Селеніцереус - цариця ночі
Запашні квітки селеніцереуса інакше як чудовими і вражаючими не назвеш. Цей унікальний кактус із практично гладкими пагонами прославився під назвою "цариця ночі" аж ніяк не випадково. Казкова краса цвітіння й оригінальний сильний аромат змушують усе більше число квіткарів вибирати саме селеніцереус на роль свого улюбленого екзота. І нехай величезні квітки розпускаються всього на одну ніч, а розмістити кактус з пагонами довжиною в кілька метрів досить непросто, селеніцереус вартий усіх зусиль, витрачених на те, щоб домогтися настільки ефектного цвітіння.
Селеніцереус нараховує 24 види наземних, епіфітних або літофітних рослин, чиєю батьківщиною зростання є тінисті тропічні ліси й скелі Центральної та Південної Америки. Особливістю даного роду кактусів служать тонкі багатореберні пагони-батоги, постачені численним повітряним корінням, за допомогою якого рослина кріпиться до опор. У довжину такі пагони можуть досягати 12 м, розростаючись у товщину всього на 3 см.
Крім того, у селеніцереуса найбільші серед усіх представників сімейства квіти. У деяких видів їхній діаметр складає 30 см, а трубка віночка витягається на 40 см. При цьому будова квітки досить складна. Численні зовнішні частки оцвітини дуже вузькі, іноді практично нитковидні й пофарбовані в темні тони: рожеві, жовті, червонуваті або коричнюваті. Внутрішні - широкі, білосніжні. Вони можуть розкриватися у формі чаші або повністю заповнювати внутрішній простір квітки.
Ще однією оригінальністю рослини є вид бутонів. Формуючись начебто в гнізді, спочатку вони нагадують щільний клубок білих волосків, з якого в міру росту починає визирати шкірястий кінчик самого бутона. До цього моменту може пройти 20 днів.
Квітки у всіх видів розпускаються з настанням сутінків і через кілька годин, до світанку, в'януть. Саме завдяки такій особливості - нічному цвітінню - кактус і одержав свою родову назву "Цариця ночі".
Незважаючи на красу квіток цього кактуса, у культурі знайшов поширення тільки один вид - селеніцереус крупноквітковий (Selenicereus grandiflorus). Він має довгі сланкі сірувато-зелені пагони, які в природному середовищі перебування виростають до 10 м і часто заплутуються в колючі клубки. Злегка хвилясті стебла, товщиною близько 2,5 см, мають 7-8 граней, на яких розташовуються невеликі ареоли, покриті сіро-білим "пухом" і постачені 5-18 маленькими колючками 0,5-1,5 см довжиною, що обпадають у міру дорослішання пагона. Квітки ароматні, з запахом ванілі. Довжина трубки досягає 22 см, а діаметр квітки, що розкрилася, - 30 см. Зовнішні пелюстки оцвітини вузьколанцетні, ясно-коричневі, довжиною 7-10 см, шириною 4,5 см. Внутрішні пелюстки трохи коротше, широколанцетніе з завуженим кінчиком, формують 2-3 пухких нещільних шари. Серцевину квітки прикрашають численні жовті тичинки, довжиною 5 см. Після відцвітання зав'язуються яйцеподібні плоди пурпурних відтінків, розміри яких можуть досягати 8 см у довжину.
Незважаючи на те, що цвітіння однієї квітки кактуса триває всього кілька годин, сам кактус може цвісти протягом усього літа, тому що здатний зав'язувати до 50 бутонів за сезон.
Рідше в кімнатній культурі можна зустріти С. крилоквітковий, С. гачковидний і С. Ентоні, які також гарні і надзвичайні, як і С. крупноквітковий.
ДОГЛЯД
Ця рослина досить невибаглива і вимагає від своїх господарів мінімуму.
Освітлення. Як і всі кактуси, селеніцереус має потребу в яскравому освітленні й може переносити прямі сонячні промені. Тому у квартирі кращим місцем для нього будуть вікна південного напрямку.
Температура. Оптимальна літня температура 18-25°C. Узимку бажано створити більш прохолодні кліматичні умови, до 15-17°C, тому що на цей час доводиться період спокою.
Варто враховувати, що селеніцереус зовсім не переносить протягів і перепаду температур. Потрапивши в несприятливі для себе умови, він швидко скидає бутони, що утворилися.
Полив. При поливі рекомендується орієнтуватися на стан ґрунту. Якщо він ще вологий, з поливом варто почекати. Найкраще вибрати такий режим поливу, при якому земля буде встигати просихати на деяку глибину. Заливати кактус не можна, він легко може загнити й загинути.
Для поливу використовують добре вистояну м'яку воду кімнатної температури. Якщо вона жорстка, її можна трохи підкислити лимонною або оцтовою кислотою, але так, щоб це не було помітно на смак.
Вологість повітря. Селеніцереусу достатньо вологості звичайних міських приміщень, тому в обприскуванні він не має потреби. Іноді можна обмивати теплою водою його довгі стебла, щоб змити з них пил.
Ґрунт. Рослині потрібен живильний повітро- і водопроникний ґрунт. Для нього цілком підходить готова грунтосуміш для кактусів і сукулентів, у яку можна додати трохи дрібного керамзиту або битої цегли і товченого деревного вугілля (для профілактики гнилі).
На дні горщика обов'язковий гарний дренажний шар, що перешкоджає застою води.
Підживлення. Цариця ночі - швидкоростучий кактус, який активно поглинає із землі живильні речовини. Тому йому потрібно більше живлення, чим більшості представників сімейства. У період вегетації селеніцереус підживлюють 2-3 рази на місяць універсальними добривами для кактусів. З листопада й по березень усі підживлення припиняють, даючи рослині можливість відпочити.
Пересадження. Молоді екземпляри пересаджують щорічно, навесні, що підросли - через рік, а зовсім дорослі у міру можливості. Але якщо кактус росте без пересадження, у нього рекомендується щорічно міняти верхній шар ґрунту, акуратно зчистивши стару землю до оголення кореневої системи.
Формування й обрізка. Досить довгі і непривабливі пагони можна обрізати, кактус здатний відновлюватися після ушкоджень. Але формуюча обрізка йому не потрібна, тому що вона не сприяє кущінню і залишає після себе некрасиві пеньки. До того ж, якщо переборщити з цією хірургічною процедурою, рослину можна просто погубити.
Найкраще надавати селеніцереусу бажану форму, використовуючи різні кільця, опори, драбинки, навколо яких можна закрутити його довгі колючі стебла. Але при цьому треба бути вкрай обережними, тому що рослина дуже тендітна й легко ламається при спробі її зігнути.
Розмножується цей кактус насінням і відростками-живцями, які навесні вкорінюють у злегка вологому субстраті.
Хвороби і шкідники. Найчастішими шкідниками кактуса є павутинні кліщі й щитівки. Тільки вони з'являться, рослину необхідно обробити хімічним препаратом відповідної дії.
З хвороб найчастіше можна зустріти кореневу гниль, що розвивається внаслідок занадто рясного поливу кактуса.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 3705 |
© Газета Домовик 2012-2023