Осінній посів сидератів

25 вересня 2020

Бич починаючих дачників – швидке зниження структури й родючості ґрунту. Морква й буряк стають несмачними, томати все частіше хворіють і знижують урожай і якість плодів, цибуля узимку загниває і так далі.

Відбувається це тому, що недотримання агротехніки:

- збіднює ґрунт живильними речовинами через винос тих самих елементів культурою, яка тривалий час вирощується на одному місці;

- сприяє накопиченню шкідників і хвороб, що вражають не окрему культуру, а сімейство в цілому (пасльонові, капустяні й інші);

- різко руйнує органіку ґрунту і його структуру при систематичному спалюванні рослинних залишків. Зниження органіки веде до того, що ґрунт стає піщаним.

ОСІННІ СИДЕРАТИ НА ГРЯДЦІ

Щоб зберегти високі врожаї овочевої продукції, городники починають посилено застосовувати добрива (часто тільки мінеральні), гербіциди, інсектициди й інші хімічні речовини. Але вони лише тимчасово збільшують ефективну родючість ґрунту, знижуючи природне й продовжуючи негативно впливати на її структуру.

Щоб зупинити процес руйнування природної ґрунтової родючості, необхідно відновлювати й постійно збільшувати в ґрунті кількість органіки. 

Досягти цього можна наступними агротехнічними заходами:

- перейти на оброблення культур із застосуванням постійного мульчування ґрунту рослинними залишками. Для мульчування застосовувати здорові свіжі залишки рослинних культур і бур’янів (бажано не запліднених), солому, листя, що обпало, перегній, компост;

- під осіннє скопування систематично вносити гній (свіжий і напівперепрілий), перегній, біогумус, отриманий за допомогою ЕМ-Технології, вермікультури й іншими способами.

Останнім часом усе активніше в агротехнічні заходи впроваджується технологія сидератів, здатна за короткий період поліпшити структуру, якість і родючість ґрунту, у тому числі природне й значно підвищити кількості органіки в ґрунті.

РОЛЬ СИДЕРАТІВ У РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ

Сидеральні культури зарекомендували себе як ефективні екологічно чисті добрива. Їх називають ще зеленими добривами. В органічному землеробстві посів сидератів найефективніший і мало витратний засіб відновлення ґрунтової родючості.

Сидерати – це окремі культури або суміш рослин, як правило, однолітні, що розбудовують потужну кореневу систему, й надземну зелену масу, що швидко відростає. Коренева система сидератів розпушує ґрунт, особливо важкого складу (суглинні чорноземи), постачає більшою кількістю органічних залишків, а надземна маса слугує гарним снігозатримувачем, після скошування використовується як мульча або зашпаровується в ґрунт як зелене добриво.

Сидерати використовують:

- для розпушення ґрунту (жито, овес, рапс, гірчиця й ін.);

- для дезінфекції ґрунту від парші, гнилизни, дротянки (суміш сидеральних культур редька+рапс+гірчиця з додаванням календули, чорнобривців, вівса);

- підвищення родючості й розпушення ґрунтів, що спливаються (буркун, люцерна, вика, вико-вівсяна суміш, вика з житом, гірчиця з бобовими);

- для одержання мульчі (люцерна, вика, фацелія й інші сидеральні культури);

- захисту від весняних поворотних похолодань (будь-які холодостійкі сидерати);

- з метою захисту від шкідників у вигляді сумішей квітучих рослин (чорнобривці, календула, люпин, фацелія). Їх змішаний запах відганяє шкідників.

ПІДЗИМОВИЙ ПОСІВ СИДЕРАТІВ

Сидерати сіють у різні періоди: навесні, улітку, ранньою осінню й під зиму. Важливо не допустити дозрівання сидератів, тому що після цього вони можуть перейти в групу бур’янистих рослин. Гарний ефект забезпечує їхнє скошування при висоті надземної маси 20-30 см або в період бутонізації.

Посів під зиму сидератів має ряд переваг:

- звільняє час при посіві й посадці ранніх городніх культур навесні (рання капуста, морква, рання картопля й інші);

- подовжує строк знаходження сидератів у ґрунті (до травня), що служить його кращому розпушенню кореневою системою рослин, додатковому звільненню мінеральних солей, необхідних для пізніх культур сівозміни;

- багата зелена маса служить гарними кулісами від палючого весняного сонця й поворотних холодів, а після скошування ще й покривною мульчею.

ТЕХНОЛОГІЯ ПІДЗИМОВОГО ПОСІВУ СИДЕРАТІВ

Залежно від крупності посівного матеріалу сидерати при посіві заглиблюють на 2-4 см. Сіють густо. Чим густіше, тем краще. Підзимовий посів проводять частіше врозкид при суцільному посіві й рядовим способом у борозенки, які розташовують між майбутніми рядами культури.

