Редиска - перший весняний овоч

20 березня 2020

Редиска – це овоч, який першим навесні з’являється у продажу. Особливий пікантний смак і приємний аромат коренеплоду надають гірчичні олії, що містяться у ньому. Щоб отримувати редиску з теплиці, потрібно знати не тільки технологію вирощування, але й особливості цієї культури.

РІЗНОМАНІТТЯ СОРТІВ

Редиска є однорічною рослиною, за біологічною класифікацією належить до роду Редька, який, у свою чергу, належить до родини Капустяні. Культура холодостійка і буде рости навіть за невисоких плюсових температур. У листках рослин відбувається фотосинтез, тому їх стан безпосередньо впливає на формування підземної частини.

За походженням розрізняють європейську, японську та китайську групи сортів. Коренеплоди редиски бувають різної конфігурації і різного кольору. Найбільш часто розводять різновиди з округлою або циліндричною (подовженою) формою рожевого або червоно-рожевого кольору. Існують і незвичайні забарвлення – білий, жовтий, фіолетовий.

Вибір сортів для посадки – найпростіша справа, тут все залежить від власних бажань. Гібриди характеризуються підвищеною врожайністю і більшою стійкістю до захворювань. Сортові різновиди мають більш приємні смакові якості.

Отримувати врожай редиски в теплиці можна з березня і впродовж усього сезону – аж до листопада. Сорти характеризуються періодом достигання: скоростиглі (до 25 діб), середні (35 діб) та пізні (до 45 діб). Можна вирощувати один сорт, тоді для безперебійного постачання до столу необхідно кожні два тижні підсівати нове насіння.

В Україні зареєстровано 78 сортів і гібридів редиски вітчизняної та іноземної селекції для відкритого і захищеного ґрунту, з них 28 – вітчизняні.

На особливу увагу заслуговують ультраранні універсальні сорти і гібриди: Крімсон, Богиня, Базис, Сора, Мереф’яночка, Ера, Сакса, Ксенія, Французький сніданок, Ясочка, Ілка, Сора, Покер, Рудольф, Джолі, Ред Кристал, Кларія, Хелена, Прада F1, Рондар F1, Валері F1, Ірен F1, Селеста F1, Ровер F1, Дієго F1, Дабел F1 та інші.

Голландські гібриди Ірен F1, Валері F1 і Селеста F1 характеризуються округлими плодами яскраво-червоного кольору, призначені для тепличного розведення, добре розвиваються в умовах з недостатньою освітленістю, дозрівають на 25–30 день після сівби, добре адаптовані до стресових умов вирощування та значних перепадів температур, дуже швидко формують товарні округлі коренеплоди діаметром 4 см, коренеплоди щільні, вирівняні, не схильні до утворення пустот і розтріскування.

Звичайно, неперевершеними за смаковими якостями є сорти вітчизняної селекції Богиня, Базис, Ксенія, Ясочка. Вони характеризуються білим соковитим ніжним м’якушем, рожево-червоним коренеплодом. Сорти стійкі до стеблування, дружно формують урожай. Коренеплоди щільні, вирівняні, довго не дрябліють, не втрачають колір після миття.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ

Розводити редиску у теплиці нескладно, рослина не вважається примхливою, невибаглива до умов вирощування. Основні проблеми, з якими стикаються овочівники у процесі вирощування, це рихлість коренеплодів, гіркота, утворення квітконосів до збирання врожаю. Всі проблеми вирішуються правильним вибором сортів і дотриманням технології вирощування.

ПІДГОТОВКА ҐРУНТУ

Всі роботи з вирощування редиски у теплиці починаються з підготовки ґрунту. Його обробляють двічі: восени і ранньою весною. У жовтні перекопують на невелику (10–15 см) глибину, розпушують і вносять перегній приблизно 1–2 тонни на сотку або нітроамофоску 5–10 кг. Під час розвитку рослин необхідно використовувати тільки мінеральні добрива. Гноєм редиску не підживлюють, оскільки це призводить до утворення безформних коренеплодів.

Редиска добре росте на землях, де попередниками були помідори, огірки, картопля, цибуля або бобові. Після капусти і редьки вирощувати її не рекомендується, оскільки є великий ризик ураження слизовим бактеріозом і борошнистою росою.

