Будинок, у якому ми живемо
Що таке будинок? Мабуть, для кожного це набагато більше, ніж просто чотири стіни й дах. З будинком пов'язані мрії про щастя, довголіття й статок, взагалі в гарному будинку, як говориться, і стіни допомагають. Наші предки дуже серйозно підходили до зведення житла, оточивши цей процес багатьма обрядами й повір'ями. І, як виявилося, були праві. Як показали наукові дослідження, кожний камінь, кожне дерево, та й сама земля під будинком несуть певну інформацію. А от яку саме?
Дослідження етнографів, присвячене традиційним будівельним звичаям і обрядам українців, засвідчило, що існувала ціла система прикмет, заборон і повір'їв, які "регламентували" якість дерева, глини або ж каменю. Матеріали, зібрані протягом останніх років під час подорожей на Полісся, Покуття й у Карпати, а також у літературних джерелах ХІХ - першої половини ХХ століть, певною мірою можуть послужити службу й сьогодні.
При підготовці до зведення житла й господарських приміщень деревина, як правило, проходила процес ретельного добору. Показовим є вже той факт, що, наприклад, на Бойковщині сільський війт, виділяючи члену громади ліс "під вирубку", визначав тільки кількість приналежних йому дерев. А конкретний вибір робив уже сам хазяїн. Таким чином, за допомогою різних народних "класифікаторів" українці вибирали тільки ритуально "чистий" будівельний матеріал, що мав гарантувати жителям нової хати добробут і щасливе майбутнє. Для зведення годилося тільки "мудре" дерево, що відповідало світоглядно-ритуальним вимогам. Зневага могла спричинити збитки в господарстві, пожежі, хвороби.
Неприйнятною для будівництва повсюдно була осика, тому що вважалася "проклятим деревом, яке зрадило Христа", небезпечними - вільха й клен, оскільки теж могли спричинити нещастя. А "благонадійними" вважалися дуб, сосна, ялиця, ялина, бук. Але отут теж були певні правила. Лемки, наприклад, були переконані, що на хату годиться тільки "сире" дерево, а гуцули, - що воно має бути "рубане із пня". Засохле не використовували, тому що його "відьма погризла".
Мав значення й вік дерев: старі не рубали, тому що вони - свідки предків. Надзвичайно небезпечним у поданні давніх тесль було дерево, "розбите громом", тому що воно загрожувало різними нещастями: "під ним змій, що притягає блискавку". Відкидалися геть і ті, які поламав або вивернув з коренем вітер, тому що вони "викличуть на хату ураган або бурю". Слід було остерігатися й дерев з різними природними аномаліями й дефектами: розсохатого, тобто роздвоєного від одних коренів, або "чортової свічі", де паралельно до стовбура росте ще один тонкий відросток, або ж "вовка", що має багато сучків поруч. А лемки Карпат будували відразу... дві хати. Із друзок першого зрубаного бука, призначеного для спорудження "хатини", тут же на пні ставили хатку для клопів і інших комах, примовляючи "тут у вас хатина, щоб до моєї не лізли".
Під будівництво вибирали місце обжите, де іншим людям жилося добре. При виборі місця для будівництва будинку інший раз застосовувалося гадання. Попередньо земля на обраному місці вистилалася дубовою корою. Через три дні на четвертий кору піднімали й дивилися, що під нею. Якщо знаходили павука або мураху - місце вважалася "лихим" для житла, тобто, непридатним. Якщо ж там були черв'яки або чорний жук - значить, будинок будувати можна. Ворожили також за допомогою трьох хлібців. Спочатку їх треба було потримати за пазухою, а потім по черзі прокотити по землі. Якщо всі три хліби лягали круглою скоринкою нагору, місце вважалося добрим. Якщо скоринкою вниз - місце покинь.
Хтось може скептично поставитися до вищевикладених застережень, мовляв, звичайні марновірства й пережитки. Можливо, але в цих марновірствах і пережитках закладене насіння народної мудрості, віковий досвід і знання. Навряд чи варто нам, сучасним, ігнорувати, так сказати, інформацію з минулого.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 3152 |
© Газета Домовик 2012-2023