Вишня повстяна
За своєю природою і біологічним особливостям повстяна вишня ближча до слив і схрещується зі сливою, персиком, аличею та навіть абрикосом, а от з «дійсними» вишнями - звичайною та степовою - вона несумісна.
Ботаніки навіть виділили її в особливий рід - мікровишні. Родом рослина з Центрального Китаю, звідси ще одна назва - вишня китайська.
Вишня повстяна (лат. Prunus tomentosa, рідше Cerasus tomentosa) - вид вишні, який нині відносять до роду Слива (Prunus).
З Китаю культура поширилася світом. У цього чагарнику купа принад: декоративність, надзвичайно висока морозостійкість, стабільна врожайність, раннє плодоносіння. Плоди, які дозрівають на тиждень-півтора раніше звичайних вишень, зручно збирати (максимальна висота рослин - 2,5-3 м), вони практично не обсипаються.
Плоди повстяної вишні багаті вуглеводами, органічними кислотами, вітамінами групи В і РР. Вітаміну С в них міститься у 1,5-2 рази більше, ніж у сортах звичайної вишні, а за кількістю заліза вони перевершують яблука.
Крім того, повстяна вишня не тільки прикрашає сад рано навесні та приносить плоди влітку, її кущі з густою розкидистою кроною підходять для створення живоплотів, бордюрів, ними можна зміцнювати схили.
Основний недолік - невисока тривалість життя, усього лише близько 10 років. Але обрізкою, яка омолоджує рослину, її можна продовжити до 20 років.
ВИМОГИ
Повстяна вишня краще росте на родючих та легких, добре дренованих ґрунтах з нейтральною реакцією. Надлишок вологи негативно позначається на зростанні, плодоносінні та перезимівлі, що приводить до загибелі кущів. Кислий ґрунт бажано вапнувати.
Місце повстяній вишні потрібне сонячне, вона зовсім не переносить затінення. Для кращого перезапилення на ділянці необхідно висаджувати або кілька сіянців, або кілька сортів (не менше трьох).
ПОСАДКА
Саджати саджанці 1-2-річного віку можна восени та навесні. У посадкову яму або траншею шириною не менше 60 см і глибиною не більше 50 см потрібно внести ґрунтову суміш (на 1 м2): органічні добрива - не менше 3 відер, вапно - 400-800 г, фосфор - 40-60 г, калій - 20-30 г. Усе потрібно рівномірно перемішати. Кореневу систему необхідно обрізати на 20-25 см, обробити глиняною бовтянкою і посадити кущі на ту ж глибину, як в розпліднику. Після посадки ґрунт варто ущільнити, рясно полити і замульчувати торфом або органічними добривами.
На ділянці достатньо посадити 2-3 рослини повстяної вишні. Зі специфічних особливостей вирощування повстяної вишні можна відзначити наступні. Застосовують більш розріджену схему посадки: 3-3,5 х 1-1,5 м. Її виконують саджанцями 1-2-річного віку на ту ж глибину, на якій вони росли до цього.
ДОГЛЯД
Повстяна вишня - рослина самомарна (тобто не здатна до самозапилення), тому, щоб одержати врожай, потрібно висаджувати на одному місці кілька сортів.
Кращий час посадки - рання весна, до розпускання бруньок. Можна саджати вишню й восени - у вересні, але не пізніше. Саджанці, куплені в середині - кінці жовтня, надійніше прикопати до весни.
Ця культура надає перевагу легким суглинковим, супіщаним ґрунтам. Важкі перезволожені та торфовища для неї не підходять. Місце - сонячне, піднесене, без застою весняних вод. Удобрюють рослини відразу після цвітіння, вносячи по краях пристовбурних кіл 5-7 кг органічних добрив, 20 г калійних, 30 г азотних, 70 г фосфорних. Один раз на п'ять років ґрунт вапнують.
Центр крони щорічно проріджують, залишаючи 10-12 сильних пагонів.
Плодоносить повстяна вишня рясно, зазвичай вже на третій рік, і щорічно. При правильній посадці та належному догляді врожай може досягати 4 кг з рослини. Плоди дозрівають практично одночасно, вони соковиті, ароматні та солодкі. Колір залежно від сорту - від ясно-рожевого до темно-червоного.
У свіжому вигляді плоди повстяної вишні погано транспортуються і зберігаються (тому вони й не зустрічаються в продажі). Якщо плануєте її перевозити, то краще не чекати повного дозрівання, а збирати, як тільки плоди досягнуть максимальних розмірів і майже повністю забарвляться.
Основний спосіб розмноження виду (але не сортів!) - простий посів насіння. Кісточки збирають, промивають і злегка просушують у тіні. Наприкінці серпня їх змішують з вологим піском і до жовтня зберігають у прохолодному приміщенні, а потім висівають на грядку в борозенки глибиною 2-3 см.
Навесні з'являються дружні сходи. При гарному догляді сіянці ростуть швидко й уже в перший рік життя досягають висоти 40-50 см. Восени або навесні наступного року їх розсаджують.
Розмноження зеленими живцями дозволяє одержати сортовий посадковий матеріал, але це можливо лише в теплиці, обладнаній туманоутворюючою установкою.
Сорти повстяної вишні можна прищеплювати на терносливу, аличу та вишню сорту «Володимирівська».
ХВОРОБИ І ШКІДНИКИ
Популярність вишні пояснюється її невибагливістю та легкістю розмноження. Кращими і найбільш популярними сортами вважаються Володимирівська та Любська. Перша - досить сильноросла з темними смачними плодами, але дрібноплідна та маловрожайна. Друга - слаборосла, дуже врожайна з великими плодами, з яких виходять відмінні компоти, варення і соки.
До нещастя, у середині 60-х років минулого століття з'явилася раніше невідома хвороба вишні - коккомікоз, занесена зі Скандинавії. Її збудник - паразитичний гриб - вражає листяний апарат вишні. При сильній поразці спостерігається передчасний масовий листопад, дерево йде в зиму непідготовленим і ушкоджується навіть слабкими морозами. Протягом декількох сезонів таке дерево поступово слабшає й зрештою в одну з більш суворих зим повністю гине. У роки, сприятливі для масового розвитку коккомікозу, дерева мають потребу в обприскуваннях фунгіцидами.
Ще одна небезпечна хвороба прийшла в наші сади в середині 90-х років минулого століття. Це - моніліоз або моніліальний опік, грибкове захворювання, що вражає вишню під час цвітіння. Його спори потрапляють на маточку квітки і там проростають. Потім грибниця через квітконіжку проникає в гілку, розвиваючись далі усередині деревини та руйнуючи її. У результаті до кінця травня - початку червня спостерігається масове всихання гілок на дереві. Зовні такі гілки виглядають як обпалені, звідки й назва хвороби - моніліальний опік.
Особливо інтенсивне зараження відбувається у вологу дощову погоду під час цвітіння та влітку в період дозрівання плодів, коли через надлишок вологи вони розтріскуються. При масовому розвитку моніліоза повністю гине врожай і сильно ослаблюється дерево. Якщо таке відбувається кілька років поспіль, дерево засихає.
Масове поширення у наш час коккомікозу та моніліозу, накопичення інфекції в садах привело до того, що вирощуваня вишні як плодової культури без обробки фунгіцидами стало неможливим.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 7163 |
© Газета Домовик 2012-2023