Мікоплазмоз знову набирає обороти?

26 липня 2018

Нині в ЗМІ все частіше говорять про нову мегаінфекцію, яка, нібито, загрожує людству незлічимими лихами. При ближчому розгляді з'ясовується, що мова йде про давно відому (з 80-х років минулого століття) інфекцію - мікоплазму. Що ж таке мікоплазмоз і чому він дійсно небезпечний? Про це ми розпитали фахівця - лікаря-венеролога вищої категорії Василя Шульженко.

- Мікоплазмоз - це умовне найменування запальних процесів з локалізацією переважно в сечостатевій системі, при яких виявляється в ході лабораторних досліджень один або кілька видів мікоплазм при відсутності іншої патогенної флори. 

Мікоплазмоз - досить розповсюджене захворювання, яким частіше хворіють жінки, ніж чоловіки. Близько 50 відсотків жінок є носіями даного збудника.

- Які ж причини виникнення хвороби?

- З усіх відомих науці видів мікоплазм патогенними для людини є Mycoplasma pneumoniae, що викликає респіраторний мікоплазмоз, M. arthritidis, що вражає суглоби, а також група генітальних мікоплазм, що вражають сечостатеву систему - M. genitalium, M. hominis, Ureaplasmaurealyticum і M. fermentans. 

Слід зазначити, що мікоплазми є умовно патогенною флорою для людини, тобто вони здатні викликати захворювання, однак, також можуть виявлятися й у здорових людей. Зараження може відбуватися статевим шляхом (у тому числі орально-генітальним), під час пологів від хворої матері дитині, а також не виключається контактно-побутовий шлях передачі інфекції (однак він відзначається значно рідше). Інкубаційний період може коливатися від декількох днів до декількох тижнів (частіше 10-20 днів).

- Які ж симптоми прояву хвороби слід зазначити?

- Клінічні прояви різноманітні й залежать від статі хворого, шляхи зараження й нозології, викликаної даним збудником. Мікоплазми можуть провокувати виникнення наступних захворювань: фарингіт, бактеріальний вагіноз, передчасне переривання вагітності, запальні захворювання малого таза, післяпологовий ендометрит, післяпологову й післяабортну лихоманку, неонатальну інфекцію, цервіцит, негонококовий уретрит, пієлонефрит. Також при відсутності розгорнутої клінічної картини виділяють безсимптомне носійство. 

У жінок клінічними симптомами є наступні: це - набряклість і гіперемія в області уретри, печіння, сверблячка і хворобливість в області уретри та зовнішніх статевих органів, незначні слизові або слизово-гнійні виділення з піхви або уретри. До симптомів мікоплазмозу у жінок слід віднести й безплідність, хоча до нього приводять і інші причини. Іноді при менструації виникають важкість і біль унизу живота, а також у попереку. 

У чоловіків як симптоми мікоплазмозу відзначаються - періодичні хворобливі відчуття в області таза, у паху, у промежині, в області яєчок незначні виділення, що з'являються періодично, з уретри (наприклад, після сечовипускання або акту дефекації). У хворого виникають скарги, характерні для простатиту, іноді виникає помірна хворобливість, сверблячка в області уретри.

- Як проводиться діагностика мікоплазмозу?

- Діагностують мікоплазмози, в основному, венерологи, гінекологи й урологи. Враховуючи шляхи передачі даної інфекції та умовну патогенність, у діагностичний пошук мають бути включені й інші збудники захворювань, що передаються статевим шляхом (для виключення інших причин). 

Для лабораторного дослідження використовують сечу, зіскрібки з шийки матки й уретри. Для діагностики використовую наступні методи: бактеріологічний метод (посів на штучні живильні середовища), ІФА (імуноферментний аналіз), ПІФ (метод прямої імунофлюоресценції - заснований на зв'язуванні антигенів мікоплазми з міченими антитілами). Також застосовується полімеразна ланцюгова реакція, заснована на визначенні ділянок ДНК патогенного мікроорганізму.

- Які види захворювання виділяють сьогодні фахівці?

- За клінічним перебігом виділяють: свіжий урогенітальний мікоплазмоз; гострий мікоплазмоз; підгострий; уповільнений мікоплазмоз; хронічний урогенітальний мікоплазмоз і, нарешті, безсимптомне носійство. Залежно від локалізації запального процесу виділяють: уретрит, цервіцит, вагініт, ендометрит, сальпінгіт, фарингіт.

- Що слід робити і як діяти пацієнту?

- З появою вищеописаних симптомів рекомендується негайно звернутися до фахівця і пройти обстеження.

- Чи завжди є потрібним лікування мікоплазми?

- При виявленні мікоплазм у клінічно здорових людей лікування не потрібне. У медикаментозній же терапії застосовують антибіотики (фторхінолонм, макроліди, тетрацикліни) протягом 1-2 тижнів, антимікотичні лікарські засоби (флуконазол, ітраконазол), ензимні препарати та препарати метронідазолового ряду. Призначаються також адаптогени, імуностимулятори й інтерферони (генферон та інші). Ефективність лікування оцінюють через 1 - 1,5 місяці.

- Чи можливі ускладнення?

- При несвоєчасному лікуванні можуть виникати - простатит, уретрит, що приводять до безплідності внаслідок зниження сперматогенезу й рухливості сперматозоїдів. У жінок мікоплазми можуть викликати пієлонефрит, сальпінгіт та інші запальні процеси, що сприяють розвитку спаєчного процесу в маткових трубах, що підвищує ризик позаматкової вагітності та безплідності. При вагітності інфікування мікоплазмою небезпечно тим, що може стати причиною патології плода.

- Чи можна говорити про специфічну профілактику мікоплазмозу?

- Специфічної профілактики не існує, однак, можна зменшити ризик інфікування виключенням можливості незахищених статевих актів, частої зміни статевих партнерів. Також слід періодично проходити профілактичне обстеження.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 322 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Також у розділі «Коментар фахівця»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...