Логанбері - один з малино-ожинових гібридів
Генетики вважають такі гібриди дуже перспективним напрямком у селекції цих культур, думаючи, що від ожини нові сорти успадковують високу врожайність, невибагливість до ґрунту та умов вирощування, а від малини - її зимостійкість і незначну колючість стебел.
Логанова ягода дійсно сполучає в собі господарсько-корисні ознаки й малини, і ожини. Позитивними ознаками сорту є відсутність колючок, великі та смачні ягоди, висока врожайність, достатня зимостійкість, і, що немаловажно для садових дизайнерів, високі декоративні якості.
Ягода Логана утворює розкидисті кущі з дугоподібними стеблами, що досягають висоти 1,5-2,0 м і потребуютьї підв'язки на шпалерах. Рекомендують шпалери робити такої конструкції, щоб після збору з кущів урожаю їх можна було покласти на землю разом з кущами і таким чином полегшити вкриття цієї культури від морозів.
Починає квітувати логанбері в нашій зоні в червні і цвіте протягом півтора місяців. У період цвітіння рослина дуже декоративна: кисті, що складаються з 15-20 великих блідо-рожевих квітів, дуже помітно виділяються на фоні гарного темно-зеленого листя. А в період плодоносіння на фоні листя ефектно виглядають великі ягоди цієї рослини. Дозрівають ягоди із середини серпня до самих заморозків. Таке розтягнуте в часі дозрівання ягід цілком влаштовує садівників-аматорів.
Найперші ягоди великі (до 10 г), подовжені, блискучі і дуже солодкі. З одного куща можна зібрати до 10 кг ягід. Правда, деякі садівники такий урожай приписують сорту Тейбері, а із сорту Логанбері вони збирають більш скромний урожай - 4-5 кг з куща.
Крім гарного смаку та корисних живильних речовин - цукрів, органічних кислот, біологічно активних елементів: заліза, кальцію, сірки, фосфору та інших - плоди Логанбері володіють ще й лікувальними властивостями. Використовують їх як у свіжому вигляді, так і для готування варення, желе, компотів, соків, з них виходять відмінні асорті з яблуками або суницею. Здається, що й вино з ягоди Логана вийшло б також чудовим, так що варто спробувати, особливо стосовно готування купажних вин.
РОЗМНОЖЕННЯ
Ця культура не утворює кореневих паростків, тому розмножувати її з їхньою допомогою не вийде. Розмножують логанову ягоду вкоріненням вертикальних однолітніх пагонів, що здеревіли, та зеленими живцями однолітніх пагонів, а також насінням. Помітимо, що розмноження насінням вимагає від садівників певних навичок. Насіння логанбері, насамперед, піддаються відбору. Для цього його потрібно залити водою в скляній банці, перемішати і відібрати тільки осіле насіння, викинувши інше. Відібране насіння висушують і зберігають у піддоні морозильної камери холодильника (при температурі плюс 1-5°С). У період січень-лютий місяці закладають насіння на стратифікацію (від 3-х до 5-ти місяців). Для цього радять помістити його у капроновий тампончик з вологим піском, а останній - у ємкість з вологою тирсою або мохами, які варто постійно підтримувати вологими. Тампончик з насінням і піском бажано періодично злегка розминати.
У квітні насіння можна висівати в ящик з пухким і вологим ґрунтом. Верхній шар цього ґрунту товщиною 3-5 см рекомендують засипати субстратом, що складається із суміші піску та торфу у співвідношенні 1:2. Насіння зашпаровується на глибину 1,0-1,5 см. Ящик ставиться в тепле місце, закривається склом або плівкою, а після появи сходів (через 10-15 днів) - на підвіконня. Зрозуміло, що в цей час розсаді потрібний регулярний полив і підживлення універсальним добривом (останні - кожні 15 днів). Наприкінці травня - початку червня саджанці, які до цього часу досягають висоти 10-15 см, можна висаджувати в літній парник. Як тільки саджанці відновлять свій ріст (через 10-15 днів), плівку з одного боку парника можна прибрати.
