Укриття виноградників на зиму
Виноград - рослина звичайна для країн з помірним, субтропічним або тропічним кліматом. Культивовані сорти винограду, столові і технічні, переважно вирощуються в регіонах з м'якою нетривалою зимою. Але виняткові сорти можуть переносити низькі температури, не загинувши або не втративши здатність давати врожай. Це сорти, що мають достатню морозостійкість і зимостійкість.
Морозостійкість винограду - здатність виноградної рослини виживати в період зимових морозів. А зимостійкість - це здатність протистояти комплексу несприятливих зимових умов: сильним морозам, зсушенню, зледенінню та іншим факторам.
В аматорському виноградарстві вирощують сорти й гібридні форми, що мають різний ступінь стійкості до морозів, які за цією ознакою підрозділяють на п'ять груп.
До першої, високої групи стійкості, відносять сорти винограду, які витримують морози до -25...28°С і на них зберігається живими 80-100% вічок.
До другої групи, з підвищеною стійкістю, відносять сорти, які витримують морози до -23...27°С і зазвичай схоронність вічок у них досягає 60-80%.
До третьої групи сортів, із середньою зимостійкістю (до -18...22°С) і схоронністю вічок на рівні 40-60%, належить більша частина широко розповсюджених сортів.
До четвертої і п'ятої груп стійкості відносять сорти винограду зі слабкою стійкістю до морозу, вони витримують морози не більше -13...17°С, і загибель вічок у них може досягати 100%.
Цей поділ на групи не є абсолютним, тому що вегетація рослин, умови для визрівання, загартовування, морози та відлиги по роках різні, і тому деякі сорти можуть переходити з однієї групи в іншу.
Різні частини виноградного куща також мають неоднакову морозостійкість. Так, багаторічна деревина куща більш морозотривка, чим однолітня. Коренева система куща найменш стійка до морозів (до -9°С у більшості столових і технічних сортів, у підщепних до -14°С). Морозовитривалість бруньок виноградного вічка також різна; найбільш стійкими є сплячі бруньки, менше - бічні (що заміщають) і ще менше - головні (центральні).
Більшість вирощуваних сортів і гібридних форм винограду на присадибних виноградниках, мають потребу в укритті на зиму. Поговоримо про найпоширеніші способи їхнього вкриття.
УКРИТТЯ ВИНОГРАДНИКІВ ЗЕМЛЕЮ
Це найпростіший спосіб захисту виноградної лози від зимових морозів. Для сортів винограду з підвищеною морозостійкістю достатнім є шар землі 10-15 см, для європейських і азіатських сортів - 25-30 см.
Перед початком укриття винограднику проводять вологозарядковий полив.
На виноградних кущах після їхньої обрізки залишені лози зв'язують у пучки, пришпилюють їх до землі, обробляють розчином залізного купоросу (400 г на 10 л води), при необхідності (поразка лоз оідіумом, кліщами і т.п.) - препаратами ДНОК або нітрофен. Після цього засипають лози землею, що береться з міжрядь, якщо виноградник закладений рядами. Якщо це поодиноко зростаючі кущі, земля для вкриття береться навколо куща на відстані не менше 1 м від його штамба.
Після завершення вкриття роблять ще один вологозарядковий полив у міжряддях або навколо одиночних кущів.
Основний недолік укриття виноградних кущів землею полягає в тому, що вічка на вкритій лозі та сама лоза під час тривалих дощів і відлиг можуть бути піддані процесами гниття і згодом загинути. У таких випадках доцільно поверх земляного горбка укладати смужки шиферу або накривати їх плівкою, рослинними залишками: бадиллям овочів, обрізками лози, що трохи зменшить доступ зайвої вологи.
Якщо ґрунти піщані, товщина земляного горбка має бути більшою - такі ґрунти промерзають сильніше. Можна використовувати як додаткове вкриття очеретяні мати, стебла кукурудзи й соняшника. Якщо такої можливості немає, застосовують мульчування скошеною травою, соломою, листям.
