Левізія - мініатюрна прикраса саду
Левізія (Lewisia) — мініатюрна багаторічна рослина із сімейства Монтієвих. У природі цей невисокий сукулент живе лише на північно-американському континенті, прикрашаючи своїм видом високогірні кам’янисті схили. Рід нараховує близько 20 видів, є багато природних і культурних гібридів.
Листи левізії зібрані в розетку, вони щільні й шкірясті, за формою можуть бути й ланцетними, витягнутими, і зубчастими. Над невеликими розетками листів піднімаються тонкі стебла з гарними суцвіттями квіток-ромашок. Їхнє забарвлення - від рожевого з темно-рожевими й пурпурними прожилками до білого або кремового з жовтогарячими, або жовтими прожилками. Діаметр квіток після повного розпускання в травні-липні становить 2-2,5 см, у садових гібридів квітки до 4 см у діаметрі. Більшість левізій активно розвивається з весни й до цвітіння, що починається в травні-червні й триває місяць-півтора, після чого листя відмирає.
Але є й види, у яких листя розбудовується восени, а цвітіння наступає рано навесні, і навіть вічнозелені.
Левізія зовсім не примхлива рослина, її легко вирощувати в саду, вона багато років росте на одному місці. У сприятливих умовах ці квіти можуть жити десятиліттями. А найкращі умови для цієї квітки – сухий і бідний ґрунт, де не застоюється вода.
Зимує добре, переносить морози -25 градусів. Слід зазначити, що хоча морози й не небезпечні, але чергування морозів і відлиг левізія погано переносить. Якщо ґрунт промерзнув, а зверху стоїть потала вода, то велика ймовірність загнивання коріння. Щоб цього не трапилося, вирощують на схилах і альпійських гірках.
ВИКОРИСТАННЯ ЛЕВІЗІЇ В ЛАНДШАФТНОМУ ДИЗАЙНІ
Завдяки ефектному й рясному цвітінню, ця рослина не губиться в саду навіть при своєму малому розмірі. У природі левізії ростуть на гірських схилах. Бідний щебенистий ґрунт, у якому не затримується вода, їм підходить найбільше. Такі умови найпростіше створити на кам’янистій гірці або високих клумбах. Розетки щільних листів добре поєднуються з валунами на альпійських гірках, ефектно облямовують пласкі камені рокарія, а квіти прикрашають будь-який тип квітника.
Ідеальне місце для посадки - східний або західний схил гірки, ущелина між валунами, де не застоюється вода після дощу.
Левізії можна вирощувати й у квіткових контейнерах, у саду або в домашніх умовах. Головна умова – гарний дренаж у горщику.
ПОРАДИ ПО ВИРОЩУВАННЮ
Освітленість і посадка. Хоч у природі левізії ростуть на відкритих сонцю гірських схилах, але від палючого сонця вони ховаються в ущелинах між каменями. У саду можна використовувати добре освітлювану ділянку, однак з легкою півтінню опівдні. Для найпоширенішої левізії туполистої більше підійде злегка затінена ділянка. При вирощуванні на альпійській гірці висаджують кущики на північно-східному схилі або під захистом великих каменів.
Ґрунт. Земля повинна бути повітряно- і водопроникною, обов’язково з домішкою гравію або грубозернистого піску. Левізія туполиста краще росте на слабо кислому ґрунті.
Пересадження. Левізія пересадження погано переносить. Місце для посадки краще підібрати відразу з урахуванням усіх потреб рослини.
Полив. У поливі левізії звичайно не мають потреби. Поливають тільки недавно висаджені молоді розетки. Під час поливів потрібно стежити, щоб вода не застоювалася.
Зимівля. Зимує без особливих проблем, переносить морози до -25 градусів і навіть нижче. Але м’яка волога зима може погубити рослину. Деякі любителі квітів радять простий спосіб – укрити малесенькі розетки левізії переверненими скляними банками. Рослини захищені, залишаються сухими, дощ і мокрий сніг їх не ушкоджують, а вологи в ґрунті біля коренів достатньо.
Розмноження. Левізії розмножуються насінням й дочірніми розетками.
Найбільш оптимальним способом розмноження є насінний. Насіння чорного кольору, блискуче, досить велике. Сіяти простіше всього під зиму, у жовтні-листопаді прямо у квітник. Можна посіяти й у контейнер. Їх висівають по поверхні зволоженого ґрунту, потім присипають землею на товщину шару в 3 мм. Одержати сходи можна після проведення стратифікації насіння при температурі 0-5°С протягом 2-3 тижнів. Процедуру здійснюють, помістивши посудину з насінням в холодному приміщенні або в холодильнику. Через 3 тижні воно повинне прорости, після чого необхідно перенести їх туди, де тепліше, щоб спокійно підростали. Молоді рослини легко переносять пікіровку й пересадження.
Розмноження левізії черешками теж не складна справа. Цей спосіб використовують для розмноження сортових рослин. У міру дорослішання квітка формує бічні розетки, які, при дотриманні акуратності, можна зрізати й висадити в контейнери, наповнені пухким бідним субстратом. Перед висадженням черешки підсушують, обробляють у фунгіциді й стимуляторі для утворення коренів. Перебуваючи в прохолоді, розетка незабаром пустить корінці. Рослину зі зміцнілою кореневою системою можна відразу висаджувати на постійну ділянку.
Хвороби й шкідники. Левізії можуть бути сильно ушкоджені слизнями. Небезпеку представляє й попелиця. Гнилизни можуть з’являтися при підвищеній вологості. Допомогти рослині можна, обприскуючи її інсектицидами й фунгіцидами.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 1854 |
© Газета Домовик 2012-2023