Аніс: вирощування і застосування
Аніс звичайний, або бедренець ганусовий (Pimpinella anisum), - прибулець із Малої Азії. Ця однолітня трав'яниста рослина, що має витончене листя й білі мереживні суцвіття, здавна та широко застосовується в кулінарії і медицині.
Аніс має прямостояче стебло з дрібним борозенками, яке у верхній частині гілкується. Унизу стебла розвивається цільне листя на довгих черешках. У середині стебла розвивається довгочерешкове трійчасте листя, а верхнє сидяче листя дрібночасткове.
Білі квітки анісу маленькі, але численні, зібрані в складну парасольку. Квітує аніс у червні-липні. Плодик анісу - двонасінник з приємним ароматом і солодкувато-пряним смаком; насіння дозріває у серпні.
АНІС У САДУ
Аніс здавна вирощується в садах світу як пряна, лікарська, медоносна, а також досить декоративна рослина.
Гарним є різьблене листя анісу, яке відмінно сполучається з багатьма видами рослин у квітнику.
Привабливі також ажурні парасольки суцвіть анісу, що утворюють живе мереживо білого кольору і привертають у сад безліч корисних комах-запильників.
Аніс вимогливий до тепла й вологи. Під цю рослину краще відводити окультурений, легкий за механічним складом ґрунт з нейтральною або лужною реакцією. Добре росте після попередників, під які вносили гній або торфогнійний компост. У першу половину вегетації росте повільно, тому ділянка має бути чистою від бур'янів. У середньому від початку сходів до дозрівання насіння проходить 110-120 днів.
Висівають насіння анісу ранньою весною на глибину 2-3 см, а при підсиханні ґрунту - до 5 см. Попередньо їх намочують протягом 2-3-х діб, міняючи воду через кожні 6-8 годин. Пророщене насіння поміщають у холодильник на 18-20 днів для проходження часткової яровизації. Завдяки цьому сходи анісу з'являться не на 17-20-й (як буває при звичайному посіві в ґрунт), а на 10-12-й день після посіву. До проростання стежать, щоб верхній шар ґрунту був увесь час зволожений. З появою паростків і протягом літа рихлять, просапують, при необхідності поливають.
Листя зрізують через 2-2,5 місяці після появи сходів. Насіння збирають, коли воно стає зеленувато-сірим. При дозріванні воно обсипається, тому запізнюватися зі збиранням не можна. Скошені рослини на 3-5 днів залишають для просушування, а потім обмолочують. Насіння впаковують і зберігають у сухому, провітрюваному місці.
АНІС У КУЛІНАРІЇ ТА МЕДИЦИНІ
Якщо посієте аніс на своїй ділянці, то переконаєтеся в приємному пряному смаку та у лікарських властивостях цієї корисної рослини.
Як пряність у їжу вживають:
- молоде листя анісу з легким освіжаючим ароматом (салати, перші та другі страви);
- недоспілі супліддя анісу (як пряність при консервуванні);
- зріле насіння анісу (як пряність у хлібопеченні, як ароматизатор різноманітних напоїв).
Плоди анісу володіють відхаркувальною, протизапальною, антиспастичною, сечогінною, бактерицидною, лактогінною дією, стимулюють моторну і секреторну функцію травлення.
У плодах анісу містяться жирні та ефірні олії, білкові та інші хімічно складні сполуки.
Аніс, як і ісоп, - відмінні натуральні ліки при кашлі, що сприяють відкашлюванню. Тому настій анісу рекомендується при бронхітах, бронхіальній астмі, пневмонії, туберкульозі легенів.
Плоди анісу, що мають приємний пряний аромат, поліпшують травлення. Здавна вони застосовувалися в якості молокогінного засобу у матерів, що годують.
Настій анісу готують із розрахунку: 1 столова ложка на 0,5 літри окропу. Застосовують настій по півсклянки 3 рази на день у теплому вигляді за півгодини до їжі.
Протипоказань застосування анісу звичайного немає.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 5092 |
© Газета Домовик 2012-2023