Чарівна ніч. 7 липня - Свято Івана Купала
До кінця червня полуденне сонце досягає своєї вищої крапки на небі - літнього сонцестояння. Після чого починає повільно повертати на зимовий шлях, по хвилинах крадучи час у дня.
Але до цього ще далеко, і природа встигне нарадувати нас своєю свіжою соковитою зеленню і чистим сяйвом небес. Усе цвіте й пахне. І саме на цей час припадає одне з найпоетичніших свят у році. Характерна прикмета Івана Купали - звичаї та перекази, пов'язані з рослинним світом.
Ще в дохристиянські часи слов'яни святкували Купала, тобто День Сонця. А православна церква в цей день відзначає Різдво Іоанна Хрестителя. Швидше за все, шляхом злиття християнських і язичеських традицій і утворилося свято Івана Купала, що надихнуло на творчість багатьох письменників і поетів.
У Купальську ніч - ніхто не повинен спати, щоб не пропустити її чарівність. У цю ніч, говорять, навіть дерева переходять із місця на місце й розмовляють один з одним шелестом свого листя, а трави наливаються чудодійними соками. Особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу Сонця, тому: «хто рано встає, тому й Бог дає!» У цей день звичайно збирають лікувальні трави. Вони вважаються більш корисними, чим зірвані іншим часом. Із чудодійних трав, що збираються в цей час, називають «плакун-траву», особлива сила якої утримується в її корені, що має властивість проганяти злий дух. «Терлич-трава» використовується для зачарування. Дівчина носить її із собою, час від часу повторюючи ім'я хлопця, що сподобався. Траву чорнобильник, за народним повір'ям, не виносять «зурочливі» люди. Від них вона охороняє будинок і двір. «Вівчарська сумка» - гарний кровоспинний засіб.
Висушені трави прикладають до хворих місць, окурюють ними хворих, борються з їхньою допомогою з нечистою силою, вживають навіть для одворота. А на Купала намагаються зцілитися росою. Для цього потрібно підвестися якомога раніше і походити босоніж по цілющій купальській росі.
До речі, на думку вчених, на початку літа в травах міститься максимальна кількість біологічно активних речовин. Що ж стосується квітучої папороті, то, говорять, є дуже рідкісний її вид, який у народі називають ключем-травою. Він не квітує, але у нього є колосовидне утворення, яке відсвічує злегка мерехтливим червонуватим кольором. Швидше за все, саме його і шукали в Купальську ніч. А враховуючи, що це дуже рідкісна рослина - легенда про її «важкоприступність» не позбавлена смислу. Звичайно, дуже хочеться, особливо в таку чарівну ніч, вірити, що вона указує місця скарбів і пророкує майбутнє, але це вже було б занадто.
В Україні і сьогодні за стародавнім обрядом дівчата та хлопці збираються ввечері перед Іваном Купалою у заздалегідь визначеному місці: на лісовій галявині або на березі річки під деревом, обвішаному вінками та стрічками. Під нього ставлять зробленого із соломи малюсінького, а іноді й великого Купалу, одягненого в жіночу сорочку й хустку, з намистами на шиї та вінком на голові. Дівчата теж вбирають голови вінками із квітів. Головна розвага вечора на Івана Купала - стрибки через вогонь. Розводять велике багаття із суків і соломи і стрибають із розбігу. Удалий стрибок - якщо полум'я не торкнулося ніг і немає іскор - означає заміжжя або удачу.
У день Івана Купали дівчата плетуть вінки із трав: Іван-та-Мар’ї, лопуха, богородицької трави та ведмежих вушок. Увечері пускають вінки на воду, спостерігаючи, як і куди вони пливуть. Якщо вінок тоне, значить, наречений розлюбив, якщо прибиває до берега - заміж не вийдеш.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 2008 |
© Газета Домовик 2012-2023