кілька годин у теплу воду.
Для посадки імбиру краще придбати невисокий, але широкий горщик (кореневища будуть розростатися вшир) з дренажними отворами. Наповніть його на 2 см дренажним матеріалом. Заповніть гарною земляною сумішшю для овочів і помістіть кореневище імбиру горизонтально, бруньками нагору. Зверху присипте землею так, щоб бруньки були прикриті на пару сантиметрів. Помістіть контейнер у тепле світле місце і поливайте мінімально, підтримуючи ґрунт у вологому стані. Коли з'являться перші пагони імбиру, полив варто збільшити.
ДОГЛЯД
У період активної вегетації для імбиру необхідне яскраве розсіяне світло, він може успішно рости біля вікон західного і східного напрямків. Біля вікон південного напрямку рослині забезпечують затінення від прямих сонячних променів, використовуючи для цього тюлеву фіранку або марлю. На вікнах орієнтованих на північ, імбиру може не вистачати світла.
У літній період рослину корисно виносити на відкрите повітря (балкон, сад), у місце, захищене від прямого сонця.
Температура для імбиру підходить помірна, влітку 20-25°C. У зимовий період при температурі вище +18-20°C імбир продовжує рости і не впадає в період спокою, при +10-15°C імбир впадає в «сплячку». У цьому випадку рослину тримають у сухому стані, при температурі не менше +12-16°С.
Полив влітку рясний, м'якою вистояною водою. Полив виконують після того як верхній шар субстрату підсохне. Узимку, якщо рослину тримають при температурі вище +20°C, її поливають після того як верхній шар субстрату підсохне. При розташуванні в прохолодному приміщенні (+10-15 градусів) поливають обережно, щоб уникнути загнивання, після того як субстрат висохне, але до тривалої просушки субстрат не доводять. У вегетаційний період імбир любить обприскування, якщо в зимовий період він вирощується при температурі вище +20°С, то його так само корисно обприскувати. Обприскування виконують м'якою вистояною або відфільтрованою водою.
У період вегетації 1 раз на 2 тижні (з квітня по жовтень) імбир підживлюють органічними і мінеральними добривами. В осінньо-зимовий період рослину не підживлюють.
Імбир є рослиною мусонного клімату, до середини зими він впадає в сплячку. Якщо в приміщенні температура вище +18-20°С, то імбир буде продовжувати рости. У такому випадку йому забезпечують гарне освітлення й поливають у міру підсихання верхнього шару субстрату.
Якщо є можливість дати рослині впасти в період спокою, то їй забезпечують температуру в межах +10-15°C, помірно поливають, даючи ґрунту просохнути, але не допускаючи пересушування субстрату. Пересадження імбиру здійснюють щорічно навесні. Імбир надає перевагу ґрунтам, багатим біогумусом. Землю для посадки можна скласти з дернової - 1 ч., перегнійної - 1 ч., піску - 1/2 ч.
Рослини розмножують вегетативно, навесні - шляхом ділення кореневища на окремі «бульби». Їх висаджують по одній у неглибокі, але широкі горщики. Земля для посадки складається з дернової - 1 ч., перегнійної - 1 ч., піску - 1/2 ч.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 8706 |
© Газета Домовик 2012-2023