До складу ґрунтів редиска невибаглива, але рослини люблять пухкі ґрунти з рН 5,5–7,0. Дуже кислу землю вапнують, щоб рослини не захворіли. На важких ґрунтах редиска відчуває себе непогано, але швидко дає квітконоси, що призводить до того, що коренеплід стає несмачним або взагалі неїстівним.

СІВБА НАСІННЯ

Редиска вважається холодостійким овочем, має короткий термін вегетації. Висівають нассіння відразу ж на грядки. Після весняного внесення добрив розпушують землю і готують борозни або  луночки. При вирощуванні рядами борозенки закладають на відстані 10–15 см одна від одної. Більш професійний метод – використання маркерів: редиску садять за схемою 5 на 5 см, 6 см на 6 см і так далі. Лунки і траншеї проливають водою, злегка просипають золою, яка є джерелом калію і мікроелементів.

Оптимальною є рядкова схема з відстанню між рядами 10–12 см і між насінням в ряду 4–5 см. Це дозволяє оптимізувати доступ світла до коренеплодів і сприяє більш швидкому наростанню.

Для того, щоб насіння швидше проклюнулося, його замочують на кілька годин у теплій воді. краще віддавати перевагу натуральним і біологічним препаратам, наприклад, “Циркон” або “Епін” показують хороші результати.

Після обробки насінини злегка просушують, акуратно укладають у борозенки, витримуючи відстань 2–3 см між ними. Глибина загортання насіння 0,5–1 см. Зверху засипають ґрунтом і злегка ущільнюють. Посадку корисно замульчувати шаром торфу.

Роботи починають у першій декаді березня, коли грунт вже достатньо прогрівся (температура не менше 0–3°С).

УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ

Для проростання насіння потрібна температура повітря від 15°С, тому грядки з редискою спочатку накривають плівкою. Шар торфу і плівка забезпечують необхідний температурний режим (18–20°С). Після появи сходів плівкове покриття знімають, посадку розпушують і підтримують у вологому стані. Зняття укриття призводить до зниження температури, що дуже добре для рослин. Для того, щоб редиска не витягувалась, оптимальна температура повітря у теплиці повинна бути 7-9°С. Паростки здатні витримувати заморозки до –4°С. надалі в теплиці не рекомендується підвищення температури вище 16°С.

Культура погано сприймає загущені посіви, тому необхідне проріджування, особливо у випадках, коли насіння висівали не точково за схемою, а в рядок. Відстань між сіянцями залишають 2–5 см, щоб рослини не давали передчасне цвітіння, а коренеплоди не стали рихлими.

Основною причиною "мишачих хвостів" у ридиски є недостатнє зволоження поверхневого шару ґрунту у період сходів рослини, що стимулює кореневу систему просуватись у пошуку вологи у глибші шари ґрунту.

ДОГЛЯД ЗА ГРЯДКАМИ

Коренеплоди редиски схильні до накопичення нітратів, тому додатково азотними добривами її не підгодовують. А ось полив рослини люблять. Великі коренеплоди і високі смакові якості редиска має, якщо її вирощують за вологості ґрунту 60–65%. Така земля при стисканні в руці спресовується, а при розкриванні долоні легко розпадається. За період від появи паростків до збирання врожаю повинно бути проведено декілька повноцінних поливів, на квадратний метр використовується 10–15 літрів води.

Гібриди добре переносять недостатню освітленість, а ось сортові різновиди можуть розвиватися гірше, хоча, в весняно-літній період редисці цілком вистачає світла.

БОРОТЬБА ЗІ ШКІДНИКАМИ

З профілактичною метою для захисту насаджень від хрестоцвітної блішки, здатної погубити рослини протягом пари діб, проводять припорошення рослин дерев’яною золою, змішаною з вапном і тютюновим пилом. Припорошення роблять раз на тиждень з моменту перших сходів.

Урожай збирають кожні 4-5 діб. Зазвичай віддача відбувається протягом 1–2 тижнів.

Якщо деякі сходи витягнулися, потрібно підсипати землі навколо рослини, тобто підгорнути. Процедуру проводять в період “ліньки” кореня, коли його шкірка розтріскується, і він починає товщати. Присипки і підгортання затримують стрілкування і сприяють утворенню соковитих коренеплодів.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 303 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Також у розділі «Сад-город»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс