Нейродерміт: що це? Як позбутися неприємного захворювання

29 квітня 2015

Нейродермітом називається хронічне шкірне захворювання, що проявляється висипаннями та сильною сверблячкою. Як стверджують медики, у походженні нейродерміту величезне значення мають не тільки алергізація організму, але й різні розлади функцій нервової системи. Часто характерна алергійна висипка з'являється на нервовому ґрунті. Щоб розібратися в проблемі більш докладно ми звернулися за допомогою до фахівця - кандидата медичних наук Галини Гірняк.

- Нейродерміт зустрічається у всіх країнах світу, вражаючи людей будь-якої статі та віку. Але все-таки частіше схильність до формування цієї шкірної патології мають жінки й жителі великих міст. 

В останні роки відзначається неухильний ріст захворюваності, що пояснюється погіршенням екології, величезною поширеністю синтетичних матеріалів для пошиття одягу, відмовою від грудного вигодовування та іншими факторами.

- Так які саме причини викликають розвиток нейродерміту?

- Механізми, що приводять до формування нейродерміту, можуть бути різними. Зокрема, спровокувати нейродерміт можуть наступні фактори: генетична схильність (доведено, що якщо нейродермітом страждають обидва батьки, то ймовірність розвитку даної нашкірної хвороби у нащадків досягає 81 відсотки), порушення діяльності центральної нервової системи (емоційна лабільність, відчуття тривоги, пригніченість настрою, депресії), вегето-судинна дистонія, нейроендокринні хвороби, захворювання шлунково-кишкового тракту, інтоксикації (хронічні отруєння шкідливими речовинами) і погана екологія.

Нейродерміт - це захворювання, у яке залучаються нервова та імунна системи. У розвитку нейродерміту величезну роль грає підвищена чутливість організму хворого до будь-яких факторів навколишнього середовища (алергенів). Мова йде про антибіотики, латекс, синтетичні волокна, вовну тварин та деякі продукти харчування.

- Як здійснюється діагностика нейродерміту?

- Діагностика нейродерміту, як правило, не викликає особливих труднощів. Вона ґрунтується на огляді хворого, наявності в нього характерних скарг. Додаткову допомогу в точному встановленні діагнозу здійснюють - скрупульозно зібрана історія хвороби й результати лабораторних досліджень (імунологічних, біохімічних, клінічних). Підвищений рівень певних клітин (еозинофілів) у крові хворого є непрямим підтвердженням діагнозу.

- Як проявляється захворювання?

- Нейродерміт проявляється поразкою різних за площею ділянок тіла. Залежно від розміщення вогнищ висипань розрізняють: обмежений, розповсюджений і дифузійний нейродерміт. При обмеженому нейродерміті висипання відзначаються на маленьких ділянках шкірного покриву й супроводжуються сильною сверблячкою. Зазвичай шкіра особливо дуже сильно чешеться вночі, позбавляючи хворих нормального сну. 

При розповсюдженому нейродерміті площа висипань набагато більша. Значну проблему становить дифузійний нейродерміт, при якому вогнища поразки можуть бути поширені по всьому тілу.

- Якими бувають наслідки нейродерміту?

- У хворих цією недугою часто спостерігається приєднання вторинної інфекції. Це пов'язане з тим, що розчісуючи уражені ділянки шкіри, хворі мимоволі травмують їх, порушуючи тим самим цілісність шкірного покриву та створюючи своєрідні «ворота» для проникнення в організм різних хвороботворних мікроорганізмів. На фоні нейродерміту часто відзначаються фурункули, карбункули, флегмони та інші прояви гнійної інфекції.

Ще одним ускладненням нейродерміту є розвиток герпетиформної екземи Капоші. Вона викликається вірусом герпеса і зазвичай зустрічається у дітей, що страждають нейродермітом. У випадку екземи Капоші у дитини швидко підвищується температура до високих цифр, загальний стан різко погіршується. Потім на шкірі починають з'являтися дрібні пухирці з мутним або кров'янистим вмістом. Герпетиформна екзема Капоші настільки небезпечна, що в багатьох випадках викликає смерть хворого. Тому при перших проявах захворювання хворого варто госпіталізувати.

