Диво-цвіт луізеанія
Цей декоративний чагарник висотою близько 2,5 м з розкидистими, начебто розчепіреними гілками, змінив багато назв, поки в 1959 році остаточно не був віднесений до роду луізеанія (Louiseania triloba) сімейства розоцвітних. Рослина походить з Північного Китаю, де і була виявлена ботаніками в 1831 році. Завезений в Англію, чагарник одержав назву китайської махрової сливи; Західна Європа присвоїла йому назву сливи трилопатевої (Prunus triloba). У Росії луізеанія часто йменувалася трилопатевим мигдалем (Amygdalus triloba).
І дійсно, ця рослина має ознаки спорідненості і з мигдалем, і зі сливою, але має все-таки індивідуальні риси, щоб бути виділеною в окремий рід. Синонімами в літературі дотепер є назви: Amygdalis triloba = Prunus triloba = Louiseania triloba, а в просторіччі луізеанію часто називають сакурою за неймовірно гарне весняне цвітіння.
Цвіте луізеанія дуже рано, навіть раніше черемшини, коли інші дерева і чагарники стоять ще з голими гілками. На цьому фоні видовище деревця або куща, буквально обліпленого біло-рожевими або рожевими квітками діаметром близько 1,5 см у вигляді мініатюрних трояндочок, зачаровує та вражає. А у садових форм (сортових луізеаній) квітки і зовсім відрізняються «підвищеною» махровістю та діаметром близько 3,5 см. Квітконіжки у квіток дуже короткі, і здається, що квіти сидять прямо на гілках - і не тільки на тонких гілочках, але й на кістякових гілках і на стовбурах. Колірна гама варіює від блідо-рожевих до червоних і малинових тонів. Приблизно через 10-12 днів від початку цвітіння пелюстки луізеанії раптом разом обсипаються, а на гілках залишається ясно-зелене листя зворотнояйцевидної форми з пильчастими краями, яких і не було помітно під час цвітіння.
РОЗМІЩЕННЯ, ПОСАДКА, ДОГЛЯД
Луізеанія світлолюбна, протягів не любить, - отже, у саду для неї потрібно підшукувати захищений від вітрів рівний сонячний куточок, або пологий схил південної або західної експозиції. До ґрунту особливих вимог не пред'являє, але оптимальним є суглинний або супіщаний з кислотністю ґрунту 7,7. Тому на кислих ґрунтах луізеанія вдячно реагує на вапнування.
Важливим моментом при посадці є розміщення кореневої шийки на 2-3 см вище рівня землі. Пристовбурне коло відразу після посадки рекомендується замульчувати торфом або просто землею, а згодом - періодично виконувати неглибоке розпушування.
Хоча луізеанія вважається засухостійкою культурою, недостатній полив їй теж шкідливий, особливо навесні (скорочується тривалість цвітіння). Поливати рослину потрібно тоді, коли верхній шар землі помітно підсихає. Кількість води при поливі - 7-10 л на одну рослину.
На підживлення добривами луізеанія також реагує позитивно. Як звичайно, навесні застосовуються комплексні добрива, що містять азот, а із середини літа - фосфорно-калійні.
Догляд за луізеанією включає обов'язкові обрізки та стрижки, у результаті яких формується компактна крона гарної форми, а рослина оздоровлюється. Припустимою є в розумних межах зрізка квітучих гілочок для букетів.
Але потрібно пам'ятати, що цвітіння відбувається на торішніх пагонах, тому формуюча обрізка повинна відбуватися відразу після цвітіння.
Луізеанія зимостійка, особливо її видові форми - зимує в середній смузі без укриття при температурі -25...-30°С. Сортові луізеанії більш примхливі, у суворі зими можуть підмерзати кінці пагонів і квіткові бруньки.
РОЗМНОЖЕННЯ ЛУІЗЕАНІЇ
Махрові форми луізеанії розмножують щепленням на сливу, мигдаль, терен, аличу, черемшину (тому що махрові квіти часто стерильні і не утворюють насіння). Видові форми розмножуються як насінням, так і вегетативним шляхом (відводками, паростками, зеленими або кореневими живцями).
При насінному способі розмноження обов'язкова передпосівна чотиримісячна стратифікація при температурі +2-5. Після цього насіння висівають у ґрунт, будь то навесні або восени. Ростуть сіянці дуже швидко, досягаючи 30-сантиметрової висоти вже через рік після посіву. Легко переносять пересадження.
Розмноження луізеанії кореневими живцями, паростками і відводками виконують навесні, а зеленими живцями - влітку.
ВИКОРИСТАННЯ В ЛАНДШАФТНОМУ ДИЗАЙНІ
Однаково гарна луізеанія як у групових (3-5 рослин), так і в солітерних посадках. Гарним фоном для неї є газон або посадки хвойників. Украй ефектно виглядають штамбові форми луізеанії.
Ця, здавалося б, ніжна і тендітна рослина з легкістю переносить загазованість атмосфери і взагалі вплив агресивного міського середовища. Тому луізеанія рекомендується для озеленення міських вулиць, скверів, бульварів.
Однак рекомендації ці рідко застосовуються в житті через недостатню культуру нашого населення: красивоквітучим чагарником не любуються із благоговінням, як японці, а безжалісно обламують гілки з квітами. Так і росте луізеанія на присадибних ділянках, але і там зустріти її можна не так вже і часто.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 6523 |
Також у розділі «Декоративні рослини » |
© Газета Домовик 2012-2023