Південноамериканка шлюмбергера

Період спокою шлюмбергери усіченої (третя назва декабриста) досить тривалий, з кінця січня і до останніх чисел жовтня рослина не квітує. Вона прекрасно почуває себе на притіненому підвіконні, має потребу у рясному поливі. Вся справа в тому, що батьківщиною лісових кактусів, до яких і належить декабрист, є тропічні ліси з багатим мінералами та вологою ґрунтом. Тому рослина не має у принципах догляду за нею нічого спільного з пустельними колючими кактусами.

У літні й осінні місяці декабрист чудово себе почуває на балконі або терасі вдалині від прямих променів сонця. Таке загартовування дозволяє гарантовано заквітувати рослині наприкінці листопада початку грудня.

Ще однією вимогою для появи бутонів на декабристі є зниження інтенсивності поливу. У жовтні полив повинен стати нечастим, температура мікроклімату близько 15 градусів. Як тільки бутони стануть помітними, температуру варто підвищити, полив повернути у звичайний режим.

Великі квітки декабриста мають діаметр 2,5-3 см, у довжину можуть досягати 5-6 см. Забарвлення квіток різноманітне: лілове, біле, яскраво-червоне та рожеве з білими прожилками. На пагонах вони тримаються близько двох-трьох днів, потім обпадають. Квітки розпускаються не всі одночасно, а з деякою послідовністю, тому створюється відчуття достатньо довгого цвітіння.

Живцювання пагонів декабриста найкраще проводити влітку, висаджуючи їх у багату торфом землю. Пагони легко вкорінюються і зацвітають у призначений термін при дотриманні нескладних правил догляду за ними. Тісний горщик стимулює появу бутонів на кактусі.

Посаджені на одному під-віконні декабристи з різним забарвленням квіток дозволяють створити надзвичайну природну прикрасу до різдвяних і новорічних свят.