Щитовидна залоза: як протистояти її недугам?
За даними ВООЗ, серед ендокринних порушень захворювання щитовидної залози посідають друге місце після цукрового діабету.
Більше 665 мільйонів чоловік у світі мають ендемічний зоб або страждають іншими тиреоїдними патологіями, а 1,5 мільярда людей зіштовхуються з ризиком розвитку йододефіцитних захворювань. При цьому відповідно до статистики приріст числа захворювань щитовидної залози у світі складає 5 відсотків на рік. Чому розвиваються патології щитовидки? Як їх лікувати? У чому полягає профілактика хвороб щитовидної залози? Про ці проблеми ми попросили розповісти фахівця - доктора медичних наук, лікаря-ендокринолога вищої категорії Миколу Дмитровича Халангота.
- Щитовидна залоза - залоза внутрішньої секреції, що входить до складу ендокринної системи, синтезує ряд гормонів, необхідних для підтримки гомеостазу організму. Тобто гормони ці координують фізіологічні процеси, які підтримують більшість стійких станів організму.
У щитовидній залозі відбувається синтез двох гормонів, що містять йод - тироксину (T4) і трийодтироніну (T3), і одного пептидного гормону - кальцитоніну. Гормони щитовидної залози є головними регуляторами гомеостазу людського організму. При їхній особистій участі відбуваються основні метаболічні процеси в тканинах і органах, здійснюється утворення нових клітин і їхня структурна диференціація, а також генетично запрограмована загибель старих клітин (апоптоз). Іншою не менш важливою функцією тиреоїдних гормонів в організмі є підтримка постійної температури тіла та виробництво енергії. Гормони щитовидної залози регулюють в організмі споживання кисню тканинами, процеси окислювання й вироблення енергії, а також контролюють утворення та нейтралізацію вільних радикалів. Протягом всього життя тиреотропні гормони впливають на розумовий, психічний і фізичний розвиток організму.
- Що може спровокувати порушення в роботі щитовидки?
- Серед можливих причин розвитку тиреоїдних патологій можна в першу чергу виділити погану екологічну обстановку, недолік вмісту йоду та інших нутрієнтів у раціоні харчування, а також генетичні порушення, що усе більш частіше зустрічаються.
- Як проводиться діагностика захворювань щитовидної залози?
- Для вибору правильного лікування діагностика пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози повинна включати фізикальні, інструментальні й лабораторні методи оцінки її морфологічної структури та функціональної активності.
- «Фізикальні методи» - це що таке?..
- Трохи сухувато звучить, а означає фізикальне обстеження лише те, що воно здійснюється безпосередньо лікарем за допомогою його органів почуттів. Наприклад, при пальпації (тактильному промацуванні пальцями) щитовидної залози можна визначити її розміри, консистенцію тиреоїдної тканини та наявність або відсутність вузлових утворень. На сьогоднішній день найбільш інформативним лабораторним методом визначення концентрації тиреоїдних гормонів у крові є імуноферментний аналіз, здійснюваний за допомогою стандартних тест-наборів.
Сучасні методи оцінки структури щитовидної залози також включають ультразвукову діагностику (УЗД), комп'ютерну томографію (МРТ), термографію і сцинтиграфію. Дані методи дозволяють одержати інформацію про розміри органа й характер накопичення радіоконтрасного препарату різними ділянками залози.
- Що можна сказати про симптоми захворювань щитовидної залози?
- Існує велика кількість різних захворювань щитовидної залози. Майже всі вони, залежно від особливостей зміни функціональної активності щитовидної залози, можуть бути розділені на три великі групи.
Захворювання, що супроводжуються підвищеним синтезом і/або секрецією гормонів щитовидної залози. При таких патологіях мова йде про тиреотоксикоз.
Захворювання, що супроводжуються зменшенням синтезу гормонів щитовидної залози (Т3, Т4) і/або зниженням рівня їхньої концентрації в крові. У таких випадках мова йде про гіпотиреоз.
А ще зустрічаються захворювання щитовидної залози, що протікають без зміни функціональної активності, і для яких характерні тільки морфологічні зміни структури органа (утворення зоба, утворення вузлів, гіперплазія).
Гіпотиреоз (гіпофункція) - стан, що характеризується зниженням рівня гормонів щитовидної залози, зустрічається у 19 з 1000 жінок, і в 1 з 1000 чоловіків. Клінічними симптомами розвитку гіпотиреозу є: стомлюваність, слабість, зниження працездатності, погіршення пам'яті, мерзлякуватість, набряклість, швидке збільшення у вазі, сухість шкіри.
Тиреотоксикоз (гіперфункція) - клінічний стан, що характеризується стійким підвищенням рівня тиреоїдних гормонів у крові, що приводить до прискорення всіх метаболічних процесів в організмі. Класичними симптомами тереотоксикозу є: дратівливість і запальність, зниження маси тіла (при підвищеному апетиті), прискорене серцебиття, порушення сну, постійна пітливість, підвищена температура тіла.
Досить розповсюдженим симптомом у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози є утворення так званого зоба, тобто збільшення органа більше припустимих значень.
- Як проводиться лікування захворювань щитовидки?
- Гормональні порушення в роботі щитовидної залози, що проявляються у вигляді гіпер- або гіпотиреозу, зазвичай лікуються за допомогою медикаментозних хіміопрепаратів. В Україні стандартом лікування є застосування препаратів гормонів щитовидної залози, а також їхня комбінація й комплекси з неорганічним йодом.
Ці лікарські засоби заповнюють недолік власних гормонів щитовидної залози та застосовуються, як правило, довічно. Такий метод лікування щитовидної залози одержав назву замісна гормонотерапія. Головним його недоліком є придушення синтезу щитовидною залозою власних тиреоїдних гормонів, у результаті чого пацієнт потрапляє в залежність від замісної гормонотерапії й більше не може жити без таблеток.
Другим класом препаратів, широко використовуваних для лікування захворювань щитовидної залози, є тиреостатики, тобто засоби, що порушують процес синтезу, вироблення або виділення в кров тиреоїдних гормонів. До даної групи лікарських засобів відносять похідні тиамазолу (тирозол, мерказоліл), похідні тиоурацилу (пропицил), а також дийодтирозин. Традиційно тиреостатики застосовують для придушення підвищеного вироблення гормонів щитовидної залози.
Однак необхідно враховувати, що після такого лікування тиреоїдна тканина щитовидної залози атрофується, функціональна активність органа істотно знижується і через якийсь час пацієнт змушений перейти на замісну гормонотерапію.
А ось такий метод лікування, як оперативне втручання, найчастіше використовується при патологічних змінах структури щитовидної залози. Обов'язковими показаннями для проведення операції є злоякісні новоутворення, а також ускладнення ковтання і дихання.
| Коментарі: 0 шт. | Переглядів: 4287 |
© Газета Домовик 2012-2023