Сік лопуха: цілющий засіб для печінки, жовчного міхура та суглобів
Про лікувальні властивості реп'яха (по-латинськи Arctium lappa, або Lappa major) - так часто називають лопух - відомо з незапам'ятних часів.
Для лікування традиційно використовують коріння лопуха, що заготовлюється або пізньою осінню, або ранньою весною, яке піддають подальшому сушінню.
Що стосується листя реп'яха, то в якості лікарської сировини тривалого зберігання його не застосовують, тому що при висушуванні воно втрачає свої лікувальні властивості.
Проте, у практиці народної медицини відомо чимало рецептів, у яких застосовується сік, віджатий з молодих лопушин. Нерідко народні цілителі рекомендують для лікування й сік, вичавлений зі свіжого кореня.
Сік, у звичайному розумінні, це рідина, одержувана механічним або паровим методом з досить обводнених тканин рослини, як правило, із плодів і ягід. За великим рахунком, одержувати сік можна з будь-якої частини рослини, тому що це є не що інше, як волога, що заповнює міжклітинний простір, у якій розчинені біологічно активні речовини.
Лікувальна дія "живого" соку часто не витримує ніякого порівняння з водними витягами, тому що міжклітинна й внутрішньоклітинна волога споріднена всім рідинним середовищам організму хворого, тому й засвоюється на порядок ефективніше.
ГОТУВАННЯ СОКУ ЛОПУХА
Лопушини не відрізняються великим вмістом вологи, особливо в літню пору, тому для готування лікарського засобу використовуються лише рослини в початковий період вегетації.
Найбільш оптимальний час для одержання соку з лопушин - весна (квітень - травень), і навіть початок літа (червень), за умови рясних опадів і помірного температурного режиму.
З підвищенням температури навколишнього повітря клітини деревіють, що ускладнює добування рідини. Одержати сік із грубоволокнистої тканини проблематично, тому доводиться вдаватися до різних хитрувань, наприклад, вимочування зібраного листя у холодній воді протягом декількох годин.
Фізіологічні процеси в зрізаних листях не припиняються миттєво, тому осмотичний тиск у клітинах сприяє "накачуванню" рідини ззовні, таким чином, обводненість тканин збільшується, отже, і вихід соку буде більшим.
Для одержання соку використовують молоде листя, що зрізується із черешками.
Після попереднього замочування в холодній воді (2-3, іноді до 5-6 годин) його необхідно пропустити через м'ясорубку. З отриманої таким чином кашки сік віджимають за допомогою механічного преса. При відсутності преса можна скористатися дерев'яною качалкою. Здрібнену масу загортають в 2 шари марлі, поміщають на похилу поверхню і прокатуванням віджимають сік.
Сік з коренів лопуха одержують аналогічним способом, використовуючи тільки коріння першого року життя (осіннього або ранньовесняного збору). Здеревіле стрижневе коріння лопуха для готування соку не годиться, насамперед, через те, що воно втрачає свої цілющі властивості.
ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ СОКУ ЛОПУХА
Свіжовижатий сік лопуха має антибактеріальну активність і може використовуватися як ефективний протизапальний засіб.
Сік лопуха при зовнішньому застосуванні часто виявляє більш сильну дію, чим багато відомих препаратів: ним змазують травматичні й дерматологічні поразки шкіри.
До речі, для зовнішнього використання сік можна консервувати спиртом і зберігати тривалий час у холодильнику. Для консервації використовується спирт у концентрації 20% у пропорції 1 частина спирту на 5 частин соку.
Сік кореня лопуха, як правило, використовується для внутрішнього застосування.
За результатами наукових досліджень, сік лопуха виявився ефективним засобом для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки й сечовидільної системи.
Є відомості, що сік лопуха може використовуватися для профілактики та лікування онкозахворювань на ранніх стадіях хвороби.
Сік кореня лопуха також можна заготовлювати взапас, консервуючи спиртом у співвідношенні 1:1.
ЛІКУВАННЯ СОКОМ ЛОПУХА
Уживати сік кореня лопуха доцільно до їжі, приблизно за 20-30 хвилин. Дозування на прийом може бути від 1 до 2-х ст. л. Кратність прийому - до 4-х разів на день.
При лікуванні проблем з підшлунковою залозою сік лопуха максимально ефективний при ранкових прийомах, до 11-ти години дня (з 11 до 13 триває добовий біоритм підшлункової залози).
Захворювання травної системи можна ефективно лікувати, якщо приймати сік після 13-тої години.
Після 20-тої години і перед сном сік приймають у випадку проблем з кишечником і при захворюваннях сечовидільної системи.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Сік реп'яха, одержуваний як з листя, так і з коренів, не має абсолютних протипоказань, проте, консультація лікаря допоможе підібрати максимально ефективний режим прийому.
РЕЦЕПТИ З ВИКОРИСТАННЯМ СОКУ ЛОПУХА
- Захворювання шлунково-кишкового тракту.
Взяти сік, віджатий з коренів реп'яха та рідкий мед у співвідношенні 1:1, ретельно переміщати в однорідну масу (можна в міксері) і настоювати в темному місці 3 тижні.
Приймати лікувальний засіб рекомендується тричі на день по 1 ст. л., за півгодини до їжі. Лікування курсове, на курс буде потрібно по півлітра соку й меду. Необхідно пройти 3 курси, з тижневою перервою між ними.
- Захворювання печінки і жовчного міхура.
Для лікування використовується сік з листя реп'яха, який завдяки специфічній гіркоті сприятливо впливає на процеси жовчовиділення, а також сприяє регенерації печіночної тканини.
Курс лікування складає 7 днів, з повторенням через тиждень. Для лікування необхідно пройти 3 курси. Зразкова витрата соку на весь період лікування - 1 літр (приймати по 1 ст. л. 3 рази на день).
У профілактичних цілях лікування проходять 1 раз на рік.
- Суглобні захворювання.
При лікуванні артритів і артрозів, які, як правило, мають у своїй суті інфекційну складову, застосовується рідкий лінімент, що готується зі свіжовижатого соку лопушин і рослинної (маслинової) олії.
Компоненти змішують в однорідну суспензію у співвідношенні 2:1.
При лікуванні подагри та інших захворювань, пов'язаних з відкладанням солей, паралельно із зовнішнім використанням приймають усередину сік, отриманий з кореня (і/або листя реп'яха).
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 10233 |
© Газета Домовик 2012-2023