Цибуля ведмежа - джерело здоров’я

2 травня 2019

Провесною в лісах з’являється цибуля ведмежа, або черемша. Листи цієї рослини нагадують листи конвалії, а корінь являє собою невелику цибулину.

Росте черемша зазвичай в затишних куточках серед боліт, у глухих заростях, під пологом листяних дерев. Провесною тут нема чого робити ні грибникові, ні лісорубові, а до початку косовиці черемша вже встигає перецвісти, і від її густо-зелених заростей не залишається й сліду. А, тим часом, ця коштовна лікувальна й харчова культура занесена в Червону книгу. 

Відмітна її особливість - великий вміст у листах і цибулині вітаміну С. Черемша багата фітонцидами, ефірними з’єднаннями, білком. У народній медицині застосовується при авітамінозах, для поліпшення роботи шлунка й кишечнику, лікування дизентерії, запору, а також бронхіту, кашлю, захворювань щитовидної залози. Зовнішньо використовується для загоєння ран і зменшення запальних процесів. Чай зі свіжих або сушених стрілок черемші застосовують при захворюваннях сечового міхура. Це багаторічна рослина з коротким періодом вегетації починає відростати ще до сходу снігу. Уже в першій половині квітня розвиваються зелені листи. Зацвітає на 5-му рокові життя, зазвичай в другій декаді травня, і цвіте 2-3 тижня. У липні після плодоносіння відмирає.

Оскільки природні зарості цибулі ведмежої поступово скорочуються, городники намагаються культивувати цю рослину на своїх ділянках. Її можна вирощувати як у притінках, під кронами плодових дерев, так і на відкритих, підготовлених грядках. У першому випадку, завдяки своїм біологічним особливостям, черемша добре приживається в самих сирих, низинних місцях саду, де ростуть лише бур’яни. Догляду майже не вимагає, досить весняної вологи. У другому - необхідні родючі, пухкі, заправлені мінеральними й органічними добривами ґрунти. Головне, не допускати їхнього пересихання. У цілому технологія вирощування така ж, як і багаторічних культурних цибуль. 

Черемшу краще розмножувати цибулинами. Їх висаджують у серпні-жовтні або на наступний рік у квітні-травні. Сходи з’являться у квітні наступного року. Вирощують черемшу на одному місці до 7 років. Перший збір починають після сходу снігу, останніми збирають квіткові стрілки. Вони навіть смачніше, чим листи, і відмінно маринуються. На третій рік після посадки, при щільності 25-30 рослин на 1 кв.м, маса листів досягає 1,5 кг. 

Щоб черемша не пропала, її зрізують наприкінці квітня - початку травня, залишаючи в землі цибулини. Причому обрізати на тому самому місці можна не частіше одного разу в 2-3 роки. Суцільний збір листів черемші - основна причина загибелі посадок у недосвідчених городників. Цибулини для заготовки взапас викопують незадовго до відмирання надземної частини рослин. При сильному розростанні черемшу можна використовувати й у зимовий час, для цього цибулини наприкінці жовтня пересаджують у квіткові горщики й ставлять на підвіконня. У січні з’являється яскраво-смарагдова зелень. 

У їжу вживають молоді пагони й листи черемші: свіжими, солоними, квашеними, а також як приправу до м’ясних блюд. Для заготовки взапас відбирають кращі «екземпляри», обполіскують у холодній воді, подрібнюють і, добре посоливши, зсипають у дерев’яну бочку, ущільнюють, кладуть гніт як при квашенні капусти. Бочку ставлять у льох і вже через якийсь час черемшу можна подавати до столу у вигляді гарніру до різних страв. У квашеному виді вітамін С добре зберігається в листах. Молоді листи й цибулини йдуть на салати. Подрібнені цибулини можна змішати із червоним перцем і сметаною й приготувати смачну приправу до риби й м’яса.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 356 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Також у розділі «Народна медицина»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...