Перелом хребта у дітей
Хто в дитинстві не стрибав з даху сараю або голуб'ятні у дворі, той не був маленьким і юним, був від народження старим! На жаль, як виявилося, такі експерименти чреваті неприємностями, серед яких - компресійний перелом. Щоб краще розібратися із цією проблемою, ми вирішили розпитати фахівця. Що ж таке компресійний перелом і як з ним боротися? Отже, на наші питання відповідає лікар-травматолог Василь Якович Рязанов.
- Що таке компресійний перелом хребта?
- Слід зазначити, що перелом хребта зустрічається у дітей (переважно у віці 10-15 років) усе частіше й частіше. Сам же КП - це ушкодження кісткових структур (хребців), м'яких тканин (міжхребетних дисків, м'язів, зв'язок, спинного мозку), кровоносних судин, нервових утворень, що приводить до порушення опорної, рухової, захисної, амортизаційної, балансувальної функцій хребта.
- Що ж приводить до переломів хребта?
- У більшості випадків до перелому хребта у дитини приводить падіння з висоти (гойдалки, дерева, даху), пірнання у водойму, падіння на спину під час стрибків або бігу, форсоване згинання хребта при перекидах або боротьбі, обрушення ваги на надпліччя або голову, ДТП, нарешті.
При цьому внаслідок різкого захисного скорочення м'язів-згиначів спини створюється значне навантаження на передній відділ хребта, що перевищує межу фізіологічного згинання, що й приводить до клиноподібної компресії. У випадку падіння вниз головою страждає шийний і верхньогрудний відділи хребта, а при приземленні на спину, ноги або сідниці - нижньогрудні та поперекові хребці.
- Які саме види переломів хребта частіше зустрічаються у дітей і підлітків?
- За характером травми у дітей розрізняють переломи тіл хребців (компресійні, роздроблені, осколкові), ізольовані переломи дужок, поперечних, остистих і суглобних відростків хребців.
Найбільше ж частим видом травми хребта в дитячому віці є компресійні клиноподібні переломи тіл хребців. Механізм травми пов'язаний з різким згинанням тулуба дитини вперед, здавлюванням (компресією) і зплющенням губчатої тканини тіла хребця, у результаті чого хребець приймає форму клина з вершиною, зверненою вперед.
Ступінь компресії визначається величиною прикладеної сили, швидкістю її впливу, умовами захисту в момент одержання травми, вихідним станом губчатої тканини тіла хребця. Залежно від виразності деформації хребців компресійний перелом хребта у дітей може мати 3 ступеня. При 1 ступені висота тіла хребця зменшується менш чим на 1/3, при 2 ступені - на ?, а при 3 ступені - визначається деформація тіла хребця більш ніж на 50 відсотків. Як правило, переломи хребта 1 ступеня у дітей є стабільними, 2 же і 3 ступеня - нестабільними, тобто супроводжуються патологічною рухливістю хребців.
- Які симптоми свідчать про перелом хребта?
- При переломі шийного відділу хребта у дітей виникає локальний біль в області перелому, змушений нахил голови, напруга м'язів шиї, обмеження і хворобливість нахилу й обертових рухів голови. У дітей з переломом грудного відділу хребта відзначається посттравматичне апное - короткочасна затримка або ускладнення дихання в момент одержання травми. Місцеві симптоми характеризуються локальною хворобливістю, що підсилюється при рухах і при пальпації хребців, обмеженням рухливості хребта різного ступеня. Для переломів у нижньогрудному і поперековому відділах хребта у дітей типова напруга передньої черевної стінки, болі в животі, що оперізують («неправильний перитоніт»).
При огляді місця перелому визначається локальний набряк, припухлість і синець м'яких тканин, згладження фізіологічних вигинів, деформація того або іншого відділу хребта, симптом «віжок» (напруга паравертебральних м'язів). Спроби згинання голови й тулуба, піднімання нижньої кінцівки викликають біль в області травмованих хребців.
При ускладнених переломах хребта у дітей, у випадку здавлення спинного мозку і розвитку компресійної мієлопатії, може настати тетра-, параплегія (або парез), розлад функції тазових органів (дефекації й сечовипускання).
Віддаленим наслідком перелому може служити сегментарна нестабільність хребта у дитини, що проявляється труднощами й болем при виконанні звичайних рухів, розвитком посттравматичного остеохондрозу, міжхребетної грижі. Внаслідок перелому грудного відділу хребта у дітей може сформуватися патологічний грудний кіфоз (горб) або кіфосколіоз, що приводить до деформації грудної клітини, порушення функції легенів і серця.
- Як проводиться діагностика цього перелому?
- Перелом хребта у дітей діагностується дитячим травматологом з урахуванням анамнезу й обставин травми, даних огляду й інструментального підтвердження. У першу чергу постраждалій дитині виконується рентгенографія хребта, де на бічних спонділограмах визначається зниження висоти тіла ушкодженого хребця різного ступеня. Для уточнення діагнозу перелому хребта у дітей можуть використовуватися додаткові методи: КТ або МРТ хребта, сцинтиграфія, електроміографія.
У диференційно-діагностичному плані важливо відрізняти перелом хребта у дітей від уроджених клиноподібних хребців, юнацького апофізита та деяких інших аномалій розвитку хребта. Для виявлення супутніх травм постраждалій дитині можуть бути необхідні консультації дитячого невролога та нейрохірурга, торакального хірурга, загального хірурга. Можуть знадобитися рентгенографія черепа, органів грудної клітини і черевної порожнини, рентгенівська денситометрія, УЗД органів черевної порожнини та інші дослідження.
- Як же проводиться лікування перелому хребта у дітей?
- Перша допомога дітям з можливим переломом хребта на дошпитальному етапі полягає в адекватному знеболюванні, фіксації ушкодженої ділянки тіла і терміновому транспортуванню в лікарню в горизонтальному положенні на рівній твердій поверхні.
Лікування неускладнених переломів хребта проводиться функціональним методом. Він включає раннє і повне розвантаження переднього відділу хребта, що попереджає подальшу деформацію хребців і здавлювання спинного мозку. Це досягається шляхом витягування за пахвові ямки на кільцях Дельбе або за голову за допомогою петлі Гліссона. Одночасно здійснюється реклінація тіл хребців, для чого під область шийного й поперекового лордозів підкладаються невеликі валики або мішечки з піском.
Основу функціонального методу лікування переломів хребта у дітей становить ЛФК (лікувальна фізкультура), яка спочатку проводиться в положенні лежачи, а потім з осьовим навантаженням на хребет. З перших днів після перелому хребта дітям призначаються дихальні вправи, масаж кінцівок, фізіотерапевтичне лікування (електрофорез, діадинамотерапія, УВЧ, УФО, озокеритові й парафінові аплікації). Переведення дитини у вертикальне положення (вертикалізація) здійснюється в спеціальному реклінуючому корсеті.
Строки обмеження рухового режиму, носіння корсета і занять ЛФК індивідуальні в кожному випадку і диктуються важкістю травми й даними контрольної рентгенографії. У середньому дозована ходьба дозволяється через 2 місяці, а сидіння - через 4 місяці після перелому шийного або грудного відділу хребта у дітей (при переломі поперекового відділу - через 4 і 8 місяців відповідно).
При ускладнених переломах хребта у дітей може знадобитися проведення хірургічного лікування: черезшкірної вертебропластики, кіфопластики, фіксації хребта, декомпресії нервових структур і так далі. Після операції також проводиться ЛФК, масаж м'язів спини, фізіотерапевтичне лікування.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 2619 |
© Газета Домовик 2012-2023