Полінейропатія. Чому виникає і що робити далі?
Усім нам доводилося, напевне, чути діагноз «полінейропатія». Але далеко не кожен усвідомлює, що захворювання може торкнутися і його вельми безпосередньо. Так хто ж хворіє полінейропатією частіше і що робити? Про це ми розпитали фахівця - лікаря-невролога Григорія Васильовича ШУЛЬГУ.
- Поширеність захворювань периферичної нервової системи, що, власне, і є полінейропатією, особливо висока у літніх людей. У пацієнтів до 55 років на полінейропатію, хворіють від 3,3 відсотка до 8 відсотків, а в більш старшій віковій групі (60-74 роки) поширеність недуги досягає 22 відсотків. Отже, полінейропатія - одне з найтяжчих неврологічних порушень, яке характеризується множинним ураженням периферичних нервів.
- Що призводить до розвитку полінейропатій?
- Розглянемо кілька головних причин, які призводять до їх розвитку. Найчастіша причина - це цукровий діабет. Третина полінейропатій обумовлена цією недугою. При цукровому діабеті порушується кровопостачання периферійних нервів, страждають їх мієлінові оболонки, що призводить до порушення проведення імпульсу по цих нервах і до розвитку полінейропатії.
На другому місці за частотою - токсичні полінейропатії, які розвиваються внаслідок впливу на організм токсичних речовин. Це токсичні речовини виробничого характеру, а також алкоголь. Крім того, до токсичних полінейропатій відносять такі, що розвинулися внаслідок інтоксикації на тлі інфекційних захворювань, зокрема, при герпесі, дифтерії, ВІЛ. Токсичні полінейпропатії складають до 25 відсотків усіх полінейропатій.
До розвитку полінейропатій призводить також дефіцит вітамінів групи В, спадкові захворювання нервової системи, аутоімунні та ендокринні захворювання, наприклад, патологія щитовидної залози, хвороби сполучної тканини.
Також до розвитку полінейропатій може призвести вживання деяких лікарських препаратів. Такі прояви часті при вживанні цитостатиків, кордарона і багатьох інших препаратів.
Полінейропатії можуть розвиватися і в здорових вагітних жінок. Причиною в даному випадку є неадекватна імунна реакція на плід, дефіцит вітамінів групи В.
- Які ж характерні клінічні прояви полінейропатії?
- Біль пекучого характеру, який з’являється на кінчиках пальців, поширюючись у подальшому на всю кінцівку. Зниження або повна втрата чутливості в кінцівках. Відчуття оніміння, почуття «повзання мурашок», свербіж. Також характерними є слабкість м’язів кінцівок у симетричних групах м’язів, посмикування м’язів, тремтіння кінцівок.
Про можливе захворювання нейропатією говорять і підвищене потіння, серцебиття, задишка, запаморочення. Усі ці прояви порушують працездатність пацієнта, ускладнюють самообслуговування, знижують якість життя.
- Як проводиться діагностика полінейропатій?
- Для правильної та своєчасної діагностики полінейропатії потрібен клінічний огляд лікаря невролога, аналіз скарг, анамнезу, проведення лабораторних та інструментальних досліджень. Також використовуються - електронейроміографія, дослідження вегетативного тонусу шляхом вивчення викликаних шкірних симпатичних потенціалів, треморографія, широкий спектр лабораторних досліджень.
Діагностика також включає в себе: електрофізіологічне дослідження, аналіз крові, оцінку неврологічного статусу. При необхідності - проводиться магнітно-резонансна томографія і біопсія нерва.
- Як здійснюється лікування полінейропатії?
- Лікування полінейропатії по можливості спрямовується на усунення причини захворювання. Слід скасувати лікарський препарат й усунути токсичну дію, яка стала причиною захворювання, або скорегувати недостатність харчування. Незважаючи на те, що ці заходи можуть усунути або зменшити скарги, одужання йде повільно і може бути неповним.
Якщо причину не можна усунути, то лікування зводиться до мінімізації недієздатності і болю. Фізіотерапевт і фахівець з реабілітації можуть рекомендувати відповідні ортопедичні пристрої.
Для полегшення невропатичного болю (наприклад, діабетичного синдрому печіння ніг) ефективними є трициклічні антидепресанти, такі як амітриптилін, або протисудомні препарати, такі як габапентин.
При демієлінізуючих полінейропатіях зазвичай використовують імуномоделююче лікування: плазмаферез або внутрішньовенні імуноглобуліни при гострій демієлінізації. При хронічній мієліновій дисфункції застосовують ще й кортикостероїди і/або інгібітори обміну речовин.
Оскільки, як правило, у всіх випадках проводиться комплексне лікування полінейропатії, то разом із медикаментозним лікуванням широко використовуються - магнітно-лазерна терапія, електромагнітні поля різної частоти, електростимуляція, ультразвукова терапія, електрофорез лікарських препаратів, масаж, голкорефлексотерапія.
- Кому слід бути насторожі? Що дозволяє запідозрити полінейропатію у пацієнта?
- Полінейропатію слід запідозрити у пацієнтів з дифузними чутливими порушеннями і/або м’язовою слабкістю без підвищення рефлексів.
Якщо у пацієнта є повільно прогресуюча хронічна полінейропатія, слід запідозрити спадкове захворювання, тривалий вплив токсичної речовини або метаболічне порушення.
При наявності симетричної дистальної полінейропатії слід запідозрити токсичну або метаболічну причину захворювання.
У пацієнтів із асиметричною полінейропатією слід запідозрити захворювання із ураженням мієлінової оболонки або vasa nervorum, тобто кровоносних судин, що несуть кров до периферичних нервів.
При наявності полінейропатії з вираженою м’язовою слабкістю, мінімальною атрофією і зниженням рефлексів слід запідозрити демієлінізуюче ураження.
Якщо у пацієнтів є полінейропатія, зниження больової і температурної чутливості, а також слабкість, пропорційна атрофії, і якщо рефлекси у повному обсязі втрачені, передбачається розлад, що вражає живлячих нервів судин.
Одне слово, при появі вище названих симптомів і розладів слід негайно звернутися до невролога. Своєчасне лікування допоможе усунути більшість негараздів і зберегти працездатність на довгі роки.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 1468 |
© Газета Домовик 2012-2023