Люди не бажають миритися зі смертю

3 жовтня 2013

Тисячі років тому людина усвідомила обмеженість свого існування. Але при цьому інстинктивно прагнула до довгого життя, до самозбереження.  Щоб розібратися, наскільки сьогодні актуальна проблема довголіття і збереження активності в старості, ми звернулися за допомогою до академіка НАМН України, директору Інституту геронтології Національної академії медичних наук України Владиславу Вікторовичу Безрукову.

- З древніх часів люди шукали способи продовження життя. У різних наукових вченнях протягом століть розроблялися техніки та методики духовного вдосконалювання людини, які повинні наблизити її безсмертя. Такі, наприклад, йогічні техніки, даоські та тантричні практики. У той же час велися алхімічні пошуки еліксиру безсмертя. Цілком ймовірно, у древні часи бажання зрозуміти, що таке старіння, було невіддільним від бажання сповільнити або усунути його.  Учені того часу шукали можливості лікування різних захворювань, у тому числі - і викликаних старінням.

- До чого ж прийшли ваші попередники - геронтологи стародавності?

- Наслідком їхніх пошуків стало розуміння, що людина, яка старіє та вмирає через недосконалість своєї природи, може за допомогою власних зусиль перетворитися на досконалу, богоподібну, безсмертну істоту. 

А для здійснення такої трансформації необхідні комплексні, психофізичні заходи (що називалися внутрішньою алхімією). Під цим малися на увазі спокійне, розмірене життя, медитація, дихальна техніка, низькокалорійна дієта, спеціальні гімнастичні вправи, сексуальна техніка. Ці заходи доповнювалися зовнішньою алхімією, що включала в себе застосування спеціальних речовин, які подовжували життя.  

- З древніми ми розібралися, а як дивляться на проблему безсмертя і продовження людського життя сучасні геронтологи?

- Ми стали багато скромнішими у своїх домаганнях - тепер прийнято вважати, що нормальний людський вік генетично припускає приблизно 120-130 років життя кожному. На 900-літнього біблійного Мусафаїла все-таки варто дивитися як на міфологічну фігуру та не більше того.

- Мабуть, ви краще чим хто інший знаєте, що таке старість?

- Дещо знаю. Якщо говорити спрощено, старість - один з етапів людського життя, на жаль, заключний. А старіння - процес, що приводить до цього етапу.

- Учені розходяться в думках щодо того, коли саме і чому людина починає старіти. А як думаєте ви?

- І правда, думок дуже багато. Дехто думає, що старіння починається після настання етапу зрілості, інші, що воно веде відлік з самого народження людини. Я теж вважаю, що старіння починається з моменту появи на світ. Але рішенням цього питання проблема не вичерпується, тому що відразу починається суперечка про механізми, які цей процес запускають.

- І як далеко наука просунулася в цій суперечці?

- Поки до кінця неясно, чи існують в організмі активні механізми, що приводять до старіння, або ж старіння наступає в результаті випадкового накопичення “поломок”: у молекулах, клітинах, системах і так далі. Втім, існує й цікава тіломірна теорія, що зв'язує старіння з ушкодженнями кінцевих ділянок хромосом (тіломір), які захищають молекулу ДНК від ушкодження. Справа в тому, що з часом ці ділянки “обшарпуються”, у результаті молекула втрачає захист і гине. 

“Будівництво” тіломір здійснюється при участі ферменту тіломерази, активність якої можна штучно підсилювати. Вважалося, що, зберігаючи таким способом тіломіри, можна продовжити життя. Це було підтверджено експериментами на культурі тканин. Але отримані дані далеко не завжди підтверджуються на прикладі всього організму. 

- Чи є в процесі старіння якийсь позитив або все зводиться до руйнування?

- Разом зі старінням в організмі включаються активні процеси протидії йому, так звані механізми антистаріння. І цю боротьбу можна підтримувати або активувати. Ушкодження, наприклад, у молекулах ДНК, у клітинах, тканинах усуваються, відновлюються аналогічно тому, як заростають рани на шкірі.

- Невже твердження про те, що нервові клітини не відновлюються, є невірним?

- Раніше вважалося, що кількість нервових клітин у процесі життя тільки зменшується. Але дослідження показали, що нервова тканина відновлюється, хоча з віком цей процес сповільнюється.