Підзимовий посів сидератів здійснюють після остаточного збирання культури. Грядку, що звільнилася ретельно очищають від хворого бадилля й бур’янів. Якщо ґрунт сильно збіднений, вносять нітроамофоску або фосфорно-калійні добрива з розрахунку 30-40 г/кв. м. При необхідності перекопують на 20-25 см. При веденні городництва без перекопування ґрунту, ділянку очищають від бур’янів поверхневою обробкою.

Якщо ґрунт дуже сухий у шарі 5-10 см, проводять полив перед висівом сидератів.

Після культури, що збирається рано, сидерати висівають двічі. Перший посів - осінній - проводять у серпні культурами з коротким періодом розвитку (боби, горох, ячмінь і інші). Надземну масу скошують при висоті 20-25 см. Скошена зелена маса поверхово зашпаровується в ґрунт, де до настання холодів устигає розкластися. Розкладання молодої зеленої маси звільняє достатню кількість мінеральних солей і одночасно збагачує ґрунт органічною речовиною.

Підзимовий, другий посів для культур, що рано збирають, і основний для пізніх, проводять озимими сидератами в 2-3 декаді вересня-перший декаді жовтня (буркун, вика, озиме жито й інші). Сидерати встигають до зимових холодів розвити гарну кореневу систему й з достатньою кількістю листя надземну масу висотою 5-10 і більш см. Іноді при пізньому посіві культура не встигає сформувати восени надземну масу. Вона дуже швидко відросте навесні. Восени надземна маса, що сформувалася, служить для накопичення снігу в зимовий період, захищає від вітрової ерозії, а навесні сидерат, що розрісся, перешкоджає випаровуванню вологи, підтримуючи ґрунт у вологому стані.

Навесні до посадки або посіву основних культур озимий сидерат при суцільному посіві заорюють у ґрунт. Дуже важливо при закладенні сидератів у ґрунт, не перенаситити останній зеленою масою. На кислих, збіднених корисною мікрофлорою ґрунтах зелена маса не зможе вчасно переробитися корисною мікрофлорою. Рослинні залишки закиснуть і почнуть гнити в ґрунті (відчувається по гнильному заходу). На таких ґрунтах краще частину скошеної надземної маси скласти для компостування, а іншу закрити в ґрунт.

Доцільніше при суцільному посіві сидерата надземну масу скосити й залишити на поверхні ґрунту. Укритий мульчею ґрунт створить умови для більш швидкого розкладання коренів у ґрунті. Через 2-4 тижні можна висаджувати або висівати ранні культури.

При рядовому (кулісному) посіві навесні підрізають надземну масу, скидають у міжряддя, дрібно зашпаровують у ґрунт і через 2-3 тижні висаджують або висівають у ці міжряддя основні городні культури.

СИДЕРАЛЬНІ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ПІДЗИМОВИХ ПОСІВІВ

Вибір сидеральних рослин або сумішей залежить від якісних показників ґрунту й основної культури в городньому культурообігові. При доборі сидеральних культур не можна висівати сидерат одного сімейства з основною культурою. Приміром, використовувати із капустяних суріпицю або рапс як сидерат під капусту (теж із сімейства капустяних).

Необхідно заздалегідь підібрати сидеральні культури відповідно їхньому впливу на ґрунт і основну культуру.

Для картоплі, томатів, огірків, кабачків, баклажанів, солодкого перцю гарними сидератами й попередниками є жито, овес, люпин, олійна редька, гірчиця, серадела, буркун.

Для буряка, моркви, квасолі кращими є гірчиця, суріпиця, редька олійна, рапс, горох, вика. Вони сприяють розпушенню важких ґрунтів, що спливаються, придушенню бур’янистої рослинності. Забезпечують рослини достатньою кількістю живильних речовин з маси сидератів, що мінералізуються.

У групу сидератів, що захищають ґрунт від вірусно-бактеріальних гнилизн і деяких шкідників входить вико-вівсяна суміш, рапс, бобові, фацелія, райграс однолітній. Вони гарні розпушувачі щільних ґрунтів і чудові попередники для гарбузових (кабачки, огірки, гарбуз) і пасльонових культур (томати, перець солодкий, баклажани).

Ефективно оздоровлюється ґрунт від дротянки й нематоди при використанні таких сидеральних культур як гірчиця, олійна редька, календула, красоля.

На ґрунтах, що втратили свою структуру, і ділянках з ерозійними процесами гарні результати забезпечують будь-які культури сімейства капустяних, що формують глибоку розгалужену кореневу систему (фацелія, суріпиця, рапс, редька, гірчиця). Одночасно вони гарні попередники для картоплі, кукурудзи, озимих.

На ґрунтах, збіднених органікою, що потребують підвищеної кількості азоту й, живильних елементів, кращими сидератами є культури сімейства бобових (вика, люцерна, горох, кормові боби), капустяних (озимий рапс, озима суріпиця), злакових (жито, овес). 

Перераховані вище культури ні в якій мірі не обмежують використання інших культур або їх сумішей як сидератів. Головне – визначити пріоритетне завдання при введенні сидератів у сівозміну городніх культур.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 632 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Схожі статті

Також у розділі «Сад-город»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс