Галантус і сцилла, або підсніжник і пролісок

19 березня 2014

Назва Galanthus у перекладі означає «молочна квітка», «підсніжниками» представників цього роду називають за дуже раннє цвітіння. Англійці звуть його «сніжною краплею» (snowdrop), а німці - «сніжним дзвіночком».

Галантус.
Галантус.

Рід Galanthus нараховує близько 18 видів, багато яких становлять інтерес для саду. У сучасному садівництві найбільш популярний підсніжник білосніжний (G. nivalis), що легко і швидко розростається, поступово освоюючи весь вільний простір. Цей вид має більше 50 різновидів, у числі яких можна виявити і досить ефектні махрові сорти. Підсніжник Елвіса (G. elwesii) теж має не менше 15 садових форм. До нього близький підсніжник кавказький (G. caucasicus), що володіє ніжним і вишуканим ароматом. Підсніжник широколистий (G. plathyphyllus) вважається одним з найбільш перспективних видів для північних зон. Крім того, до теперішнього часу виведена велика кількість гібридів. При бажанні можна зібрати досить вражаючу колекцію цих первоцвітів, тим більше, що багато які з них відрізняються невибагливістю та високою зимостійкістю.

Галантуси віддають перевагу відкритим місцям, але цілком можуть рости у півтіні, під пологом дерев і чагарників. Ґрунти краще досить вологі, але при цьому пухкі та добре дреновані. Галантуси погано ростуть на ділянках із застоєм води, а також на важких глинистих ґрунтах. Кращий час для покупки й посадки цибулин підсніжників - початок серпень-вересень, коли рослини знаходяться у періоді спокою. При тривалій і теплій осені їх можна висаджувати у квітники до початку листопада. Примітний той факт, що підсніжники самі регулюють глибину посадки. Якщо їх посадити занадто глибоко, вони утворять нову цибулину на квітконіжці, уже на потрібній їм глибині. При неглибокій посадці цибулини дрібніють, але активно утворюю дитинки.

Розмножуються галантуси вегетативно, утворюючи в сприятливих умовах за літо дві-три нові цибулини. Можливе розмноження і насінням, яке необхідно сіяти безпосередньо в ґрунт відразу після збору насіння. Починають квітувати такі сіянці на 4-5 рік. Посаджені на газонах під пологом дерев і чагарників, підсніжники можуть розмножуватися і самосівбою.

СЦИЛЛА

Досвідчені садівники часто називають проліски «улюбленим бур'яном». Ці «блакитні підсніжники», серед яких зустрічаються і осінньоквітучі, широко поширені, оскільки прекрасно пристосовуються. Крім того, вони добре ростуть і розмножуються в тінистих місцях, відрізняючись морозостійкістю і прекрасним зов-нішнім виглядом.

Проліски зовсім незамінні на альпійських гірках. Також їх можна висаджувати групами на газоні, у рабатки, бордюри, міксбордери та навіть у пристовбурні кола плодових дерев.

Латинською назвою Scilla рід пролісок зобов'язаний морській цибулі, котру тепер відносять до іншого сімейства. Найближчими родичами пролісків є гіацинти й орнітогалум (рястка).

Проліски люблять тінисті місця, але на освітлених ділянках ростуть нітрохи не гірше. Ґрунту  віддають перевагу пухкому, вологому та родючому. Мабуть, єдине, до чого проліски не зможуть пристосуватися, - це до кислого заболоченого ґрунту. Якщо земля їх влаштовує, на одному місці проліски будуть рости десятки років.

Проліски невибагливі і не вимагають особливого догляду. Вони добре реагують на азотні та калійні добрива, задовольняючись одним-двома ранньовесняним підживленнями.  Більша частина пролісок відрізняється морозостійкістю, але якщо вони ростуть на відкритих місцях, на зиму, все-таки, краще їх укрити. 

Проліски розмножують насінням і вегетативно. Причому проліски дають рясну самосівбу і тому в гарних умовах досить швидко поширюються по саду. При вирощуванні пролісок у квітниках необхідно вчасно видаляти насінники, не даючи насінню поширитися.  Пересаджувати і ділити проліски слід не раніше, ніж через 3 роки після посадки, при цьому пересаджувати їх можна і під час цвітіння. Саджають проліски на відстані 4-6 см, на таку ж глибину. Весняноквітучі види пролісок краще саджати відразу після відмирання листя - у другій половині червня-початку липня.

Найчастіше в садах можна зустріти пролісок сибірський (Scilla siberica). Це рослина з яскраво-синіми квітами, що починає квітувати у середині квітня, у культурі з XVIII століття. З тих пір з'явився і різновид з білими квітами - Scilla sibirica var.alba. Найбільш рясноквітучий та низькорослий з пролісків - пролісок дволистий (S. Bifolia) володіє, до того ж, сильним приємним ароматом. Квітки у нього можуть бути блакитними, рожевими або білими, а їхня кількість у суцвітті складає від 3 до 15 штук.

Пролісок фіолетовий (S. Violaceae або socialis), що походить з Південної Африки, відрізняється декоративним листям. Воно овальне, довге, зовні сіро-блакитне, із зеленуватими плямами, знизу коричнево-червоне. Квітує наприкінці березня - початку квітня не дуже виразними зеленуватими квітками.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 5710 Подобається: 1 | Не подобається: 0  

Схожі статті

Також у розділі «Декоративні рослини »


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...