Ями для посадки саджанців на постійне місце готуються восени. Їхня глибина приблизно 40 см, діаметр 50 см. Вони заповнюються перепрілим гноєм разом із землею. У цю суміш додається суперфосфат, деревний попіл, доломітове борошно, пісок і торф. Усе це ретельно перемішується, заливається водою й залишається до весни. Навесні в травні місяці саджанці пересаджуються в приготовлені для посадки місця, дотримуючи всіх існуючих правил для звичайних саджанців.
Восени підрослі кущики варто вкрити від морозів. Зробити це нескладно, тому що вони легко притискаються до землі, а цілком доступних способів укриття в наш час відомо досить багато.
Набагато простіше розмножувати логанбері вкоріненням верхівок однолітніх пагонів або ж здеревілими та зеленими живцями.
При посадці рослин на постійне місце дотримуються відстані між ними в 1 м, а між рядами 1,5-2 м. Як ми вже відзначали, бажано розташовувати гілки цієї рослини на шпалерах (висотою 1,5 м), конструктивно виконані таким чином, щоб восени їх можна було разом з кущами «покласти» на землю для вкриття від морозів. Відразу після посадки саджанці укорочують до висоти 25 см, обов'язково поливають і мульчують прикущові кола. Надалі стежать за рослиною, видаляють пагони, що відплодоносили, та захворілі (що буває рідко), а восени кущі пригинають до землі й укривають.
ІНШІ СОРТИ ОЖИНОМАЛИНИ
Ожиномалина Тейбері належить до дуже врожайних сортів. Кущ колючий, сланкий. Ягода при дозріванні темно-червоного кольору, велика, подовжена.
Бойсенбері (Бойзенова ягода) має сланкий кущ. Існують дві форми цієї рослини - із шипами та без шипів. Ягоди овальної форми, великі, вишнево-коричневого кольору, на смак кисло-солодкі, мають ожинний аромат.
Техас (сорт виведений Мічуріним шляхом добору із сіянців сорту Логанбері). Пагони у куща довгі до 5 м, сам кущ колючий, сланкий. Ягоди до 10-12 г, подовжені, малинові. На смак ягоди кисло-солодкі з малиновим ароматом. Цей сорт вважається більш стійким до заморозків, чим Логанбері, але все-таки вимагає невеликого вкриття.
Туммельбері є сіянцем сорту Тайбері. Кущ колючий. Сорт стійкіший до морозів, чим Тайбері. Ягоди великі, подовжені, червоні.
Маріонбері вважається еталоном смаку серед сортів ожиномалини.
Дарроу належить до прямостоячих сортів ожиномалини. Випускає стебла до 3 м у довжину. Кущ колючий, стійкий до морозу — витримує морози до 34°С. П'ятирічний кущ дає до 10 кг урожаю. Ягоди важать 3,5-4 г, на смак кисло-солодкі, довгастої форми, чорні із глянцем. Листя дуже декоративне, пальчикове. Сорт невибагливий, може рости на одному місці до десяти років.
Блек сатин є безшипним сортом, стійкий до морозів до мінус 22°С. Ягоди чорні, глянсові, округлої форми, більш соковиті, чим у інших сортів. Дорослий кущ дає до 5-6 кг урожаю.
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Одна з версій походження гібрида Логанбері така: у судді Логана (США) у саду росла ожина сорту Аугінбауг поруч зі старим сортом малини Ред Антверп. Логан посіяв одного разу насіння ягід одного з «батьків» і таким чином одержав гібридні сіянці. З них згодом були відібрані гібриди із найбільшою червоною ягодою, які отримали швидке поширення серед садівників. Потім з'явилися нові гібридні рослини - ожина Бойзена (Бойзенова ягода), ожина Янга (ягода Янга) та ін., які також називали за іменами їхніх селекціонерів. Найбільш відомим з них до цієї пори вважається отриманий в Англії сорт Тейбері (ягода Тея).
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 4954 |
© Газета Домовик 2012-2023