Диво-цвіт луїзеанія

29 квітня 2014

Цей декоративний чагарник висотою близько 2,5 м з розкидистими, начебто розчепіреними гілками, змінив багато назв, поки в 1959 р. остаточно не був віднесений до роду луїзеанія (Louiseania triloba) сімейства розоцвітні. Рослина походить з Північного Китаю, де й була виявлена ботаніками в 1831 р. Завезений в Англію, чагарник одержав назву китайської махрової сливи; Західна Європа привласнила йому назву сливи трилопатевої (Prunus triloba). 

У нашій країні луїзеанія часто йменувалася трилопатевим мигдалем (Amygdalus triloba). І дійсно, ця рослина має ознаки споріднення і з мигдалем, і зі сливою, але має все-таки індивідуальні риси, щоб бути виділеною в окремий рід. 

Синонімами в літературі дотепер є назви: Amygdalis triloba = Prunus triloba = Louiseania triloba, а в просторіччі луїзеанію часто називають сакурою за неймовірно гарне весняне цвітіння.

Квітує луїзеанія наприкінці квітня-початку травня, навіть раніше черемшини, коли інші дерева та чагарники стоять ще з голими гілками. На цьому фоні видовище деревця або куща, буквально обліпленого біло-рожевими або рожевими квітками діаметром близько 1,5 см у вигляді мініатюрних трояндочок, зачаровує та вражає. А у садових форм (сортових луїзеаній) квітки й зовсім відрізняються «підвищеною» махровістю та діаметром близько 3,5 см. Квітконіжки у квіток дуже короткі, і здається, що квіти сидять прямо на гілках - і не тільки на тонких гілочках, але й на кістякових гілках і на стовбурах. Колірна гама варіює від блідо-рожевих до червоних і малинових тонів. Приблизно через 10-12 днів від початку цвітіння пелюстки луїзеанії раптом разом обсипаються, а на гілках залишається ясно-зелене листя зворотньояйцевидної форми з пильчастими краями, якого і не було помітно під час цвітіння.

РОЗМІЩЕННЯ, ПОСАДКА, ДОГЛЯД

Луїзеанія світлолюбна, протягів не любить, - отже, у саду для неї потрібно підшукувати захищений від вітрів рівний сонячний куточок, або пологий схил південної чи західної експозиції. До ґрунту особливих вимог не пред'являє, але оптимальним є суглинний або супіщаний з кислотністю ґрунту 7,7. Тому на кислих ґрунтах луїзеанія вдячно реагує на вапнування.

Важливим моментом при посадці є розміщення кореневої шийки на 2-3 см вище рівня землі. Пристовбурне коло відразу після посадки рекомендується замульчувати торфом або просто землею, а згодом - періодично виконувати неглибоке розпушування.

Хоча луїзеанія вважається засухостійкою культурою, недостатній полив їй теж шкідливий, особливо навесні (скорочується тривалість цвітіння). Поливати рослину потрібно тоді, коли верхній шар землі помітно підсихає. Кількість води при поливі - 7-10 л на одну рослину.

На підживлення добривами луїзеанія також реагує позитивно. Як звичайно, навесні застосовуються комплексні, азотні добрива, а з середини літа - фосфорно-калійні.

Догляд за луїзеанією включає обов'язкові обрізки та стрижки, у результаті яких формується компактна крона гарної форми, а рослина оздоровлюється. Припустимою є в розумних межах зрізка квітучих гілочок для букетів. Але потрібно пам'ятати, що цвітіння відбувається на торішніх пагонах, тому формуюча обрізка має відбуватися відразу після цвітіння.

Луїзеанія зимостійка, особливо її видові форми - зимує без укриття при температурі -25...-30°С. Сортові луїзеанії більш примхливі, у суворі зими можуть підмерзати кінці пагонів і квіткові бруньки, але у нас більше поширені видові. 

РОЗМНОЖЕННЯ

Махрові форми луїзеанії розмножують щепленням на сливу, мигдаль, терн, аличу, черемшину (тому що махрові квіти часто стерильні і не утворюють насіння). Видові форми розмножуються як насінням, так і вегетативним шляхом (відводками, паростками, зеленими або кореневими живцями).

При насінному способі розмноження обов'язкова передпосівна чотиримісячна стратифікація при температурі +2-5 градусів. Після цього насіння висівають у ґрунт, будь то навесні або восени. Ростуть сіянці дуже швидко, досягаючи 30-сантиметрової висоти вже через рік після посіву. Легко переносять пересадження.

Розмноження луїзеанії кореневими живцями, паростками та відводками виконують навесні, а зеленими живцямими - влітку.

ВИКОРИСТАННЯ В ЛАНДШАФТНОМУ ДИЗАЙНІ

Однаково гарна луїзеанія як у групових (3-5 рослин), так і в солітерних посадках. Гарним фоном для неї є газон або посадки хвойників. Украй ефектно виглядають штамбові форми луїзеанії.

Ця, здавалося б, ніжна та тендітна рослина з легкістю переносить загазованість атмосфери і взагалі вплив агресивного міського середовища. Тому луїзеанія рекомендується для озеленення міських вулиць, скверів, бульварів. Однак рекомендації ці рідко застосовуються в житті через недостатню культуру нашого населення: красивоквітучим чагарником не любуються із благоговінням, як японці, а безжалісно обламують гілки з квітами. Так і росте луїзеанія на присадибних ділянках, та й там зустріти її можна не так вже і часто.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 2656 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Також у розділі «Декоративні рослини »


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...