Дванадцять святочних днів
Між Різдвом Христовим і Водохрещенням (19 січня) є дванадцять днів, які ми називаємо святками. Часто також святки йменуються святими вечорами на згадку про події життя Ісуса, що відбулися в нічний і вечірній час. До речі, тому православні християни припиняють всі свої денні справи до вечора - на згадку про врочисті для церкви свята.
Також у ці дні прийнято відвідувати знайомих, близьких, друзів, дарувати подарунки - у спогад про дарунки, принесених Христу волхвами. Різдвяні святки - це дні, коли люди вітають один одного з народженням Бога Дитини: «Христос народився - славте!»
Святити дванадцять днів після торжества Різдва Христова церква почала з давніх часів.
У перші три століття християнства, під час гоніння віри, у деяких східних церквах свято Різдва Христова по'єднувалося зі святом Водохрещення під загальною назвою Богоявлення. Коли ж ці свята були розділені, то святкування поширилося на всі дні, що склали єдине свято.
Хоч святки - свято християнське, до нього додалося чимало і язичеського. Адже прийшовши на Русь разом з християнством, свято Різдва Христова зустрілося зі стародавнім язичеським святом сонця, що народжується, яке наші предки відзначали в зимовий день сонцестояння.
Від язичеського святкування Коляди бере початок і сучасний звичай колядування, тільки він з часом втратив язичеський характер, і пісні придбали християнський зміст.
У слов'ян-язичників здавна під час святок існував звичай виряджатися, надягати личини, гадати, влаштовувати катання та танці, запалювати вогні і так далі.
Що стосується гадання, то до нього церква здавна відносилася суворо та забороняла. А ось колядування, або славлення, приймається. Молодь і діти ходили (а в деяких місцях і ходять) по дворах із зіркою, виконуючи церковні пісні. Іноді зірку замінювали вертепом - своєрідним ляльковим театром, у якому представляли сцени Різдва Христова.
Разом з тим ці дні повчають нас і святого життя, гідного народженого Господа. Приміром, у стародавності під час святок навіть царі, переодягнені у простолюдинів, відвідували в'язниці та давали ув'язненим милостиню. І сьогодні, під час святок, прийнято згадувати про бідних, хворих, нужденних, відвідувати дитячі будинки, притулки, лікарні, в'язниці.
Святкування святок багато відображено у фольклорі та літературній творчості. Різдвяні дні, за висловом Федора Достоєвського, є «днями сімейного збору», днями милосердя та примирення. Розповіді про добрі, чудесні події, що відбуваються з людьми в Різдво, одержали назву святочних історій. Ці історії, нехай і дуже різні, - добрі, зворушливі, сумні, повчальні, - завжди намагалися пом’якшити людські серця. Історії вміщували в себе мрії про добре та радісне життя, про щедрі та безкорисливі душі, про милосердне відношення один до одного, про перемогу добра над злом. Мабуть, це найголовніше у святках - знати про боротьбу добра і зла. І робити все, щоб добро перемогло.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 6075 |
© Газета Домовик 2012-2023