Вирощуємо підсніжники

Потрібно знати також, що цибулини підсніжників погано переносять тривале висушування. Їх не рекомендується тримати на відкритому повітрі більше чотирьох тижнів. Для більш тривалого зберігання підходить упаковка, що часто використовується в торгівлі: поліетиленовий  пакет з перфорацією, заповнений тирсою або стружкою. У ньому цибулини пролежать без втрати вологи до трьох місяців. Цибулинки саджають на глибину, рівну висоті трьох цибулин (тобто між цибулиною, котру висаджуємо, і поверхнею ґрунту можуть розміститися ще дві таких же). Це правило практично незмінне при посадці будь-яких цибулевих.

Догляд за цими рослинами дуже простий. Навесні, у період танення снігу, місце їхньої посадки корисно удобрити комплексним мінеральним добривом. Не рекомендується зловживати сумішами, що багаті азотом. Галантуси, як і багато цибулевих, добре озиваються на калій і фосфор, тому їх переважніше вдобрювати попелом і кістковим борошном. 

Після відцвітання не можна видаляти листя, та й плоди, що зав'язалися, краще залишити; насіння швидше дасть сходи, а куртинка підсніжників за кілька років розростеться сильніше.

Підсніжники розмножуються не тільки насінням, яке зазвичай розносять мурахи, але й вегетативно, діленням цибулин. Тому час від часу їх рекомендується розсаджувати (у середньому, кожні 5-6 років, але можна й рідше, залежно від стану рослин та інтенсивності їхнього цвітіння). Рослини, що виросли з насіння, починають квітувати через 3-4 роки.