Десять правил персонального раю Зеппа Хольцера

Австрійський фермер упевнений, що за допомогою так званої пермакультури можна нагодувати всю планету. Потрібно для цього зовсім небагато: не заважати природі. Секрет Зеппа Хольцера простий: він спостерігає за природою і намагається жити за її законами.

Хольцер одержав ферму в австрійських Альпах у спадщину в 1962 році і потерпів фіаско із традиційними аграрними методами. Тоді він почав вести екологічне сільське господарство (пермакультура). Результат вражаючий: на висоті від 1100 до 1500 м над рівнем моря у нього щосили квітують рододендрони, зростає безліч квітів, фруктовий сад, котрий вражає своєю розмаїтістю. І це при середньорічній температурі +4°С.

Секрет Зеппа Хольцера простий. Він спостерігає за природою і намагається жити за її законами. 

Ось основні правила його пермакультури:

1. Перше і найважливіше при відновленні природного ландшафту: потрібно забезпечити територію відкритою водоймою. Зепп Хольцер вважає, що вода є скрізь, навіть у пустелі, потрібно тільки навчитися її знаходити.

2. Друга умова: відгородити ділянку від видування вітром шляхом створення живоплоту і високих гряд.

3. Створити різноманіття рослинного (у тому числі отрутних рослин) і тваринного світу. Він з усієї округи збирав мішками на свою ділянку лісових мурах, тому що вважає їх лікарями лісу. Зепп Хольцер створює, як він виражається, «їстівні» ліси, де в симбіозі ростуть плодові дерева та кущі із хвойними, листяними та декоративними рослинами. Він вірить, що за такими лісами майбутнє планети.

4. Чим більша за розміром ділянка, тим менше роботи. Хольцер може вже нічого не робити, а прибутки від його маєтку зростають мимовільно.

5. «Мінімум роботи, максимум ефекту». На сьогоднішній день його маєток є самодостатньою системою, що саморозвивається. Живе він із продажів саджанців, насіння рослин, риби, раків, грибів, горіхів, фруктів, ягід і овочів.

6. Потрібно намагатися максимально висаджувати всі рослини насінням, попередньо створивши їм умови, наближені до природних: стратифікація в морозильнику або снігу. Він так висадив у себе дуже багато дерев. У нього росте кедровий ліс (з кедрів сибірських та інших видів кедрів, у яких горішки набагато крупніші). Розсаду він рекомендує висаджувати в бідний ґрунт, у жодному разі не в гумус, тому що рослини, вирощені в сприятливих умовах, у природному середовищі сутужніше адаптуються і хворіють.

7. Не обрізати плодові дерева. Зепп Хольцер вважає, що це зайва робота, а зайвою роботою він займатися не любить. Крім того, дерева звикають до цієї процедури і стають залежними від втручання людини, стають слабкими та менш життєздатними. Обрізку він виконує тільки у випадку захворювання дерева.

8. Не поливати дерева при пересадженні, саджати їх у найбідніший ґрунт, і ніяких добрив. Хольцер використовує цікавий спосіб пересадження дорослих листяних дерев і кущів: у викопаної рослини він замотує мішковиною корені, воложить їх, щоб не пересихали, залишає в тіні, а крону поміщає на сонці. Коли дерево скине листя - воно готове до посадки. Приживлюваність - 100%.

9. Максимально використовувати здібності тварин у допомозі по господарству. Так, він використовує здібність свиней перекопувати землю для підготовки грядок до посадки, розсипаючи в потрібному йому місці їхній улюблені горох і кукурудзу.

10. Нікого не копіювати, у тому числі і самого себе. Думати своєю головою і спостерігати за природою. Його девіз: «Мій університет - природа». Уесь його досвід узятий з природи. Він дуже часто повторює: «Людина не може вдосконалювати те, що і так досконале, потрібно просто вчитися мудро управляти природою». Тому, коли у нього виникає яка-небудь проблема з рослинами, тваринами, ґрунтом, він входить у стан цієї істоти, уявляє себе нею і прислухається до своїх почуттів, чи комфортно йому на цьому місці, що докучає, чого не вистачає, чого б йому хотілося.