УКРИТТЯ ВИНОГРАДНИХ КУЩІВ РІЗНИМИ ПІДРУЧНИМИ МАТЕРІАЛАМИ.
Найчастіше використовують для цих цілей дощаті жолобки, щити, аркуші плаского, хвильового шиферу або його жолобки, які укладаються поверх лози, а зверху насипається земляний горбок.
Можна виготовити дерев'яні стулчасті щитки (із цільних дощок або рейок), які оббивають з двох боків смугами руберойду, старого лінолеуму, толю. З'єднують між собою такі стулки дверними навісами або смужками гуми і при вкритті винограду встановлюють «будиночком». Щілину між стулками можна прикрити смужками старої поліетиленової плівки, щоб у неї не потрапляла дощова або потала вода.
УКРИТТЯ ВИНОГРАДНИКІВ ПОЛІМЕРНИМИ ПЛІВКАМИ
Це найбільш надійний і простій спосіб укриття кущів винограду на зиму. Після обрізки лозу укладають у канавки або, якщо їх немає, пришпилюють до землі дерев'яними або металевими скобами.
Після укладання лози над нею через кожні 40-50 см установлюють дуги довжиною до 1 м, виготовлені з металевого дроту або прутка товщиною 5-10 мм. Якщо немає дротових дуг, їх можна замінити дерев'яними з молодих пагонів дерев, чагарників, але, на жаль, вони недовговічні.
Після установки дуг кущі накривають плівкою, закріплюючи її краї з боків землею або металевими, можна дерев'яними, шпильками. Виходить плівковий тунель над усім рядом виноградних кущів. При такому укритті плівка не повинна торкатися виноградної лози - це може викликати утворення морозобоїн, лоза потім покривається ранами і швидко гине.
Ще більш надійним буде вкриття, якщо плівковий тунель буде двошаровим. Щоб його влаштувати, над першим плівковим шаром установлюється ще один ряд дуг, і вони накриваються другим шаром плівки. У результаті виходить укриття, що за своїми функціями нагадує термос, де головну теплоізоляційну функцію виконує повітряний прошарок між першим і другим шаром плівки.
Після устрою плівкового вкриття торці тунелів не закривають, їх залишають відкритими для вентиляції і закривають лише тоді, коли температура повітря падає нижче -8-10°С. У випадку підвищення температури повітря вище 0°С у зимовий час їх бажано знову відкрити для регулювання температурного режиму. Підвищення температури повітря під укриттям і погане його вентилювання погіршують умови перезимівлі виноградної лози. У цьому випадку можлива поява цвілі та водяного конденсату на лозі, розвиток різних грибків, а це може привести до загибелі зимуючих вічок і ушкодження лози.
ПЛІВКОВІ ВКРИТТЯ: ПЛЮСИ ТА МІНУСИ
Укриття винограднику плівкою має ряд переваг: на його устрій потрібно менше часу, витрати фізичної праці скорочуються, виноградні лози краще переносять зимові холоди.
Але при використанні плівкових укриттів існує проблема виникнення парникового ефекту: під цим укриттям температура повітря підвищується до позитивних величин, у цьому випадку лоза винограду виходить зі стану спокою й уже не здатна протистояти черговому зниженню температури. Вирішити проблему виникнення парникового ефекту під плівковим укриттям можна. Для цього замість прозорих плівок варто застосовувати плівки, що не пропускають сонячні промені: чорні, білі, щільні кольорові, крім напівпрозорих (легко перевірити, подивившись через них на світло).
Темні плівки теж не позбавлені недоліків: їхня поверхня взимку в сонячні дні може сильно нагріватися, відповідно нагрівається й повітря під плівковим укриттям, а разом з ним і виноградна лоза, а цього допускати не можна. Темні плівки бажано пофарбувати зверху звичайною білою олійною фарбою або будь-якою іншою, що не обсипається з плівки, - ефект відбиття ними сонячних променів значно зросте. Якщо плівковий тунель над виноградними кущами двошаровий, достатньо, щоб непрозорою була верхня плівка.
