Як самому правильно зробити вимощення

Якщо в результаті усадки будинку або обдимання ґрунту вимощення придбало ухил до фундаменту, необхідно терміново провести його ремонт або реконструкцію.

Якісно виконане вимощення значно знижує вологість ґрунту біля фундаменту, сповільнюючи, таким чином, корозію арматур і зменшуючи силу морозного обдимання. В "наземному даху" особливо бідують плаваючі стрічки, підошва яких розташована вище глибини промерзання. Плитні й пальові основи більш стабільні, однак надлишок вологи все-таки негативно позначається на строку їхньої служби, до того ж вода нерідко надходить у підпілля, викликаючи гниття балок і чорнових настилів підлоги.

Вимощення допомагає продовжити життя будинку, однак не можна перебільшувати його можливості. Так, воно не здатне запобігти весняному підтопленню погано гідроізольованого льоху або цокольного поверху, зупинити осадові процеси й звести нанівець морозне обдимання ґрунту.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА БУДІВНИЦТВА ВИМОЩЕННЯ

Приступати до спорудження вимощення потрібно через рік-два після закінчення будівництва коробки будинку, коли завершиться первісна усадка фундаменту. Доріжка в жодному разі не повинна розташовуватися вище шару гідроізоляції, що розділяє фундамент і стіну, і уступати по ширині карнизним звисам даху. Вимощенню необхідно додати ухил від будинку не менше 5 % (тобто 5 см при ширині 1 м). Бордюрні камені заглиблюють так, щоб вони не піднімалися над покриттям і не затримували воду. Якщо доріжка буде пішохідною, краще її розширити хоча б до 110 см і не саджати впритул до неї кущі.

Таке вимощення можливе не на всіх ґрунтах, особливо якщо  мощення зроблене урівень із землею, у викопаному у глині "коритці" для піщаної подушки. У дощову погоду воно заповнюється вологою, що просочується через зазори між плиткам. Нема чого й говорити, що подібне вимощення скоріше шкодить основі будинку.

У більшості регіонів нашої країни уздовж фундаменту потрібно облаштувати смугу з водонепроникним (без зазорів) покриттям шириною не менше 100 см, причому його варто підняти над ґрунтом на 10-30 см, згладивши перепад рівня за допомогою відбортовки з дерну.

ТРІЩИНИ У ВИМОЩЕННІ

За співвідношенням ціни й надійності оптимальний варіант вимощення - з монолітного залізобетону на піщано-гравійній подушці. Порядок його устрою найчастіше такий. Спочатку уздовж фундаменту знімають родючий шар ґрунту й установлюють дощату опалубку висотою 15-30 см, потім насипають 10-12 см щебеню або гальки фракції 20-40 мм і 8-10 см грубозернистого піску; подушку ретельно трамбують.

Деякі фахівці вважають за доцільне відокремлювати подушку від ґрунту геотекстилем (що запобігає замулюванню піскогравію) або навіть використовувати геотекстиль для поділу всіх шарів дорожнього пирога. Поверх подушки заливають не менше 8 см важкого бетону, армуючи його дорожньою сіткою, а краще - ґратчастим каркасом із прутка (якість бетону значно зросте, якщо готувати його за допомогою електрозмішувача). Приблизно через добу укладають тонкий (2-7 см) ухилоутворюючий шар цементно-піщаного розчину марки не нижче М150 або бетону з дрібнофракційним наповнювачем.

Починати роботи пізніше вересня без застосування добавок для бетону ризиковано - у випадку ранніх заморозків покриття не встигне набрати міцність.

Незважаючи на армування, бетонне вимощення нерідко тріскається. Справа в тому, що під час осінніх дощів піщано-гравійна подушка і ґрунт під нею насичуються водою, узимку спучуються, а навесні покриття нерівномірно осаджується. Щоб запобігти утворенню тріщин, іноді бетонне полотно ділять на фрагменти за допомогою незнімної опалубки (наприклад, з листового пластику).

На жаль, результат зазвичай не виправдує очікувань, тому що плити починають "гуляти", і між ними утворюються перепади рівня, а біля фундаменту з'являється широка щілина. Набагато більш дійовий захід - монтаж уздовж вимощення лотків лінійного дренажу з відводом води в спеціальний колодязь, кювет або лівневку.

Щоб додати доріжці декоративність, зверху можна укласти тротуарну плитку на цементному клеї, але витрати при цьому зростуть в 1,5-2 рази. Перш ніж приступати до укладання фінішного покриття, має сенс почекати рік-два й упевнитися, що бетон не тріскається.

Заміна бетону більш пластичним асфальтом знижує ймовірність утворення тріщин, однак при малих обсягах ці роботи найчастіше обходяться дорожче бетонних.

Вимощення із брущатки, покладеної на суху цементно-піщану суміш, водонепроникна і при дотриманні технології рідко дають тріщини, але коштує в 2 рази дорожче бетонної.

ПІД ТЕПЛОЮ КОВДРОЮ

Значно зменшити сезонні рухи дрібнозаглибленого стрічкового фундаменту на проблемному ґрунті дозволить вимощення, що утеплює. При його спорудженні на піскогравійну подушку укладають плити екструдованого пінополістиролу або пінополіуретану товщиною від 25 мм. Також можна напилити поліуретанову піну зі спеціальної установки. Поверх утеплювача заливають важкий бетон, армуючи його дорожньою сіткою.

Водонепроникна смуга, що утеплює, шириною 1,2 м надійно захистить залізобетонну стрічку від вологи й набагато знизить ризик промерзання ґрунту під підошвою плаваючого фундаменту. На жаль, імовірність рухів і розтріскування самого вимощення зберігається, тому що ґрунт промерзає не тільки у вертикальному, але й у горизонтальному напрямку.

ЧИ РЕМОНТУВАТИ ВИМОЩЕННЯ?

Не варто намагатися сховати тріщини на вимощенні, зашпаровуючи його розчином, підливаючи зверху тонкий шар бетону або укладаючи тротуарну плитку.

Мінімально припустима товщина ремонтного бетонного покриття - 6 см, причому його обов'язково потрібно армувати, а щілину уздовж фундаменту закрити за технологією ін'єкційної гідроізоляції, наприклад цементно-полімерною сумішшю. У ході ремонту доцільно утеплити ґрунт хоча б тонким (5-10 мм) шаром пінополіетилену, розстеленим поверх старого вимощення. Якщо ж бетон суцільно покритий мережею широких тріщин, краще повністю демонтувати покриття й укласти нове.

КОРИСНІ ПОРАДИ 

Не слід додавати в бетон колірні порошки й пасти: при відсутності вібропресування вони значно знижують міцність покриття.

Сітку поміщають на підставки, щоб арматури розташовувалася приблизно посередині товщини бетонного шару.

Для готування бетону краще використовувати дроблені (в ідеалі - гранітні) щебені фракції 5-20 мм.

Щоб покриття не пересихало і не втратило міцності, у спеку його необхідно накривати пергаміном або поліетиленовою плівкою.

Бажано поліпшити властивості бетону, додавши пластифікуючі присадки, а коли він затвердіє, обробити поверхню гідрофобізатором.