До весни!
У листопаді осінь люто суперничає з зимою, і не всякому синоптикові вдається передбачити хід цієї боротьби. Це непростий час як для рослин, так і для їхніх господарів. Особливо складний вибір стоїть перед тими, хто залишає свою фазенду до весни.
Укривати рослини на зиму чи ні? Якщо так, то які? Що гірше - якщо змерзне або якщо випріє? І що ймовірніше?
На ці та інші подібні питання, на жаль, однозначних відповідей не існує. І тут придасться інтуїція, що, до речі, розвивається і вигострюється в процесі накопичення досвіду. Звичайно, за умови, що цей досвід аналізувати і грамотно інтерпретувати.
Отже, приймати рішення доведеться на свій страх і ризик. На щастя, існують орієнтири, які допоможуть вам у цьому.
ЩО БАЖАНО ВКРИТИ?
1. Те, що посаджене восени цього року, особливо пізно – наприкінці жовтня або листопаді. Рослинам ще потрібен час на вкорінення. Засипте ґрунт над корінням рослин товстим, до 20 см, шаром сухого листя з дерев лісових порід - дуба, липи, берези, клена. Під товстою «шубою» з пухкого укривного матеріалу температура ґрунту ще довго не опуститься нижче нуля, і нові корінці встигнуть закріпитися в ньому до настання справжньої зими.
Цибулеві квіти та трав'янисті багатолітники вкриваємо суцільним шаром. Під «ковдру» з листя зручно покласти сітку з великими комірками, щоб навесні можна було зняти все засипання одним махом, не травмуючи проростки граблями. У дерев і чагарників таким же шаром листя замульчуємо пристовбурні кола. При цьому стежте, щоб мульча не торкалася стовбурів. У той же час площу вкриття можна зробити і побільше пристовбурного кола. Кущі, посаджені групою, укриваємо суцільним масивом, тільки не забуваємо при цьому відсунути мульчу від стовбурів.
Що робити, якщо під рукою листя немає? Як варіант - привезти його з найближчого лісу. Інший варіант - використовувати сухий торф, деревну стружку (не тирсу!), ялиновий лапник і т.д. і т.п. При цьому власне листя рослин, що обпало, необхідно з-під них видалити. Інакше ми ризикуємо зростити під укриттям нове покоління шкідників та іншої зарази.
2. Рослини, які за визначенням малостійкі – порівняно теплолюбні або привезені з європейських розплідників.
«Шляхетні» групи троянд - чайногібридні, флорибунда та деякі інші - у середній смузі рекомендується на зиму вкривати. Але, оскільки зими останнім часом не відрізняються стабільністю, існує ризик випрівання вкритих рослин під час відлиги. Якщо немає можливості оперативно провітрювати вкриття, краще його не споруджувати зовсім. Просто підсапайте місце щеплення і закрийте ялиновими гілками - лапником.
НЕ ВІД МОРОЗА, А ВІД СОНЦЯ...
Дорослі рослини, що вже перезимували на своєму місці кілька разів, зазвичай вкриття не вимагають.
Виключення складають екзотичні рослини та хвойні, що мають властивість «підгоряти» навесні. В основному це вертикально зростаючі ялівці та конічні ялини (ялина канадська ‹Conica›). В окремі роки, трапляється, дістається навіть туям. Тут завдання - захистити хвою від яскравих променів весняного сонця, посилених відображенням від поверхні снігу. Для цієї мети найкраще підходить білий нетканий укривний матеріал невеликої щільності - лутрасил, спанбонд тощо.
Для додання стійкості вбиваємо поруч 1-3 кілочки на всю висоту або хоча б на дві третини висоти рослини і огортаємо її крону разом з кілочками.
А РАПТОМ - КРИЖАНИЙ ДОЩ?
Ще одну небезпеку для рослин узимку становить сніг, що налипає на гілки листопадних і лягає важкою шапкою на крону вічнозелених чагарників.
Під його гнітом кущі нахиляються, розвалюються, а буває, що й розламуються.
Щоб запобігти таким ушкодженням, крони кущів потрібно зв'язати. У листопадних, таких як смородина й аґрус, достатньо просто стягнути гілки м'якою товстою мотузкою.
Вічнозеленим і хвойним бажано спорудити каркас з тих же кілків, наприклад, установивши їх шалашиком. Обв'язуємо їх разом з кілками, які не дадуть снігу притиснути рослини до землі.
Під гілки дерев і великих чагарників, у міцності яких є сумніви, ставимо підпірки.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 5441 |
© Газета Домовик 2012-2023