Якщо говорити про механізми антистаріння в головному мозку, то в одному з його відділів - гіпоталамусі - є ядра, відповідальні за позитивні та негативні емоції. Наші досліди на тваринах показали, що регулярне подразнення “позитивної” зони сповільнює процеси старіння. Тому приказка про те, що сміх продовжує життя, має наукову основу. До речі, дослідження показали, що одружені живуть довше, ніж самотні. Правда, цей фактор більшою мірою позитивно впливає на чоловіків, чим на жінок.

- Але через що так відбувається?

- У наш час чоловік найчастіше приходить з роботи додому відпочити, а жінка працює ще й вдома: господарство, догляд за дітьми та інше.

- Інтенсивні психологічні, емоційні та інтелектуальні навантаження в цілому корисні для організму?

- Досить корисні. Душа зобов'язана трудитися. Наприклад, хвороба Альцгеймера розвивається у представників інтелектуальної праці значно пізніше, ніж у тих, чия робота переважно зводиться до фізичних навантажень. Тому я пропагую фізичну та розумову активність, які сприяють здоровому і якісному старінню і взагалі продовжують життя. Ні для кого не секрет, що дозовані фізичні навантаження корисні організму. Однак необхідно пам'ятати, що професійний спорт з його високими досягненнями не належить до факторів довголіття. Причому це стосується не тільки боксерів.

- У свій час учені активно шукали ген смерті. Чи вдалося щось знайти?

- На жаль. Старіння - складний багаторівневий і багатокомпонентний процес, що регулюється всілякими генами. Тому шукати ліки із впливом на якусь одну крапку в організмі безперспективно. До того ж наукою доведено, що здоров'я людини на 20 відсотків залежить від спадковості, на 20 - від навколишнього середовища, на 50 відсотків - від способу життя і лише на 10 - від охорони здоров'я.

- Нині в наукових колах циркулює теорія, відповідно до якої старість - це програма, яку можна скасувати.

- Є різні теорії, і у кожної з них свої докази. У цьому випадку мова йде про те, що кисень, вступаючи в реакцію з різними речовинами, виробляє вільні радикали, отруюючи ними не тільки мітохондрії, але й самі клітини. У цьому випадку порятунок бачиться в антиоксидантах. Але справа в тому, що вільні радикали в певних дозах необхідні організму для нормального функціонування. До речі, так само як і холестерин, з яким усі кинулися було боротися. В одному закордонному військовому госпіталі проводилися дослідження, які показали, що поранені з підвищеним вмістом холестерину в крові виживали набагато частіше, ніж ті, у кого він було зниженим. Якщо повернутися до антиоксидантів, то багато які з них ефективні. До речі, Московському Інституту фізико-хімічної біології при МДУ вдалося синтезувати такий, котрий на 20-30 відсотків продовжує життя. Але, поки не зрозуміло, за рахунок чого це відбувається.

- А як не тільки прожити подовше, але й зберегти активність, щоб старість була в радість?

- Якщо говорити “як подовше”, то тривалості життя абсолютно всіх рекордсменів у цій області сприяли три основних фактори: спадковість, навколишнє середовище і спосіб життя. Величезну роль грає харчування. Для більшості довгожителів характерна кисломолочна та рослинна їжа. Але єдиного рецепта бути не може, хоча б у силу того, що є люди, організм яких не приймає молоко. Інше важливе спостереження: довгожителі зберігають фізичну активність практично до останніх днів свого життя. Ось у Франції довгожителька Кальме стала ходити на фехтування у 80 років, а в 100 вона їздила ще й на велосипеді. 

У 1960-х наш інститут проводив дослідження людей у віці від 80 років, у ньому взяли участь порядка 40 тисяч чоловіків і жінок. Виявилося, що у більшості випадків довгожителі це - позитивно настроєні до життя люди і, як правило, які відчувають позитивне відношення до себе оточуючих.

 Коментарі: 0 шт.   Переглядів: 3193 Подобається: 0 | Не подобається: 0  

Схожі статті

Також у розділі «Коментар фахівця»


Привіт, гість!   Вхід

Facebook Google+ Одноклассники Twitter Вконтакте Яндекс



Loading...