Рятуємо город від проблем: посадка сидератів у серпні
Сидерати застосовують із незапам’ятних часів. Європейці запозичили цей агротехнічний прийом у Китаї, і вже в часи Стародавньої Греції він поширився в країнах Середземномор’я.
Зараз, з відродженням органічного землеробства, у якому прийнято уникати мінеральних добрив, інтерес до сидератів знову прокинувся.
КОЛИ ПОТРІБНО СІЯТИ СИДЕРАТИ
У природньому або органічному землеробстві існує закон: земля ніколи не повинна залишатися без рослин. Щоб ґрунтова поверхня була постійно прикрита, висівають зелені добрива, які називаються сидерати.
У цій якості використовують культури, які дружно сходять і швидко ростуть. Висівають сидерати навесні, улітку й восени - тобто в будь-який час.
Для сидерації потрібні швидкозростаючі рослини, які встигають наростити зелену масу до або після овочевих культур, а також у проміжках між їхнім вирощуванням. Для цих цілей придатні наступні культури.
Підзимовий посів: кормові боби, озимі вика, рапс, жито. Ці культури, посіяні під зиму, сходять рано навесні й до моменту висадження розсади або картоплі встигають наростити достатній об’єм стебел і листів.
Ранньовесняний посів: ярова суріпиця, польовий горох. Особливо придатна для весняного посіву листова гірчиця. Цю холодостійку культуру можна висівати практично відразу після сходу поталої води. За ті кілька весняних тижнів, які залишаться до висадження розсади, гірчиця встигне наростити повноцінні листи й навіть зацвісти. Зашпарована в землю у квітучому стані, вона суттєво збагатить її азотом. При вирощуванні картоплі такий прийом дозволяє звільнити ґрунт від дротянки.
У середині весни висівають гречку. Культура відрізняється швидким ростом, вона миттєво формує розгалужене й глибоке коріння, тому особливо рекомендується до вирощування на важких ґрунтах. Якщо посіяти гречку навесні, то змішувати з ґрунтом її доведеться не раніше, чим восени, тому по більшій частині цю культуру використовують для поліпшення землі в міжряддях саду.
На початку літа висівають багаторічну конюшину й однолітній люпин: жовтий, синій і білий. Сіяти люпин можна не тільки в червні, але й у липні-серпні, а також навесні, якщо клімат м’який. Ця рослина вважається кращим попередником для суничної плантації, тому що активно пригнічує ґрунтову нематоду. Тому завжди є сенс у його ранньовесняному посіві - до моменту висадження ягідника (у серпні) люпини встигнуть розростися, очистити й удобрити землю. Також улітку можна посіяти олійну редьку - на сидерацію її зашпаровують пізно восени.
ВИДИ СИДЕРАТІВ
Із усіх сидератів особливо докладно варто зупинитися на трьох культурах, які відіграють головну роль у натуральному землеробстві.
• Люпин
Садівники Німеччини називають цю рослину благословенням. Люпини можна вирощувати на пісках і суглинках. Вони відрізняються високою посухостійкістю, можуть рости на засолених ґрунтах, лугах, покладах.
Люпин - бобова рослина. Як і у всіх рослин цього сімейства, на коріннях люпину живуть азот фіксуючі мікроорганізми, які при розкладанні коріння збагачують ґрунт азотом. Такий сидерат накопичує 200 кілограмів азоту на гектар. Він дозволяє заощадити мінеральні добрива й одержати екологічно безпечну для здоров’я продукцію.
Рослини можна скошувати вже через 8 тижнів після того, як з’являться сходи - у цей час у люпинів утворюються бутони. Потрібно встигнути скосити зелену масу перше ніж бутони офарбляться, інакше трав’янисті стебла огрубіють і будуть повільно розкладатися. Культуру сіють однорядковими рядками, між якими залишають відстань від 20 до 30 сантиметрів.
Люпин цікавий тим, що наступну культуру висівають відразу після зашпаровування цього сидерата, не чекаючи, поки рослина перегниє. Із усіх люпинів самий безклопітний - жовтий, він не чутливий до кислотності ґрунту, але вимагає зволоження. Саму більшу «зелень» дає білий люпин, його можна посіяти в серпні й закрити в ґрунт уже цієї осені.
• Фацелія
Холодостійка й невибаглива фацелія починає сходити вже через три доби після посіву, а через тиждень її сходи будуть нагадувати щітку. Культура дуже швидко росте, вона невибаглива, переносить будь-які ґрунти. Стебло й листи у фацелії ніжні, швидко розкладаються у ґрунті й збагачують його азотом.
Висаджена рано навесні фацелія дає 250 кг зеленої маси на кожні 10 кв. м.
Крім того, фацелія є сильним медоносом і залучає на ділянку бджіл. Фацелію висівають партіями навесні й улітку, і через 6 тижнів вона зацвітає. Сіють врозкид, норма 5-10 г на метр квадратний. Вона підходить у якості попередника для будь-якої культури.
• Гірчиця
Визнані майстри органічного землеробства - німці - уважають гірчицю кращим сидератом. Її коріння мають здатність переводити фосфор і сірку з нерозчинних мінеральних з’єднань, що містяться в ґрунті, у засвоюваний рослинами стан. Крім того, гірчиця прекрасне джерело азоту, тому що її зелена маса швидко перепріває й служить харчуванням для рослин, висаджених пізніше.
Найкраще закрити гірчицю через 8-10 тижнів після сходів, у цей час вона починає цвісти. Якщо в запасі немає 10 тижнів, то однаково є сенс посіяти гірчицю. У цьому випадку вона не встигне наростити максимальну вегетативну масу, але й такий посів піде ґрунту на користь.
Не можна дозволяти гірчиці дати насіння, щоб вона не перетворилася із сидерата у звичайний бур’ян.
Недоліки: ця культура погано переносить посуху й не може бути попередником для капустяних: капусти, редису.
ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ СИДЕРАТИ
Сидерація широко застосовується в рільництві, але, на жаль, рідко використовується на садових ділянках. Тим часом цей прийом дозволяє досягати відразу декількох цілей:
- підвищує родючість ґрунту;
- захищає землю від вивітрювання;
- утримує живильні елементи у верхньому шарі ґрунту;
- захищає від бур’янів;
- зелені добрива відіграють роль мульчі.
Для посіву на зелене добриво використовують злакові й бобові, але кращі сидерати - це бобово-злакові суміші. Після того як рослини виростають і розвивають значний листовий апарат, їх скошують і зашпаровують у ґрунт, або просто покривають ними поверхню землі, використовуючи в ролі мульчі. Якщо немає бажання скошувати сидерати, можна просто перерити ділянку разом з ними.
У ґрунті сидерати перетворюються в гумус - особливий вид органіки. Гумус - це основа родючості. Саме кількість гумусу визначає харчову цінність ґрунту для рослин, водний і повітряний режим, впливає на структуру. Гумус поступово мінералізується, тому одним із завдань хлібороба є постійна підтримка його запасів у ґрунті. Сидерація підходить для цього як найкраще. Однократне внесення зелених добрив оздоровлює і вгноює ґрунт на кілька років.
Рослини-сидерати можна не тільки закопувати в ґрунт, але й використовувати для компостування, для приготування рідких підгодівель, відварів для захисту від шкідників і хвороб сільськогосподарських культур. Вони виручать, якщо немає можливості купити перегній або мінералку. Використання сидератів завжди говорить про високу агротехнічну культуру землевласника. Безперечно, кожному дачникові варто ввести рослини-сидерати в сівозміну своєї ділянки.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 2446 |
© Газета Домовик 2012-2023