Садово-городні правила минулого століття, від яких давно настав час відмовитися
Існує два види дачників – експериментатори й консерватори. Першим цікаво випробувати все нове й самим зрозуміти, наскільки це нове прогресивне, нехай ціною проб і помилок. Других не зрушити з місця разом з усталеними садово-городніми штампами.
Аргументи в суперечці між першими й другими часом приводяться залізні, начебто «так робили ще наші бабусі, і все в них було добре». Так, дійсно. Однак якщо добре напружити свою пам’ять, то в ній обов’язково промайне, що й бабусі теж потихеньку долучалися до останніх нововведень. Наприклад, вони дотримували сівозміни (нехай собі й не так часто, як сучасні дачники). У деяких з них поруч росли полуниця й часник. А вже якби наші бабусі знали, що томати можна по осені посадити в землю поштучно й не возитися з розсадою, вони б напевно запитали: «А що, так можна?» Тому пора, нарешті, розбити усталені дачні стереотипи й перестати завзято повторювати справи, які багато садівників і городників давно вважають дурним тоном.
ЩОРІЧНЕ ВНЕСЕННЯ ГНОЮ
Гній – одне з найвідоміших і популярних добрив, що використовувалися в господарстві ще з незапам’ятних часів. Ми й не сперечаємося з тим, що це джерело «вітамінів» для городу. Адже кожна його тонна містить 2-3 кг фосфору, 6-7 кг калію, 2-4 кг кальцію. Ледве менше в гноєві міститься магнію, кобальту, міді, молібдену, бору й марганцю. І особливо багатий гній азотом, який так потрібний городнім культурам. Залежно від виду, гній містить 5-8 кг цієї речовини на кожну тонну.
Однак не все так просто. Є й побічні явища такої підгодівлі.
По-перше, внесення гною істотно закисляє ґрунт, і в якийсь момент садово-городні культури, що живуть у ньому, починають рости набагато гірше, а от характерні для кислого ґрунту бур’яни з великою радістю захоплюють нові території.
По-друге, гній може бути багатий не тільки на корисні для ґрунту речовини, але також на насіння вже згаданих бур’янів, на який-небудь грибок, а також і на шкідників. Наприклад, усім відома паля обожнює жити й ховатися в гноєві.
По-третє, невгамовне внесення гною за рахунок великого вмісту азоту загрожує багатолітникам (наприклад, смородині або малині) спалюванням коріння, а овочам – накопиченням нітратів.
Що робити? Використовувати альтернативні способи збагачення ґрунту корисними речовинами. Наприклад, засіяти його сидератами. Це й корисні речовини, і поле не є порожнім. І, нарешті, не боятися хоч інколи вносити мінеральні добрива замість органіки: хоч і «хімія», проте інфекції в ній відсутні. А якщо зовсім уже терпець уривається і «звичка – друга натура», тоді хоча б перетворити гній у перегній і тільки потім розкидати його по полю. І при цьому не забувати тримати на контролі кислотність ґрунту.
ПРОПОЛЮВАННЯ ДО ІДЕАЛЬНОЇ ЧИСТОТИ
Найдієвішим способом боротьби з бур’янистою рослинністю на особистих подвір’ях з давніх часів вважалося прополювання. Працьовиті городники практично без перерви нещадно гнули спину на грядках, а результатом цього був багатий урожай. Пройшло багато років, а на деяких дачах нічого не змінилося: там як і раніше щодня можна побачити хазяїнів, що зігнулися «буквою зю» і в цій позі «марніють» над своїм садово-городнім «золотом». Звичайно, сапати культурні рослини потрібно, але без фанатизму. І хоча б іноді застосовувати інші методи захисту посадок від бур’янистої рослинності.
Що робити? Варто розуміти, що прополювання потребують винятково молоді культури, а дорослим екземплярам бур’яни вже не страшні – це перше. Друге – шкідливі рослини зовсім необов’язково викорчовувати з коренем – достатньо під час прополювання зрізати інструментом кореневу шийку. У цьому випадку бур’яну буде потрібно багато часу для того, щоб «отямитися» – і цього часу саме вистачить культурній рослині для адаптації. У якості альтернативних заходів варто застосовувати мульчування.
ОБРОБКА КУЛЬТУР ТІЛЬКИ НАРОДНИМИ ЗАСОБАМИ
З’явилася ця звичка із твердження про те, що «хімія» – це страх і жах. Особливо дістається томатам, які багато городників рятують від найпоширеніших інфекцій за допомогою йоду й сироватки.
Професіонали ні в якій мері не заперечують фактичної користі цих речовин для дачних культур (таких, як картопляні очистки, попіл, цибулиння, тютюн та інші природні «помічники») – лише применшують її ступінь. Тому що, якби із хворобами й шкідниками було можливо впоратися тільки народними засобами, то прогресивне людство давно захистило б свої посадки винятково з їхньою допомогою й не вигадувало б «велосипед».
Що робити? Використовувати народні засоби боротьби із садово-городніми інфекціями в комбінації з пестицидами й корисними бактеріями, а не навідріз відмовляючись від них.
ЗАСТОСУВАННЯ САДОВОГО ВАРУ
Треба сказати, що багато садівників щодо цього досить консервативні. Якщо добрива, то неодмінно гній, а якщо замазка, то, звичайно ж, садовий вар. Адже він же захищає внутрішні шари деревини від потрапляння інфекції й грибка після обрізки дерев і чагарників.
Але й тут не все так просто: садовий вар, нанесений на місце зрізу, часто затримує там рідину, що провокує загнивання. Деякі види таких замазок не здатні повністю висихати – і під ними деревина пріє.
Що робити? Варіантів декілька. Після правильно проведеної обрізки залишити місце зрізу відкритим: рослина має всі шанси впоратися із цим самостійно. Приготувати садовий вар своїми руками, точно виконуючи інструкції. Або скористатися замазкою, яка зарекомендувала себе.
ОБОВ’ЯЗКОВА ПОБІЛКА ДЕРЕВ НАВЕСНІ
Ще один радянський шаблон, який давно настав час зруйнувати. Справа в тому, що основним заходом давно визнана осіння побілка дерев. Вона захищає їх у зимову пору від гризунів, а також від сонця, яке й узимку буває досить яскравим. А враховуючи той факт, що білити дерева потрібно при температурі не менше 5°С, восени підібрати потрібний для цього момент значно простіше, чим ранньої весни. Ну й головне: осіння побілка рослин усуває шкідників, що зимують у корі. Також стовбур побіленого на зиму дерева захищений від патогенних мікроорганізмів і бактерій.
Що робити? Проводьте весняну побілку в якості додаткової, а не основної процедури, у силу необхідності. Наприклад, якщо частину осінньої побілки змило дощами й вона потребує відновлення. А от по осені потрібно білити дерева обов’язково.
А з якими застарілими дачними правилами доводилося зустрічатися вам?
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 2797 |
© Газета Домовик 2012-2023