Неускладнені цистити: антибіотики чи фітопрепарати?
Як стверджує медична статистика, інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) є другими за поширеністю захворюваннями бактеріального походження у жінок. Переважна більшість з них (80 відсотків) протікають без ускладнень, характеризуються відсутністю структурних і функціональних змін. Як лікуватися, що робити з рецидивами циститу, антибіотики чи фітопрепарати? На ці питання, що хвилюють кожного з тих, хто зіткнувся з проблемою, ми попросили відповісти фахівця - кандидата медичних наук, доцента Олександра Анатолійовича Боржиєвського.
- Протягом всього життя близько половини жінок переносять один або більше епізодів інфекцій сечовивідних шляхів. У 20-30% таких пацієнток за рік спостерігається більше 3 рецидивів ІСШ. У США, наприклад, щорічно реєструється 3,6 мільйони звертань до лікаря з приводу гострого циститу серед жінок у віці 18-75 років, а прямі витрати, пов'язані з його лікуванням, оцінюють в 1,6 мільярда доларів США.
- Які основні причини інфекцій сечовивідних шляхів?
- Найпоширенішим патогенним мікроорганізмом, що вражає сечовивідні шляхи, є Escherichia coli - на долю цього збудника доводиться від 70 до 90% епізодів гострих неускладнених ІСШ. Частими збудниками є представники родів Staphylo-coccus, Enterococcus, а також сімейства Enterobacteriaceae, зокрема різні види роду Klebsiella. Уропатогени прикріплюються до епітелію сечового міхура й викликають запальний процес, що супроводжується підвищенням активності сечового міхура, частішанням сечовипускання й виникненням болючого синдрому. Стандартне лікування таких пацієнтів припускає призначення антибіотиків.
- Чи завжди необхідні антибіотики?
- Розглядаючи підходи до лікування, не слід забувати, що причиною ІСШ може стати активація власної умовно-патогенної флори. Відповідно до останніх поглядів на причини захворювання провідним фактором патологічного впливу є не вірулентність збудника (тобто ступінь здатності даного інфекційного агента заражати даний організм), а особливості його взаємодії з організмом. Вивчення цього феномена відкриває нові можливості для терапії циститів.
Дослідження, проведені закордонними авторами, показали, що до виникнення циститу приводить не стільки проникнення бактерій у сечовий міхур, скільки зміна реакції організму. Учені встановили, що в нормі під впливом факторів організму-хазяїна бактерії, що потрапляють у сечовий міхур, втрачають ознаки активності і здатність інфікувати.
Таким чином, при гострому циститі, що не супроводжується підвищенням температури тіла, можна обмежитися протизапальною терапією.
- У чому полягає небезпека в застосуванні антибіотиків при лікуванні циститу?
- Застосування антибіотиків сполучене з ризиком розвитку побічних реакцій - багато антибактеріальних препаратів володіють нефротоксичністю, тобто під удар потрапляють нирки. Крім того, порушення нормальної мікрофлори, обумовлене дією антибіотиків, підвищує ризик рецидиву ІСШ. Антибіотикотерапія неминуче приводить до порушення природної рівноваги між організмом-хазяїном і бактеріями, які знову заселяють слизову оболонку. Протягом усього періоду, котрий потрібен для відновлення нормальної мікрофлори, зберігається підвищений ризик рецидиву циститу.
- Наскільки небезпечним є розвиток антибіотикорезистентності при лікуванні циститів?
- У контексті ІСШ глобальна проблема антибіотикорезистентності з'являється в новому ракурсі. Висока захворюваність, часті рецидиви ІСШ і неконтрольоване призначення антибактеріальних препаратів обумовили розвиток стійкості до них більшості розповсюджених збудників. На думку ряду авторів, висока резистентність мікроорганізмів до більшості "старих" і часто застосовуваних антибіотиків може мати необоротний характер і не знижується після припинення їхнього прийому. Сьогодні близько 40-50% збудників стійкі до ампіциліну, 20-30% - до триметоприму/сульфаметоксазолу й до 10% - до ципрофлоксацину. Крім того, виділяються штами, стійкі до всіх наявних антибіотиків.
Фахівці, одним словом, одностайні в думці, що використання антибактеріальних препаратів при неускладнених ІСШ має бути обґрунтованим і строго контрольованим як на амбулаторному етапі, так і в стаціонарі. При ІСШ рекомендують за можливістю уникати застосування протимікробних засобів широкого спектра дії. Альтернативою в таких ситуаціях є ефективні комбінації рослинних екстрактів.
- Наскільки ефективними можуть бути фітопрепарати?
- Препарати рослинного походження, приміром, Канефрон, Цистон, Уро-Біофон - проявляють протизапальну й антиадгезивну дію, зокрема попереджають адгезію E. coli до уротелію, тобто фітопрепарат перешкоджає прилипанню збудника до поверхні сечового міхура. Крім того, фітопрепарат знижує гіперактивність сечового міхура за рахунок спазмолітичного ефекту.
За даними статистики, 3-денний курс лікування антибіотиком Нітрофурантоїном не забезпечує достовірного зменшення інтенсивності симптомів у порівнянні з такою при відсутності лікування. Але ж Нітрофурантоїн лікарський засіб, що використовується для лікування винятково інфекцій сечовивідних шляхів.
І ще очевидно, що призначення антибіотиків у зв'язку з безсимптомною бактеріурією також не є обов'язковим. А можливості фітотерапії, звичайно, чудові, але втім для більш глибокого вивчення можливостей фітотерапії при неускладнених циститах необхідним є проведення додаткових масштабних контрольованих досліджень.
НАРОДНА МЕДИЦИНА РАДИТЬ
• Для зміцнення сечового міхура змішайте по 1 чайній ложці свіжоприготовленої кашки ріпчастої цибулі, яблуко й мед. Приймайте цю суміш за 30 хвилин до їжі. Урахуйте, що для кожного прийому потрібно готувати свіжу дозу.
• 1 склянку зерен вівса й 2 склянки води кип'ятять на водяній бані до випарювання половини обсягу рідини. Додають 1 столову ложку меду. П'ють по 1/2 склянки 3 рази на день. Інший рецепт: 40 г вівсяної соломи заливають 1 л окропу, кип'ятять 10 хвилин, проціджують. П'ють по 1 склянці 3 рази на день.
• Траву хвоща польового й суцвіття ромашки з'єднати нарівно. При хворобливому сечовиділенні пити гарячий напар з цієї суміші по 3 склянки на день невеликими ковтками, але часто.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 3939 |
© Газета Домовик 2012-2023