На фоні нейродерміту часом розвивається «атопічна катаракта». Зазвичай вона характерна для хворих молодого віку і приводить до помутніння кришталика ока. На щастя, вона зустрічається досить рідко.

- Як проводиться лікування цього захворювання?

- Лікування нейродерміту має бути спрямованим на корекцію факторів, які привели до формування захворювання, полегшення стану хворого й досягнення стійкого поліпшення перебігу захворювання.

Хворим слід дотримуватися певних правил. Треба виключити зі свого раціону продукти-алергени (шоколад, копченості, маринади, яйця, цитрусові, бобові, міцні м'ясні бульйони, незбиране молоко, пряності). У приміщенні потрібно виконувати щоденне вологе прибирання та відмовитися від килимів. Хворим з нейродермітом не варто тримати вдома квітучі рослини й акваріуми. Якщо буде встановлено, що алергеном є вовна свійської тварини, то з вихованцем краще розстатися. 

Хворим також рекомендується носіння зручного й вільного одягу. Варто уникати одягу, виготовленого із синтетичних тканин. Також велике значення для успішного лікування нейродерміту та профілактики його наступних загострень має правильний режим дня. Сон має бути повноцінним. Необхідно за можливістю уникати стресових ситуацій. 

Для зменшення невротичних реакцій при лікуванні нейродерміту використовують екстракт валеріани і настоянку кореня півонії. При сильно вираженому стані емоційної напруги або наявності проявів депресії лікар може призначити препарати, що належать до групи антидепресантів.

До того ж необхідно завзято лікувати захворювання шлунково-кишкового тракту, які сприяють формуванню нейродерміту. Звичайно, лікування має проводитися під контролем лікаря-гастроентеролога.

- А що можна порадити відносно прийому антигістамінних засобів?

 - Антигістаміни зменшують прояв алергійної реакції, знижують сверблячку, набряклість шкіри. Варто враховувати, що ці препарати здатні викликати у хворих сонливість, загальмованість, знижувати швидкість реакції. При загостренні нейродерміту вводять розчин тіосульфату натрію або хлористого кальцію, можливе й ін'єкційне введення антигістамінів.

При розвитку гнійних ускладнень при нейродерміті призначають лікування антибіотиками. Втім безконтрольно приймати ці лікарські засоби не можна, оскільки вони здатні викликати серйозні побічні ефекти (алергійні реакції, дисбактеріоз, порушення клітинного складу крові.)

Місцеве лікування нейродерміту полягає в застосуванні спеціальних паст, примочок, мазей, що виконують протиалергійну, протизапальну і ранозагоюючу дію. Добре допомагають ванни з відваром череди, дубової кори та ромашки. Після водних процедур суху шкіру необхідно змазувати жирними живильними оліями, переважно маслиновою. Також застосовують мазі з нафталаном, дьогтем, сіркою, іхтіолом, які володіють кератопластичним ефектом. На окремі уражені вогнища накладають мазі з кортикостероїдними препаратами ("Синалар", "Локакортен", "Флуценар", "Фторокорт" та ін.). Якщо є вторинна інфекція, то застосовують мазі "Оксикорт", "Геокортон", "Локакортен Н" та ін.

Існують і немедикаментозні методики для лікування нейродерміту. Це - плазмаферез, гемосорбція. Доведений також сприятливий вплив на перебіг хвороби лазерної терапії. У багатьох випадках діючим є санаторно-курортне лікування, особливо на мінеральних і грязьових курортах. З фізіотерапевтичних засобів рекомендуються радонові і сірководневі ванни, опромінення ультрафіолетовими променями.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 1400 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Також у розділі «Коментар фахівця»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...