Полінейропатія - поразка периферичних нервів
Недавно в черзі до дільничного терапевта довелося почути фразу: полінейропатія стає звичним супутником нашого часу. Схотілося з'ясувати, що ж це за хворість така, а раптом вона стане й моїм супутником життя? Щоб одержати об'єктивну інформацію давайте звернемося за роз'ясненнями до фахівця - кандидата медичних наук, лікаря-невропатолога вищої категорії Лариси Анатоліївни ТЕРЕЩЕНКО.
- Мій сусід - Юрій Іванович - нещодавно поскаржився на те, що у нього стали підгинатися ноги, з'явилися болі у м'язах, тремтіння в колінах, але ж йому лише 50. До чого б це?
- Дуже часто лікарі мають справу з алкогольною полінейропатією. Хоча можливими є й інші варіанти. Адже початок захворювання найчастіше поступовий.
У деяких випадках воно починається з лихоманки, але часто неврологічні прояви розвиваються на фоні зовнішнього благополуччя. Протягом декількох днів або тижнів у хворого з'являються та наростають симетричні парези м'язів віддалених відділів кінцівок зі зниженням їхнього тонусу й атрофією (зменшення в обсязі), зі зниженням або вгасанням сухожильних рефлексів (коротких м'язових скорочень у відповідь на швидке розтягання або подразнення сухожилля м'яза). Ступінь виразності рухових розладів може бути різною - від легких парезів до паралічів. Іноді розвиваються стійкі м'язові контрактури (зведення м'язів) навіть на ранніх стадіях хвороби.
- Якими є характерні симптоми захворювання?
- Нерідко розвитку рухових розладів передують різні порушення чутливості за периферичним типом у вигляді парестезій (відчуття повзання мурашок), болю по ходу нервових стовбурів, зниження (або, навпроти, підвищення) чутливості. Розлади чутливості мають характерне поширення у вигляді «шкарпеток» і «рукавичок».
У ряді випадків в області кистей і стіп відзначаються різні трофічні та вегетативні порушення у вигляді сухості, витончення і шелушіння шкіри, підвищеної пітливості в цій області, ламкості нігтів, набряклості шкіри і її розтріскування на кінчиках пальців. Іноді всі ці ознаки переважають і тоді говорять про вегетативну полінейропатію.
- Який типовий перебіг хвороби?
- Перебіг полінейропатій відрізняється значною розмаїтістю. У більшості випадків, починаючи з кінця другого-третього тижня захворювання, наступає повільний зворотний розвиток парезів, що починається з відділів, залучених у процес останніми, тобто відновлюються раніше порушені функціональні здібності людини.
Відновлення чутливості зазвичай наступає раніше та відбувається швидше.
Значно довше зберігаються атрофії м'язів (зменшення їх в обсязі) і вегетативні порушення. Тривалість відбудовного періоду іноді затягується до півроку та більше.
Іноді відновлення відбувається неповне, залишаються стійкі залишкові явища і контрактури, більше виражені в дистальних відділах кінцівок, що приводять до інвалідності.
Можливим є і рецидивуючий перебіг з періодично виникаючими загостреннями та наростанням ознак захворювання.
- Як правильно діагностувати цю недугу?
- Діагноз установлюється на основі характерних проявів захворювання, попередніх причин виникнення хвороби та спеціальних досліджень.
Виконується електроміографія, за допомогою якої досліджуються електрофізіологічні характеристики м'язів, швидкість поширення порушення руховими і чутливими волокнами. Проводиться також дослідження сухожильних рефлексів.
- Що рекомендується сьогодні для терапії захворювання?
- Лікування полінейропатії повинно бути комплексним. Тому що захворювання часто супроводжується аутоімунними процесами, якомога раніше призначають глюкокортикоїдні препарати (наприклад, преднізолон) і препарати, що придушують імунні процеси.
Одночасно призначають солі калію, білкову дієту, великі дози вітамінів групи В, вітамін С і антигістамінні препарати (тавегіл, супрастин та інші).
Також показані препарати, що поліпшують нервово-м'язову провідність (наприклад, прозерин). Одночасно призначають дезінтоксикаційну терапію - введення великої кількості рідини з метою максимального виведення з крові токсинів.
З цією ж метою проводиться очищення крові методом гемосорбції та плазмоферезу.
- Чи правда, що тактика лікування залежить і від причини захворювання?
- Звичайно, специфіка лікування полінейропатії завжди залежить від причини, що викликала неврологічний розлад.
Полінейропатія, викликана надлишковим вмістом вітаміну В6, характеризується зникненням симптомів полінейропатії після нормалізації рівня цього вітаміну.
Полінейропатія, викликана діабетом, припускає постійний контроль рівня цукру в крові, що може сповільнити розвиток неврологічного розладу та полегшити симптоми полінейропатії.
При множинній мієломі, дисфункції печінки або нирок успішне лікування основного захворювання приводить до відновлення після полінейропатії.
При онкозахворюваннях добре допомагає хірургічне видалення пухлини, що необхідно для усунення тиску на нерв і придушення симптомів полінейропатії.
Якщо має місце гіпотиреоз, то показаним є лікування його гормональними препаратами. А от при аутоімунному розладі основними методами лікування таких видів полінейропатії є - плазмоферез (фільтрація крові), імунний глобулін внутрівенно, кортикостероїди та імуносупресанти (препарати, що придушують активність імунної системи).
- А як бути, якщо усунути причину, що викликала полінейропатію, неможливо?
- У такому випадку основною метою лікування неврологічного розладу стає полегшення болю та рішення проблем, пов'язаних з м'язовою слабкістю. Отут допомагають стандартні методи фізіотерапії та прийом деяких препаратів, що полегшують викликаний ушкодженням нервів біль. У числі таких препаратів - антидепресант амітриптилін, протисудомний препарат габапентин, лідокаїн (анестетик для зовнішнього застосування).
На всіх етапах відбудовного лікування широко застосовуються й фізіотерапевтичні методи лікування.
Головне не вдаватися у відчай - у більшості випадків при правильному своєчасному лікуванні вдається повністю перебороти негативні явища полінейропатії.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 12253 |
© Газета Домовик 2012-2023