Дуже ефективним плівковим укриттям є плівки із дзеркальною поверхнею - вони кращі для зимового вкриття, але, на жаль, дорогі, наприклад теплоізоляційний матеріал поліізол, що являє собою алюмінієву фольгу з нанесеним з однієї сторони полімерним матеріалом товщиною від 2 до 10 мм.
Крім плівок для устрою тунельних укриттів можна використовувати склотканину (недолік - швидко втрачає міцність, стає ламаною, недовговічна); руберойд або рубемаст (недолік - при низьких температурах стають ламкими, також недовговічні, дорогі); пінопластові листи (недолік - часто ушкоджуються мишами, які просто прогризають ці листи, дуже дороге покриття); технічні теплоізоляційні тканини (недолік - майже всі пропускають повітря й вологу, тому що призначені для застосування в приміщеннях, під дахами і т.п., дорогі).
Щоб не допустити виникнення парникового ефекту під плівковим укриттям, існує досить простий, надійній і дешевий за своєю вартістю спосіб. З пакувального картону (пакувальні ящики на ринках і в магазинах викидають тисячами) за допомогою скотча або степлера роблять смуги шириною по довжині застосовуваних тунельних дуг і довжиною в кілька метрів. Ці смуги укладають на дуги, зверху накривають поліетиленовою плівкою, краї якої присипають землею або пришпилюють шпильками. Недолік застосування картону полягає в його одноразовості: за зиму він просочується водою, при знятті вкриття з винограднику найчастіше рветься, робиться непридатним і для повторного застосування не годиться.
Більш якісним буде вкриття, якщо перший його шар зробити не зі шматків картону, а з мішків із синтетичних тканин, що були у вживанні. Такі мішки використовуються для пакування цукру, борошна, круп і т.п. Придбати такі б/в мішки можна на складах, у магазинах і т.д., вартість їх зазвичай невелика. Такі мішки зшивають у смуги довжиною в кілька метрів бічними частинами, щоб ширина такої смуги була не менше 0,8-1 м. Цими смугами вкривають першим шаром по тунельних дугах кущі винограду, а зверху другим шаром укладають смуги поліетиленової плівки. Переваги такого вкриття полягають у його довговічності: навесні після завершення робіт з відкриття винограднику смуги, зшиті з мішків, достатньо обтрусити від залишків ґрунту, просушити й укласти на зберігання в темному приміщенні (на світлі багато полімерних матеріалів швидко руйнуються) до наступного вкриття винограднику.
Можна для першого шару плівкових тунелів використовувати й агроволокно (недолік - у порівнянні з б/в мішками досить дорого та менш довговічно). Одним агроволокном укривати виноградник на зиму не можна. Цей матеріал призначений для захисту від весняних і осінніх заморозків, легко пропускає воду й повітря, тому під таким укриттям виноградні кущі просто обмерзнуть, саме агроволокно сильно розтягується, якщо намокне, буде примерзати до рукавів і лози. Це загрожує появою морозобоїн. Застосування на виноградниках для вкриття кущів на зиму тирси, опалого листя, яке потім укриваються зверху плівкою, є недоцільним. По-перше, кращий теплоізолятор - це повітря, а тирса і листя, особливо мокре, проводять тепло сильніше, ніж повітря, і тому ефективність плівкового вкриття знижується. По-друге, опале листя, як і тирса, є ідеальним матеріалом для облаштування мишачих гнізд. Цього допускати не можна. Узимку миші можуть дуже сильно ушкодити бруньки й лозу зимуючих кущів винограду та нанести втрату винограднику, порівнянну з його вимерзанням. Щоб плівкові тунелі при вкритті винограднику не стали притулком для гризунів, наприклад мишей, перед укриттям або під час укриття необхідно буде під плівку покласти отруєні принади.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 6537 |
© Газета Домовик 2012-2023